Тема 13. Інформаційно-аналітичне забезпечення електронного

урядування

До електронних інформаційних ресурсів належать дані, інформація, бази даних, реєстри, кадастри у формі, придатній для обробки засобами обчислювальної техніки. Основні визначення:

• дані - результати вимірювань, спостережень, логічних або арифметичних операцій, придатні для обробки та зберігання в інформаційно- телекомунікаційних системах;

• інформація - будь-які відомості та/або дані, які мають певний зміст у контексті та можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді;

• публічна інформація - це відображена та задокументована будь- якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених Законом;

• конфіденційна інформація - інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб'єктів владних повноважень, та яка може поширюватися у визначеному ними порядку за їх бажанням відповідно до передбачених ними умов;

• база даних - сукупність пов'язаних за певними правилами даних, що використовує загальні правила створення, збереження та маніпулювання даними та призначається для обробки даних в інформаційних системах;

• персональні дані - дані про особу, що у сукупності є унікальними даними конкретної фізичної особи, належать цій особі та дозволяють ідентифікувати особу;

• державний реєстр баз персональних даних - єдина державна інформаційна система збору, накопичення та обробки відомостей про зареєстровані бази персональних даних;

• власник бази персональних даних - фізична або юридична особа, якій законом або за згодою суб'єкта персональних даних надано право на обробку цих даних, яка затверджує мету обробки персональних даних у цій базі даних, встановлює склад цих даних та процедури їх обробки, якщо інше не визначено законом;

• власник інформації - фізична або юридична, особа, якій належить право власності на інформацію.

Державна політика щодо національних інформаційних ресурсів покликана забезпечити формування умов для виробництва, збереження, поширення і комплексного використання всіх видів державних інформаційних ресурсів, вільний доступ до них громадян та організацій усіх форм власності, спрямована на підвищення ефективності діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Державна політика повинна враховувати: інтереси органів державної влади і органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб; можливості міжнародного співробітництва у сфері інформаційних технологій; реальні можливості вітчизняної інформаційної індустрії в умовах ринкової економіки.

Державна політика в галузі державних інформаційних ресурсів спрямована на вирішення таких основних завдань: створення необхідних умов для задоволення інформаційних потреб органів державної влади та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб; визначення загального порядку формування і використання інформаційних ресурсів для всіх суб’єктів, охоплених процесами інформатизації; забезпечення

сумісності, взаємодії та інтеграції інформаційних ресурсів на базі сучасних інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації та кодування інформації, незалежно від галузевих ознак і форми власності; ліцензування діяльності з надання інформаційних послуг для забезпечення відповідної якості інформаційних ресурсів; сертифікація інформаційних технологій та їх продукції в рамках державної і міжнародної систем сертифікації; забезпечення комплексного захисту державних інформаційних ресурсів з використанням сучасних засобів і методів захисту інформації від несанкціонованого доступу, пошкодження, спотворення, руйнування та блокування.

Розвиток національних електронних інформаційних ресурсів - це один з головних напрямків побудови інформаційного суспільства в Україні, основа інформаційної безпеки держави та надання громадянам електронних інформаційних, адміністративних та інших послуг, забезпечення інформаційного суверенітету України.

Особливо важливе значення надається електронним інформаційним ресурсам як джерелу інформаційно-аналітичної підтримки процесів прийняття управлінських рішень в системі поточного та стратегічного планування. Можливість швидкого аналізу інформації для оперативного прийняття обґрунтованих рішень дає державі або регіону переваги у конкурентній боротьбі з реалізації поточних завдань і досягнення стратегічних цілей.

На державному рівні важлива інформація, а саме національні інформаційні ресурси, вважається стратегічним ресурсом. Для забезпечення формування їх системи, зокрема, необхідно: правове

врегулювання суспільних відносин, пов'язаних з формуванням, використанням та захистом національних ресурсів; розробка єдиних стандартів з супроводу життєвого циклу інформації на базі новітніх інформаційних технологій, міжнародних стандартів, уніфікованих систем класифікації та кодування інформації; залучення до формування системи національних ресурсів недержавних структур; створення умов для забезпечення захисту національних ресурсів незалежно від форми власності; наповнення інформаційного ринку національними ресурсами.

