Тема 1.3 :міжнародне співробітництво Міжнародне співробітництво у галузі охорони довкілля

Природоохоронні проблеми не знають національних кордонів. Через кордони держав повітряними масами перекидаються десятки тисяч тонн забруднюючих речовин, зокрема сірчистий ангідрид — джерело кислотних дощів. Транскордонні ріки, котрі протікають по території кількох держав, також є джерелами перекидання забруднень з однієї країни в іншу. Промислова або інша діяльність суміжних країн тією чи іншою мірою впливає на стан природи: захворювання лісів, забруднення морів тощо, Широке використання в промисловості та в побуті фреонів руйнує озоновий шар всієї планети. Вирубування лісів, нафтове забруднення Світового океану та масове спалювання органічного палива є причиною порушення газового балансу в атмосфері, збільшення вмісту в ній вуглекислого газу, а в перспективі - зниження вмісту кисню, що може зумовити глобальну зміну клімату та інші негативні наслідки. При цьому страждають не лише винуватці цих змін, але й все населення Землі.

Таким чином, екологічні проблеми є міжнародними і вимагають міжнародного співробітництва.

Переважна більшість природних ресурсів, як то вода, корисні копалини, ліс тощо, тепло, опади розподіляються вкрай нерівномірно, і без взаємовигідного обміну ними жодна країна світу, навіть найбільша і найбагатша, не може нормально розвиватися.

Крім національних ресурсів, які повністю знаходяться під суверенітетом певної країни, існують багатонаціональні, тобто ресурси прикордонних рік, мігруючих тварин та птахів, внутрішніх морів та озер на берегах яких мешкають народи різних країн. Освоєння та забруднення космосу також ставить перед людством цілий ряд екологічних проблем.

Існує також багато міжнародних природних ресурсів, що не належать якійсь конкретній країні, а є спільними. Це, насамперед, ресурси Світового океану, що виходять за межі територіальних вод, ресурси атмосферного повітря, Антарктиди та космосу. Особливо велике значення для людства мають ресурси Світового океану як сукупність океанів та пов'язаних з ними морів.

Існування біосфери Землі сьогодні залежить від того, чи зможе людство протистояти початку атомної, бактеріологічної, хімічної та екологічної воєн.

Таким чином, проблема гармонізації відносин суспільства і природи, охорони навколишнього середовища набула глобального значення. Це акцентує увагу людства у розробці ефективних міжнародних механізмів, що забезпечують раціональне використання ресурсів планети, їхню охорону та екологічну рівновагу.

Вирішення таких проблем не можливе без міжнародного співробітництва, концентрації часових досліджень з залученням окремих вчених світу для вирішення таких екологічних проблем. Міжнародне екологічне співробітництво в галузі охорони довкілля розпочалося в 50-60-х роках, коли були досягнуті і підписані перші угоди про охорону від світового океану від забруднення нафтопродуктами, про охорону природи і природних ресурсів.

Необхідність розробки та втілення політики сталого розвитку викликана як внутрішніми соціально-економічними та екологічними передумовами, так і міжнародними зобов'язаннями України, прийнятими на Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992 p.).

У відповідності до рішень Конфедерації ООН був розроблений проект Концепції сталого розвитку України та програма, а рамках процесу підготовки до Всесвітнього Самміту зі сталого розвитку, присвяченого десятирічному оглядові виконання рішень Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку підготовлено та надіслано до Секретаріату ООН інформацію щодо розвитку процесу впровадження політики сталого розвитку в Україні.

Міжнародне співробітництво України з питань охорони навколишнього середовища здійснюється на односторонній і багатосторонній основах.

Співробітництво з Європейським Союзом (ЄС) в галузі охорони навколишнього середовища здійснюється у відповідності з Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною та Спільною стратегією Європейського Союзу щодо України.

Була підготовлена програма інтеграції України до ЄС, яка містила розділ з охорони навколишнього природного середовища та ядерного регулювання. Згідно розробленої Програми були визначені наступні пріоритетні напрями:

- забезпечення участі громадськості у процесі прийняття рішень, доступу до правосуддя з питань, що стосуються довкілля;

- розробка технологічних нормативів якості води та повітря;

- розробки адаптованих норм і стандартів для оцінки можливого впливу генетичне модифікованих організмів на збереження і стале використання біорізноманіття;

- удосконалення процедур інспектування ядерних установок;

- підготовка і здійснення нагляду за обліком та контролем ядерного матеріалу;

- дотримання принципів регулювання ядерної та радіаційної безпеки, що базуються на міжнародних підходах, рекомендаціях МАГАТЕ.

