4.2. Умови виникнення та функції ринку

Поглиблення суспільного поділу праці та закріплення товарної форми організації виробництва призвело до ускладнення розуміння сутності поняття „ринок”.

Ринок також є типом господарських зв’язків між суб’єктами господарювання та складною системою взаємовідносин виробників та споживачів (продавців і покупців), їхніх економічних зв’язків, передбачає прямі та безпосередні контакти за участю представників.

Основними функціями ринку є:

1. Ціноутворююча. Полягає в остаточному визначенні вартості товарів і послуг, їх ціннісних еквівалентів у процесі реалізації на ринку.

2. Регулююча. Узгодження (встановлення оптимальних пропорцій між сферами та галузями національної економіки) пропозиції та платоспроможного попиту стосовно загального обсягу й асортименту товарів і послуг шляхом проведення ефективної маркетингової діяльності, що реалізується на ринку.

3. Спонукальна. Стимулювання виробників товарів і послуг знижувати індивідуальні витрати виробництва, підвищувати суспільну корисність товарів і послуг, покращувати їхні якості та споживчі властивості, що виявляється у застосуванні досягнень науково-технічного прогресу, удосконаленні виробництва, збільшенні ефективності національного господарювання.

4. Інтегруюча. Сприяє формуванню цілісності національної економічної системи (посилення кооперативних зв’язків між підприємствами), а також її співробітництва з економіками інших держав у світовому масштабі.

5. Контролююча. Регулювання споживачами виробництва товарів і послуг, що виявляється у скороченні витрат покупців.

6. Санації. Очищення економічної системи держави від неефективних і нежиттєздатних фірм (підприємств) шляхом застосування механізму конкуренції.

7. Інформаційна. Ринковими сигналами є ціни, що дає змогу швидко вносити зміни в економічну діяльність.

Ринок виконуватиме свої функції лише за таких умов:

• у разі плюралізму типів і форм власності;

• відсутності монополій та досконалого антимонопольного законодавства;

• розвиненості системи економічного та адміністративного державного регулювання економіки;

• доступності, всебічності і повноти інформації про ринок;

• активної маркетингової діяльності;

• різноманітності об’єктів власності (земля, робоча сила, патенти, ліцензії, послуги, акції, облігації, нерухомість тощо);

• розвинутої ринкової інфраструктури як системи установ, які полегшують функціонування ринку;

• здатності суб’єктів господарювання самостійно розпоряджатися різними ресурсами;

• зростання інтегрованості національної економічної системи у світове господарство унаслідок поглиблення міжнародного поділу праці.

Структуру ринку можна аналізувати за різними критеріями. Так, за об’єктами обміну можна виокремити ринок ресурсів (ринок праці, ринок капіталу, ринок землі); товарний ринок (ринок споживчих товарів, ринок послуг, ринок науково-технічних розробок та інформації); фінансовий ринок (грошовий ринок, ринок цінних паперів, валютний ринок). Залежно від умов, у яких діють господарюючі суб’єкти, розрізняють вільний (конкурентний) ринок; монополізований (олігополія, монополія); регульований державою.

За територіальною ознакою ринок може бути місцевим, регіональним, національним, глобальним. Відповідно чинному законодавству виокремлюють легальний та тіньовий ринки. За способом формування розрізняють стихійні та організовані ринки.