Власники національних ресурсів, фізичні та юридичні особи, що надають послуги з їх використанням, зобов'язані дотримуватися принципів законності, достовірності, загальнодоступності, забезпечення захисту ресурсів та прав користувачів.

Державна політика щодо інформаційних ресурсів включає:

стратегічне планування розвитку, використання та захисту інформаційних ресурсів; нормативно-правове забезпечення; поточне державне управління та організаційні заходи; наукове супроводження; ресурсне забезпечення реалізації політики, у тому числі фінансування.

Стратегія формування системи інформаційних ресурсів органів державної влади полягає в їх систематизації та інтеграції з метою забезпечення прозорості, відкритості, підвищення, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та забезпечення широкого доступу громадян до державних ресурсів.

Державне управління щодо реалізації державної політики формування інформаційних ресурсів включає відповідні заходи, у тому числі: формування державного замовлення на створення інформаційних ресурсів; координацію діяльності органів влади з питань формування, використання та захисту інформаційних ресурсів; розробку стандартів та структури інформаційних ресурсів; розробку технічної політики щодо накопичення, зберігання, використання інформаційних ресурсів; формування технічних вимог до інформаційного забезпечення органів влади; організацію обліку та державної реєстрації інформаційних ресурсів, ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів; створення державного депозитарію електронних інформаційних ресурсів.

Управління та координацію діяльності з формування, використання та захисту національних ресурсів, включаючи ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів повинен забезпечувати уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інформатизації.

Організаційну структуру системи національних ресурсів утворюють:

• спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері інформатизації, відповідальний за ведення Національного реєстру електронних інформаційних ресурсів (Державне агентство з питань науки, інновацій та інформатизації України).

• структурні підрозділи з питань інформаційних технологій, взаємодії з засобами масової інформації та зв'язків з громадськістю органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

• інформаційні підрозділи підприємств, установ та організацій, а також засоби масової інформації.

За формою власності електронні інформаційні ресурси поділяються на державні та приватні. Державні інформаційні ресурси поділяються на загальнодержавні та власні інформаційні ресурси органів влади. Загальнодержавні інформаційні ресурси створюються як проекти інформатизації на виконання загальнодержавних програм відповідно до законодавства.

Загальнодержавні інформаційні ресурси є власністю держави. Органи державної влади повинні забезпечити облік та збереження державних інформаційних ресурсів. Приватні ресурси створюються за кошти приватних юридичних або фізичних осіб і використовуються на розсуд їх власників для стратегічних завдань управління та підтримки поточних бізнес-процесів.

Електронні інформаційні ресурси є складовою національного інформаційного простору та інформаційної інфраструктури держави. За територіальною ознакою інформаційні ресурси поділяються на ресурси централізованої організації - загальнодержавні (наприклад, база нормативно- правових актів Верховної Ради, реєстр дозволенних в Україні лікарських засобів), регіонального (наприклад, обласні бази обліку податкової служби, статистики, органів соціального захисту та ін.), та місцевого рівня (наприклад, облік комунального майна місцевих громад). Частина електронних інформаційних ресурсів має територіально розподілену змішану структуру (наприклад, центральний реєстр виборців та відповідні обласні реєстри).

Електронні інформаційні ресурси органів влади у більшості випадків створюються як сучасний варіант паперового галузевого обліку. Такі ресурси здебільшого використовуються тільки для вирішення галузевих (відомчих) завдань. Водночас, виклики, пов'язані зі створенням електронного уряду вимагають побудови системи інформаційних ресурсів, яка не має дублюючих елементів, підтримується в актуальному стані, забезпечує санкціонований доступ в будь-який час.