Співробітництво з ЄС здійснювалось в рамках програми TACIS. Впровадження в Україні природоохоронних проектів в рамках програми TACIS сприяє підвищенню ефективності природоохоронних заходів, що здійснюються як на державному, так і на регіональному рівнях, а також виконанню Україною зобов'язань, що випливають із підписаних Конвенцій та Угод в галузі охорони довкілля. Серед проектів, які впроваджувались в рамках програми TACIS в галузі охорони довкілля:

- розвиток регіональної системи управління промисловими відходами в Україні;

- транскордонний моніторинг та оцінка якості води річок Ужа, Латориці та Західного Бугу;

- розвиток комунального господарства;

- управління водними ресурсами, збереження біологічного та ландшафтного різноманіття Буковинських Карпат;

- захист довкілля в Чорноморському регіоні.

Співробітництво з НАТО. Механізм здійснення співробітництва — підготовка та виконання відповідної частини індивідуальної програми партнерства та Робочого плану імплементації Хартії про особливе партнерство між Україною і НАТО. Співробітництво здійснювалося за такими напрямами:

- заснування спільної робочої групи Україна-НАТО з питань науки та довкілля;

- вдосконалення систем інформаційного обміну у галузі охорони довкілля;

- участь у роботі Комітету НАТО з питань сучасного суспільства.

Двостороннє співробітництво. З метою розвитку двостороннього співробітництва в галузі екології та раціонального використання природних ресурсів були підписані наступні документи:

- Угода між Міністерством довкілля та планування території Республіки Молдова, Міністерством вод, лісів та охорони довкілля Румунії і Міністерством екології та природних ресурсів України про співробітництво в зоні природоохоронних територій в дельті та пониззі р. Дунаю ;

- Декларація про співробітництво у створенні Нижньодунайського Зеленого Коридору Міністрів довкілля Болгарії, Молдови, Румунії та України;

- Меморандум про взаєморозуміння між Міністерством екології та природних ресурсів України та Радою геологічних досліджень Південно-Африканської Республіки;

- Протокол про поновлення Угоди про співробітництво в галузі охорони навколишнього природного середовища між Міністерством екології та природних ресурсів України та Міністерством навколишнього середовища та енергетики Королівства Данія;

- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Турецької Республіки про оперативне сповіщення про ядерні аварії, та обмін інформацією про ядерні установки;

- Угода між Міністерством екології та природних ресурсів України та Федеральним інспекторатом з ядерної безпеки Швейцарії, яка фактично поновлює дію подібної угоди між Держатомнаглядом України та Швейцарським Інспекторатом;

- Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Азербайджанської Республіки про співробітництво в галузі геодезії, картографії та дистанційного зондування Землі.

Протягом останніх років двосторонні зв'язки в галузі охорони навколишнього природного середовища з США розвивались головним чином в рамках створеної у вересні 1996 р. двосторонньої українсько-американської міждержавної комісії.

В Україні за підтримки Агентства США із захисту довкілля та Агентства США з міжнародного розвитку проводились заходи щодо підготовки та впровадження спільних проектів в галузі охорони навколишнього природного середовища, спрямованих на:

- зміцнення ядерної безпеки;

- ліквідацію наслідків Чорнобильської катастрофи;

- створення організаційної структури нового Регіонального екологічного центру;

- співпрацю щодо проблем зміни клімату;

- управління промисловими відходами;

- вдосконалення інфраструктури водопостачання.

Зокрема за підтримки вищезгаданих Агентств США та Центру з питань зміни клімату відбулась низка консультативних зустрічей, семінарів, круглих столів, присвячених різним екологічним питанням.

Співробітництво з Канадою в галузі охорони довкілля здійснювалось в рамках «Стратегії реалізації Українсько-Канадської програми екологічної співпраці з проблем зміни клімату».

Протягом останніх років триває двостороння співпраця України зі створення на прикордонних територіях спільних природоохоронних об'єктів: «Дельта Дунаю», «Пониззя р. Прут» (Україна, Молдова, Румунія), заповідників «Східні Карпати» (Україна, Словаччина, Польща), «Західне Полісся» (Україна та Польща), регіонального ландшафтного парку «Притисянський» на кордоні з Угорщиною, а також Нижньодунайського Зеленого коридору (Україна, Молдова, Румунія та Болгарія) Загальноєвропейської екомережі.

