3. Інфраструктура ринку, її значення та головні елементи

Ринкова економіка ґрунтується на трьох основних елементах – ринковій інфраструктурі, праві власності та підприємництві.

Ринкова інфраструктура відіграє ключову роль в розвитку економіки, оскільки підвищує ефективність процесів товарного і грошового обігу та формує сприятливі умови для цього, надаючи супутні ринкові послуги.

Термін „інфраструктура” запозичено з латинської мови. Це сукупність підприємств, закладів, систем управління, зв’язку і т.д., що забезпечує діяльність суспільства або якої-небудь його сфери.

Чим розвинутіша інфраструктура, тим швидшими темпами розвивається економіка і навпаки: якщо менш розвинута ринкова інфраструктура, тим повільніше розвивається економіка.

Ринкова інфраструктура – це система інститутів, що надають спеціалізовані послуги суб’єктам господарювання для підтримки розвитку ринкових відносин шляхом створення для них сприятливих умов функціонування, реалізації їх інтересів та в перспективі інтеграції у єдину макроекономічну систему.

Виокремлюють такі функції ринкової інфраструктури:

• організаційне оформлення відносин на ринку;

• полегшення реалізації інтересів всіх учасників;

• підвищення оперативності й ефективності діяльності суб’єктів господарювання;

• вдосконалення економіко-правового контролю держави та регулювання ринкових відносин.

Розрізняють загальну та спеціалізовану ринкову інфраструктуру. Загальна ринкова інфраструктура є базою розвитку національної економіки та об’єднує ті атрибути ринкового механізму, які супроводжують рух товарів і капіталів. До загальної ринкової інфраструктури належать грошова, фінансово-кредитна, податкова системи.

Грошова система – це історично сформована та закріплена законодавством країни форма організації грошового обігу. Головними її елементами є: масштаб цін, визначений порядок чеканення національних монет; емісія та порядок обігу грошових знаків; організація безготівкового обігу тощо.

Фінансова система – комплекс форм, методів і цілей створення, розподілу та використання фондів грошових засобів держави, суб’єктів господарювання та населення. Вона охоплює бюджетну систему, централізовані цільові фінансові ресурси загальнодержавного призначення, фінанси підприємств та інших установ, страхування, банківський кредит тощо.

Кредитну систему формує мережа банків та інших фінансово-кредитних установ, які мобілізують вільні грошові ресурси. Базою кредитної інфраструктури є банківська система. В Україні діє дворівнева банківська система.

Спеціалізована ринкова інфраструктура полегшує функціонування окремих ринків держави та організовує ринкові відносини за допомогою бірж, торгових домів, аукціонів тощо.

Біржа – це постійно функціонуюча організаційна форма оптового ринку цінностей.

На біржі відбуваються операції з такими видами цінностей: товари масового попиту, що характеризуються стандартними споживчими якостями; акції підприємств та банків, боргові зобов’язання держави та облігації корпорацій; векселі; фрахтові документи (страхові зобов’язання під товари, що перевозяться); валюта; нерухомість.

За видом діяльності біржі поділяють на загальні та спеціалізовані. На загальній біржі проводяться операції з кількома видами цінностей (товари та цінні папери). На спеціалізованій біржі відбуваються операції тільки з одним видом цінностей. Вирізняють такі спеціалізовані біржі: товарні, валютні, фрахтові, фондові, праці тощо.

Біржа – це установа, яка є місцем для укладення відповідних угод професійними посередниками (агентами, брокерами та дилерами). Біржі проводять котирування цін, формують стандарти для біржових товарів, розробляють типові контракти, здійснюють розрахунки між продавцями та покупцями, інформаційну діяльність, надають супутні послуги (страхові, арбітражні тощо).

В Україні діють такі біржі: Українська універсальна товарна біржа, Українська фондова біржа тощо. Найбільш активними є товарні біржі.

Торговий дім – це спеціалізована установа (фірма), яка здійснює торговельні операції з одним товаром або групою однорідних товарів за дорученням клієнтів чи за свій рахунок. В Україні торгові доми виникли після прийняття Закону „Про товарну біржу”. Цей закон унеможливив посередницьку діяльність товарних бірж. Оскільки перші товарні біржі діяли саме так, то вони змушені були змінити свій статус на торгові доми, щоб діяти згідно законодавства держави.

Торговий дім спеціалізується на внутрішніх операціях оптової та роздрібної торгівлі; проведенні зовнішньоекономічних операцій; виготовленні продукції; наданні широкого спектру супутніх послуг (фрахтових, комерційно-посередницьких, консультаційних, транспортних та ін.).

Торгові доми мають магазини, склади, транспортні засоби, що дає їм змогу добросовісно виконувати свої функції.

Ще одним елементом спеціалізованої ринкової інфраструктури є аукціони. Це періодичні відкриті публічні торги, на яких відбувається продаж товарів, що відрізняються від інших індивідуальними властивостями і не є взаємозамінними (антикваріат, твори мистецтва тощо).

Розрізняють два види аукціонів:

• аукціон на підвищення цін товару;

• аукціон на зниження цін (голландський).

У першому випадку товар купує той, хто заплатить за нього найвищу ціну. Під час проведення голландського аукціону встановлюється завищена ціна товару, яка в ході торгів поступово знижується. Товар купує той, хто зупинить зниження ціни на нього.

Організовують добровільні та примусові аукціони. Добровільні аукціони проводять з ініціативи власників товарів з метою найвигіднішого їх продажу. Примусові аукціони відбуваються за рішення суду у випадку необхідності стягнення боргів з неплатників або ініціюються державними (приватними) установами для продажу конфіскованого, заставленого чи не викупленого у визначений термін майна.