Сьогодні загальнодержавні інформаційні ресурси визначаються як сукупність баз і банків даних окремих органів влади, об'єднаних телекомунікаційними мережами та технологіями їх ведення і використання на основі єдиних принципів та правил, що повинно забезпечити інформаційну взаємодію органів влади між собою, з громадянами та суб'єктами господарювання.

До інформаційних ресурсів органів державної влади належать ресурси, вироблені в результаті діяльності органів державної влади, а також на їхнє замовлення і в їхніх інтересах організаціями всіх форм власності. Основою для формування державних інформаційних ресурсів як системи можуть бути саме інформаційно-аналітичні системи органів державної влади. Для цього потрібно скоординувати формування та ведення державних інформаційних ресурсів центральних та регіональних органів виконавчої влади, насамперед тих, які мають розвинуті територіально-розподілені інфраструктури, зорієнтовані на збір інформації по всій території України, її обробку в інтересах органів виконавчої влади, а також всіх організацій та громадян.

До таких ресурсів відносяться державні реєстри, кадастри, електронні бази даних, портали та сайти органів влади.

Інформаційні ресурси міністерств України, які встановлені законодавчими актами:

Міністерство юстиції: Державний реєстр нормативно-правових

актів; Реєстр асоціацій та інших добровільних об’єднань органів місцевого самоврядування; Державний реєстр нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади; Державний реєстр благодійних організацій; Державний реєстр творчих спілок; Державний реєстр застав рухомого майна; Державний реєстр актів цивільного стану громадян; Державний реєстр друкованих засобів масової інформації, інформаційних агентств та розміри реєстраційних зборів; Державний реєстр торгово- промислових палат; Реєстр реєстрації символіки об’єднань громадян; Реєстр філіалів, відділень, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організацій зарубіжних держав в Україні; Реєстр адвокатських об’ єднань; Реєстр засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб’ єктів інформаційної діяльності; Державний реєстр статутів територіальних громад; Реєстр прав власності на нерухоме майно; реєстр судових рішень та ін.

Міністерство охорони здоров'я України: Державний реєстр

небезпечних факторів; Державний реєстр дезінфекційних засобів; Реєстр інфекційних хвороб; Державний реєстр осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; Державний реєстр лікарських засобів і розмірів збору за їх державну реєстрацію; Державний реєстр медичної техніки та засобів медичного призначення; Державний реєстр спеціальних харчових продуктів і висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи на продовольчу продукцію та ін.

Міністерство аграрної політики: Реєстр використання трансгенніх сортів рослин в Україні; Державний реєстр сортів рослин, придатних для поширення в Україні; Державний реєстр технічних засобів застосування пестицидів і агрохімікатів та ін.

Міністерство культури і туризму: Державний реєстр національного культурного надбання; Державний реєстр пам’яток історії, монументального мистецтва та археології національного значення; Державний реєстр виробників, розповсюджувачів і демонстраторів фільмів.

МНС: Державний реєстр аварійно-рятувальних служб; Державний реєстр потенційно небезпечних об’єктів; Державний реєстр страхового фонду документації.

Міністерство праці та соціальної політики: Реєстр галузевих і регіональних угод, колективних договорів; Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги; Державний реєстр громадян, які шукають роботу та безробітних.

Міністерство освіти і науки України: Реєстр вищих навчальних закладів; Державний реєстр наукових установ, яким надається підтримка держави; Державний реєстр авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір та ін.

МВС: Державний реєстр фізичних осіб; Реєстр спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами, сльозоточивої та дратівної дії; Державний реєстр автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, причепів, напівпричепів та мотоколясок.

Міністерство економіки: Реєстр суб’єктів підприємницької

діяльності; Реєстр промислово-фінансових груп; Державний реєстр договорів(контрактів) про спільну інвестиційну діяльність за участю іноземних інвесторів та ін.

Міністерство закордонних справ: Єдиний державний реєстр

міжнародних організацій, членом яких є Україна; Державний реєстр виборців.