Підписано Угоду про утворення Екоєврорегіону «Верхній Прут» (Україна, Румунія, Молдова). Формування цього Екоеврорегіону розглядається як нова форма співробітництва у сфері охорони довкілля та модель для системного розв'язання регіональних проблем.

В рамках підготовки до 5-ї Загальноєвропейської Конференції Міністрів «Довкілля для Європи» проводяться консультації з країнами регіону щодо підготовки та підписання Карпатської конвенції, метою якої є активізація процесу збереження і збалансованого використання гірських екосистем Карпат та поглиблення співробітництва щодо управління басейном Дунаю.

Відносини у природоохоронній галузі з країнами СНД базуються на двосторонніх угодах. Пріоритетними напрямами співпраці є захист спільних водних об'єктів від забруднення, включаючи транскордонні водотоки та басейни Чорного і Азовського морів. Співробітництво з країнами СНД здійснюється в рамках проектів і програм, зокрема. Програми екологічного оздоровлення басейну р. Дніпро (Україна, Росія, Білорусь), проекту Глобального екологічного фонду (ГЕФ) «Підготовка стратегічної програми дій для басейну р. Дніпро та розробка механізмів її реалізації». Стратегічного плану дій з відновлення та захисту екосистем Чорного моря від забруднення (Україна, Росія, Грузія) та інших.

У 2000 р. за рахунок Державного фонду охорони навколишнього природного середовища Українським науковим центром екології моря (м. Одеса) здійснено розробку проекту міжнародної українсько-молдовської програми екологічного оздоровлення басейну р. Дністер.

Украінсько-данське співробітництво в галузі охорони довкілля посідає одне з провідних місць за обсягами фінансування та різноманітністю напрямів.

Данія підтримувала проекти, спрямовані на:

- оптимізацію процесу утилізації та переробки побутових відходів;

- реабілітацію земель та відновлення вразливих екосистем у межах нових об'єктів природно-заповідного фонду;

- підготовку та проведення в м. Києві 5-ї Конференції Міністрів охорони довкілля;

- оновлення та модернізацію споруд і технічного обладнання Київського, Запорізького, Ужгородського, Севастопольського водоканалів;

- підтримку Чорнобильського фонду «Укриття»;

- поліпшення технологій спалювання відходів;

- енергозбереження;

- усунення ризиків від накопичення непридатних пестицидів тощо.

Українсько-голландське співробітництво спрямоване на впровадження в Україні загальноєвропейської стратегії збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, виконання вимог та положень Рамсаарської, Бернської, Боннської і Вашингтонської (CITES) конвенцій, на створення нових заповідних територій з метою їхньої інтеграції до загальноєвропейської екологічної мережі, управління водними ресурсами, зокрема охорону водно- болотних угідь та оцінку їхнього екологічного стану в Азовсько-Чорноморському басейні.

Сьогодні Україна є стороною 26 міжнародних природоохоронних Конвенцій, 3-х Протоколів та однієї Угоди до них.

Враховуючи значущість екологічної проблематики для людства, велика кількість науково-дослідних робіт і проектів спрямована на дослідження впливу діяльності людини на клімат, передбачення землетрусів і цунамі, робіт в галузі біологічних та генетичних наслідків забруднення оточуючого середовища.

Реалізацією цих проектів займаються різноманітні міжнародні спеціалізовані як урядові, так і громадські організації, в тому числі ЮНЕП (Програма ООН з навколишнього середовища), створена в 1973 p., котра координує всі види діяльності в галузі захисту навколишнього природного середовища, розробляє програми подальших спільних дій в цій галузі, ВМО (Всесвітня метеорологічна організація), ЮНЕСКО (Організація Об'єднаних Націй з питань освіти, науки і культури), ВООЗ (Всесвітня організація охорони здоров'я), ЄЕК (Європейська економічна комісія), ММО (Міжнародна морська організація), МАГАТЕ (Міжнародна організація з радіологічного захисту), МСОП (Міжнародна спілка охорони природи, природних ресурсів), Римський клуб, Конвенція з роззброєння, Комісія сталого розвитку, Глобальний екологічний фонд та інші.

Основні міжнародні зусилля у вирішенні глобальної екологічної кризи, як вважають експерти ООН, спрямовані на вирішення наступних проблем:

- дослідження першопричин кризи;

- оцінка глобального ризику;

- залучення широкої громадськості;

- забезпечення засобів правового регулювання;

- інвестування в природоохоронні підприємства.