Тема 6. Системи оцінювання розвитку інформаційного суспільства та

електронного урядування

На сьогодні для оцінки розвитку інформаційного суспільства, використовуються декілька систем індикаторів. Усі вони так чи інакше базуються на двох індикативних системах - SIBIS та WSIS.

Одним з перших офіційних заходів з їх розробки було створення у 1997 р. під егідою Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) Статистичного комітету з інформаційної, комп ’ютерної та комунікаційної політики. Комітету доручалося «впровадити набір визначень і методів для полегшення порівняння статистичних міжнародних даних, що вимірюють різні аспекти інформаційного суспільства, інформаційну економіку і електронну комерцію». Згодом на базі комітету була створена «Робоча група з розробки індикаторів для інформаційного суспільства», що розробила визначення ІТ-сектору, електронної комерції, класифікацію ІТ- товарів, а також модельні опитування щодо використання IT.

Система індикаторів SIBIS. У статистичній програмі Eurostat на 1998 - 2002 pp. було визначено, що одним з пріоритетних завдань розширення статистичної бази ринку праці, промисловості, послуг є впровадження індикаторів, які б відображали цілі програми e-Europe та дозволяли оцінювати соціально-економічний вплив використання IT.

• Для цього стартував проект SIBIS (Statistical Indicators Benchmarking the Information Society) - індикатори, що вимірюють Інтернет- готовність населення та комерційних підприємств, - характеристики

інфраструктури та технічних можливостей доступу до Інтернет індивідуальними користувачами та компаніями;

• індикатори, що оцінюють цифровий поділ суспільства, тобто комп’ютерно-інформаційне розшарування, обумовлене доступом до Інтернет та використання IT.

Друга група з 45 індикаторів оцінює фактори доступності та використання комп’ютерних мереж на рівні окремих користувачів та на корпоративному рівні, серед них виділяється 3 підгрупи:

• індикатори, що оцінюють інформаційну безпеку обміну інформацією та визначають рівень незаконної діяльності, наявність засобів протидії такій діяльності, а також поінформованості користувачів про заходи безпеки;

• індикатори, що характеризують сприйняття користувачами питань безпеки та конфіденційності Інтернет-взаємодїї, переваг і недоліків використання мережі, що дозволяє визначити суб’єктивні бар’єри для доступу;

• індикатори, що відображають навички роботи з комп’ютером та Інтернет, чи підтримується цей процес компаніями; також визначаються відмінності в рівні комп’ютерних та Інтернет-навичок в різних секторах економіки тощо.

Третя, найбільша група з 66 індикаторів характеризує п ’ять видів діяльності, в яких використовується Інтернет або комп ’ютерні мережі.

• Електронна торгівля (e-commerce), пов’язана з діями, при виконанні яких товари або сервіси замовляються/передаються через Інтернет або іншу комп’ютерну мережу. Ключові індикатори визначають відсоток компаній, що використовують різні форми електронної торгівлі, та відсоток обсягу збуту, здійсненого за допомогою комп’ютерних мереж.

• Електронна робота (е-work), характеризується показниками, що відображають зміни в засобах і характері праці, ринку праці, викликані поширенням ІТ і комп’ютерних мереж. Здатність країни адаптуватися до цих змін, істотно впливає на успіхи економіки. Ключові індикатори вказують можливості створення робочих місць в межах дистанційної роботи.

• Електронна наука (е-science), розглядається окремо, хоча й відноситься до попередньої групи. Вона є як одним з головних факторів розвитку інформаційного суспільства, так і моделлю для апробації нових ідей і технологій. Індикатори оцінюють можливості науково-дослідних мереж, використання Інтернет і вплив на одержання нових наукових знань.

• Електронний уряд (e-government) включає функції та сервіси за підгрупами G2G, G2C та G2B. Група G2G не включається в міжнародну систему індикаторів через необхідність спеціального підходу в кожному випадку. Ключові індикатори розглядають досвід і преференції громадян і бізнес-структур щодо комунікації з електронним урядом.