Інші міністерства також мають свої реєстри.

Враховуючи, що базовими інформаційними ресурсами для будь-якого обліку є інформація про територію, мешканців території (громадян), підприємства, розташовані на ній, організація взаємодії цих ресурсів є основним завданням їх ефективного використання. Нехтування цією вимогою створює некероване накопичення та використання ресурсів. Одним з банальних прикладів дублювання інформації на територіальному (обласному) рівні є облік підприємств, дані про які знаходяться в податковій службі, органах реєстрації, статистики, пенсійному фонді, фонді зайнятості тощо. З метою налагодження обліку електронних інформаційних ресурсів створено Національний реєстр електронних інформаційних ресурсів (далі - Національний реєстр), завданнями якого є спрощення пошуку та доступу до ресурсів.

Національний реєстр - це інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для реєстрації, обліку, накопичення, обробки та зберігання відомостей про склад, зміст, розміщення, умови доступу до електронних інформаційних ресурсів та задоволення потреб юридичних і фізичних осіб в інформаційних послугах.

До Національного реєстру включаються веб-сайти, бази даних та реєстри в електронній формі.

Державний депозитарій електронних інформаційних ресурсів призначається для зберігання інформаційних ресурсів та організації їх ефективного використання та є їх державним сховищем. Державний депозитарій електронних інформаційних ресурсів створюється, як підсистема електронного архіву України.

До інформаційної діяльності органів державної влади висуваються такі вимоги:

- уніфікованість організаційно-технологічних процедур формування інформаційних ресурсів щодо збору інформації, її документування,

опрацювання і перетворення в електронну форму;

• дотримання загальних принципів і вимог нормативно-правових документів щодо створення та використання інформаційних ресурсів, узгодженості форматів та протоколів міжсистемної взаємодії, регулювання відносин суб’єктів у сфері формування, використання й захисту інформаційних ресурсів, у тому числі в організації доступу до них різних категорій користувачів;

• вжиття заходів для послідовної інтеграції державних інформаційних ресурсів у світовий інформаційний простір;

• демонополізація інформаційних служб і структур, що володіють та розпоряджаються інформаційними ресурсами, дотримання ринкових принципів їх формування, поширення і використання;

• участь у створенні загальної інфраструктури для адміністрування, координованого розвитку, взаємодії, актуалізації і використання інформаційних ресурсів максимально широким контингентом користувачів.

У процесі створення та покрокового впровадження інформаційної системи “Електронний уряд” постає питання про управління державними інформаційними ресурсами. Під управлінням розуміють комплекс взаємопов’язаних заходів органів державної влади, установ та організацій щодо формування й захисту інформаційних ресурсів державного сектора та їх використання в інтересах держави і суспільства в цілому.

До основних завдань управління інформаційними ресурсами належать:

1. створення інформаційних ресурсів, необхідних для виконання завдань державного управління і реалізації конституційних прав різних категорій громадян на інформаційні державні послуги;

2. забезпечення ефективного використання державних інформаційних ресурсів у діяльності органів державної влади та державних установ;

3. забезпечення вільного доступу громадян і організацій до інформаційних ресурсів відповідно до чинного законодавства України;

4. створення необхідної нормативно-правової бази;

5. координація діяльності галузевих і регіональних державних структур з формування та використання державних інформаційних ресурсів, визначення порядку й умов їх використання;

6. реєстрація та облік державних інформаційних ресурсів, формування і забезпечення доступності інформації про склад, розташування й умови використання інформаційних ресурсів;

7. визначення повноважень та обов’язків органів державної влади, підприємств і організацій, підрозділів і окремих фахівців з формування, захисту та використання державних інформаційних ресурсів;

8. визначення складу державних інформаційних ресурсів, необхідних на кожному рівні державного управління, для забезпечення їх формування, форм подання, збору, введення, збереження, обробки і використання;

9. організація моніторингу стану інформаційних ресурсів;

10. організація захисту державних інформаційних ресурсів, контроль їхнього стану, цілісності і використання.

Інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності органів державної влади і органів місцевого самоврядування в рамках функціонування інформаційної системи “Електронний уряд ”

Аналіз стану інформаційних ресурсів країни, вивчення інформаційних потреб різноманітних категорій користувачів свідчать про різноманітність видів інформаційних ресурсів за формами подання інформації, організаційними рішеннями, технологіями. За багато років в Україні нагромаджена велика кількість інформаційних джерел, обсяг яких збільшується завдяки стрімкому розвитку Інтернету.

Загальний рівень інформатизації аналітичної діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування характеризується вирішенням проблем їх інтеграції в інформаційно-аналітичну систему та створенням самих об’єктів інтеграції.

Недостатнє оснащення державних органів програмно-апаратними засобами, відсутність скоординованої системи показників та затверджених методик їх розрахунку не дають можливості прозоро відстежувати узгодженість та несуперечливість цілей, що ставляться на всіх рівнях управління, контролювати їх дотримання та вживати заходів задля їх досягнення. До цього також треба додати відсутність розвиненої аналітичної бази, систематизованого й вичерпного інформаційного фонду з потужним довідковим апаратом, телекомунікаційних мереж, які надавали б можливість використовувати фонди зовнішніх організацій. Обмеженим є використання сучасних інформаційно-пошукових систем.

Окремі приклади успішного застосування інформаційно-аналітичної системи ще розрізнені, характеризуються різноманітністю у підходах, темпах розвитку й оснащенні, а тому недостатні для задоволення нового рівня вимог органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Архітектура інтегрованої інформаційно-аналітичної системи

органів державної влади та органів місцевого самоврядування

Інтегрована інформаційно-аналітична система (ІІАС) є

багаторівневою розподіленою глобальною організаційно-технічною системою, побудованою за територіальним, галузевим та функціональним принципами. Її основними територіальними й галузевими структурними одиницями є інформаційно-аналітичні системи (ІАС) відповідних органів державної влади (ОДВ) та органів місцевого самоврядування (ОМС), а також Центр управління ІІАС. ІАС можуть мати розподілену структуру відповідно

до регіональних особливостей чи інфраструктури галузі. В ІІАС

забезпечуються вертикальні та горизонтальні інформаційні взаємодії ОДВ та ОМС, що передбачають інтеграцію та розвиток діючих і створення нових програмно-апаратних засобів, систем комунікації ІАС ОДВ й ОМС, а також модернізацію аналітичного, інформаційного, програмного та іншого забезпечення всіх ланок Інтегрованої інформаційно-аналітичної системи (ІІАС) на єдиному методологічному підґрунті.

Основними інтеграційними складовими ІІАС є телекомунікаційне середовище, інтегровані системи управління інформаційними ресурсами та електронного документообігу, системи управління аналітичною обробкою інформації, зовнішніх зв’язків, захисту інформації.

При функціонуванні ІІАС діяльність Центру її управління здійснюється за такими напрямами: збір та ведення інформації державних інформаційних ресурсів, оперативної, нормативної інформації та класифікаторів; оперативний та ретроспективний аналіз інформації; системно-аналітична діяльність з організації процесів ухвалення рішень (підтримка документообігу, повсякденної внутрішньої діяльності, захист даних ІАС ОДВ, технологічна підтримка діяльності інформаційно-аналітичного центру

(ІАЦ).

Інтеграційно-комунікаційні властивості ІІАС в Центрі її управління реалізує інтеграційно-комунікаційний компонент, що виконує функцію сполучення та забезпечує інтеграцію в ІІАС. Його основними функціями є підтримка доступу ІАС до телекомунікаційного середовища ІІАС та до інформаційних ресурсів ІІАС; взаємодії з іншими ІАС; використання Інтернету та зв‘язку з міжнародними інформаційними системами і банками даних; розподілених технологій аналітичних обчислень; захист інформації в Інтегрованій інформаційно-аналітичній системі (ІІАС).