• Електронна система охорони здоров’я (e-health) є великим і складним об’єктом для оцінювання, поєднуючи широкий спектр учасників і послуг. Ключові індикатори фокусують увагу на використанні населенням Інтернет для пошуку інформації, пов’язаної з охороною здоров’я, взаємодії з організаціями охорони здоров’я, придбанні лікарських препаратів.

В 2003 р. було опубліковано керівництво «e-Europe Indicator Handbook», де наведені детальні визначення, опис, методи збору і джерела даних по індикаторах для використання статистичними агенціями.

Система індикаторів WSIS. В 2003 р. на Всесвітньому саміті з питань інформаційного суспільства (World Summit on the Information Society - WSIS), була підкреслена важливість моніторингу та оцінки розбудови інформаційного суспільства та розробки відповідної методології вимірювання.

Для цього було створено «Партнерство з вимірювання ІТ для цілей розвитку», до якого увійшли ключові міжнародні організації, які ведуть дослідження інформаційного суспільства, а саме, Міжнародний союз електрозв’язку (MCE), ОЕСР, Євростат, Конференція ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD), Цільова група з ІТ при ООН (UN !CTTask Force), чотири Регіональних комісії ООН, Інститут статистики при ЮНЕСКО та Світовий Банк,

В результаті на саміті WSIS в Тунісі у 2005 р. було прийнято рекомендований «Партнерством» основний набір ІТ-індикаторів як базис для ІТ-статистики на міжнародному рівні. Набір містить визначення індикаторів, методологічні рекомендації та анкетні питання для збору даних.

Основний набір складається з 4 груп індикаторів:

• інфраструктура та доступ до IT;

• доступ і використання IT домогосподарствами та індивідами;

• використання IT в підприємницькій діяльності;

• IT-сектори торгівля ІТ-товарами.

Оптимальною вважається періодичність збору даних раз на рік. Кожна група (крім четвертої) має базисний і розширений набір індикаторів

нижчого пріоритету.

Інфраструктура і доступ до IT. Статистичні індикатори, що входять до першої групи, через її важливість для розбудови інформаційного суспільства, вважаються обов’язковим початковим етапом впровадження і розвитку IT-статистики. Для збору даних щодо домогосподарств, індивідів і підприємств існують міжнародні стандарти, хоча дані збираються не у всіх країнах. У випадку ж оцінки IT-розвитку і доступу в урядових організаціях, міжнародні стандарти відсутні.

Індикатори групи «Доступ і використання IT домогосподарствами та індивідами» та інших груп базуються на дослідженнях, проведених Робочою групою з індикаторів інформаційного суспільства (Working Party on Indicators for the Information Society - WPIIS) під егідою OECP та Eurostat. Дані, пов’язані з індикаторами цієї групи, мають відображати відношення до системи класифікаторів. Це - класифікатори: домогосподарств (структура

та розмір); індивідів (вік, стать, рівень освіти, категорія зайнятості, величина доходу тощо).

Група індикаторів з використання IT у підприємницький діяльності. При аналізі даних з сукупності підприємств виключаються урядові установи. Визначаються види економічної діяльності, де використовуються ІТ.

Дані для індикаторів четвертої групи можуть бути одержані з опитувань про доходи і витрати. Крім цього, дані беруться, як правило, з торговельної статистики з використанням класифікації IT-товарів. Повний список категорій даних доступний на сайті ОЕСР.

Розглянуті системи індикаторів достатньо близькі як за переліком основних показників, так і за їх спрямованістю. Як більш детальну систему можна виділити систему SIBIS. З іншої сторони, обидві системи передбачали створення індикаторів для порівняння на міжнародному рівні, організації статистики в країнах, що розвиваються. Водночас, в усіх системах присутні індикатори з ресурсів, доступу, розповсюдженості, форм використання ІТ.

Розглянуті системи з сукупностей елементарних індикаторів дозволяють описувати окремі деталі складних процесів інформатизації, наприклад, частку власників комп’ютерів, кількість Інтернет-користувачів тощо. Але для аналізу по країнах необхідно мати інтегральні характеристики.