На Центр управління ІІАС покладаються такі завдання: управління доступом до розподіленого банку даних державних інформаційних ресурсів, створених Центром; управління обміном даними між ІАС ОДВ (ОМС); управління електронним документообігом між ІАС ОДВ (ОМС); розробка єдиних методологічних засад технологій аналітичних обчислень; виконання аналітичних досліджень за міжгалузевими напрямами; управління та підтримка телекомунікаційного середовища ІІАС; управління взаємодією з міжнародними системами і банками даних; управління та підтримка системи захисту інформації в ІІАС; управління адресацією мереж та підтримка її в актуальному стані; управління розподілом ключів та координація такої діяльності з уповноваженим ОДВ; управління та підтримка корпоративної пошти; підтримка процесів розвитку ІІАС.

Взаємодія окремих ІАС при функціонуванні Інтегрованої інформаційно-аналітичної системи (ІІАС) ініціюється за допомогою чинних регламентів обміну інформацією, здійснення заходів ініціативного інформування (телеконференції з питань загальних та комплексних проблем, розсилка повідомлень тощо), можливостей пошуку потенційних джерел інформації в середовищі ІАС з використанням метабази державних інформаційних ресурсів.

Розглянемо забезпечення ІІАС інформаційними ресурсами. Структурована і впорядкована інформація існує в ІІАС у формі баз і сховищ

даних ОДВ та ОМС різного рівня і призначення, що об’єднуються у складі розподіленої архітектури ІІАС шляхом створення метабази і реєстру інформаційних ресурсів. Метабаза містить профілі даних користувачів (опис інформаційних інтересів), сертифікати та рубрикатори баз даних ОДВ та ОМС, навігаційно-пошуковий апарат, засоби конвертування різнотипної і різномовної інформації. Ці елементи дають змогу однозначно визначити місцеперебування, тип та вид доступу до потрібної інформації.

Основні завдання метабази: формування баз метаданих і ведення довідково-навігаційного апарату на базі рубрикаторів, тезаурусів, словників для швидкого пошуку інформації; розмежування доступу до інформаційних ресурсів; конвертування даних (приведення їх до спільного формату) при вирішенні пов’язаних між собою завдань. У процесі запровадження Інтегрованої інформаційно-аналітичної системи ІІАС передбачається виробити єдині правила структурування та кодування інформації, а також єдині методичні підходи щодо використання і вибору інформаційно- пошукових мов для складання запитів. Інформаційне обслуговування використовуватиме режими вільного доступу, обмеженого доступу та доступу на замовлення.

При впровадженні інтегрованої інформаційно-аналітичної системи органів державної влади особлива увага приділяється забезпеченню електронного документообігу. Документообіг в державі є системою, що матеріалізує процеси збору, перетворення, зберігання інформації, а також процеси управління - підготовку та прийняття рішень, контроль за їх виконанням.

Інтегрована система електронного документообігу повинна мати інтерфейс, стандартизований з наявними системами внутрішнього електронного документообігу ОДВ і ОМС, забезпечувати прийом електронних документів від інших ОДВ і ОМС, ідентифікацію відправника шляхом обробки електронного цифрового підпису, підтвердження діючою системою доставки адресату, відправки електронних документів в інші ОДВ й ОМС та можливості доступу до баз даних документів з боку інших ОДВ й ОМС.

Важливим елементом забезпечення електронного документообігу в ІІАС повинна стати корпоративна електронна пошта, яка прийматиме електронні документи та надаватиме доступ до баз даних документів в ІІАС. Система корпоративної електронної пошти має вчасно надавати державним службовцям доступ до всієї необхідної інформації в межах їх компетенції та службових повноважень, підтримувати спільну роботу різних програм, що функціонують у віддалених підрозділах, та забезпечувати якість виконання. Тому базове програмне забезпечення для побудови системи корпоративної електронної пошти має бути надійним, масштабованим і простим у керуванні.