Для цього використовуються композитні індекси, які відображають агреговану певним чином характеристику сукупності (композиції) елементарних індикаторів. Композитні індекси полегшують інтерпретацію результатів, допомагають знаходити тенденції розвитку, створювати рейтинги тощо. Разом з цим, використання ІТ-індексів вимагає врахування наступних факторів.

• Побудова індексу неможлива без використання методів експертних оцінок при визначенні суб-індексів (частково інтегрованих елементарних індикаторів).

• Індекси можуть надавати дезорієнтуючу або ненадійну інформацію у випадку невдалої методики агрегації або інтерпретації.

• Єдине значення індексу може привести до спрощеної оцінки проблеми і, як наслідок, до прийняття невірного рішення.

• Індекси вимагають збору більшого об’єму даних, ніж окремі елементарні індикатори.

Відомо, що неможливо створити єдиний індекс, який з достатньою повнотою буде характеризувати всю складну систему. Проте, можливо розробити статистично обгрунтований і ефективний метод агрегації індикаторів. Група прикладної статистики Об’єднаного дослідницького центру Єврокомісії виділяє наступні п ’ять основних етапів побудови індексів: Етап 1. Оцінка необхідності композитного індексу як єдиної характеристики системи та визначення набору суб-індексів. Етап 2. Оцінка якості зібраних даних. Етап 3. Оцінка залежності, виявлення кореляції суб- індексів, проводиться їх аналіз статистичними методами. Етап 4. Нормалізація і зважування суб-індексів для обчислення композитного індексу, що необхідно й через те, що індикатори та суб-індекси вимірюються в різних одиницях. Етап 5. Тестування на надійність і чутливість.

В структурі композитних індексів можуть знаходиться декілька суб- індексів, агрегатів, що будуються на основі елементарних індикаторів.

На сьогодні для моніторингу та аналізу стану розвитку інформаційного суспільства та електронного урядування використовується більше двадцяти ІТ-індексів, серед яких найбільш популярними є наступні:

• індекс цифрового доступу (Digital Access Index), Міжнародний союз

електрозв’язку (MCE);

• індекс цифрових можливостей (Digital Opportunity Index), розроблений Міжнародним союзом електрозв’язку (MCE) в межах Робочої групи з індикаторів інформаційного суспільства (WPIIS);

• індекс мережевої готовності (Networked Readiness Index), Всесвітній

Економічний Форум;

• індекс інформаційного суспільства (Information Society Index),

International Data Corporation (IDC) (аналитическая фирма,

специализирующаяся на исследованиях рьінка информационньїх

технологий);

• індекс цифрового поділу (Digital Divide Index), Orbicom;

• індекс поширеності IT (ICT Diffusion Index), Конференція ООН з

торгівлі і розвитку (UNCTAD);

• індекс розвитку IT (ICT Development Index), MCE;

• індекс готовності до електронного уряду (e-Government Readiness

Index), OOH;

• індекс електронної участі (e-Participation Index), OOH.

Індекс цифрового доступу (Digital Access Index - DAI) був розроблений Міжнародним союзом електрозв’язку. Метою його створення було дослідження і вимірювання доступу до IT як фундаментального етапу формування інформаційного суспільства. Індекс агрегує значення 8 індикаторів, об’єднаних в 5 груп.

Індекс мережевої готовності (Neetworked Readiness Index), розроблений в Центрі міжнародного розвитку Гарвардського університету в співробітництві з INSEAD (міжнародна бізнес-школа), Всесвітнім економічним форумом і Світовим банком. Індекс оцінює готовність країн використовувати і розвивати можливості інформаційно-комунікаційних технологій та одержувати переваги від цього. Він представляє собою композитний індекс.

Індекс інформаційного суспільства (Information Society Index - ISI) запропонований і використовується видавництвом World Times та консалтинговою ІТ-компанією IDC. Індекс включає 15 індикаторів, віднесених до 4 категорій: комп’ютерна, телекомунікаційна, соціальна та Інтернет-інфраструктура.

Індекс цифрового поділу (Digital Divide Index - DDI) був розроблений мережею кафедр телекомунікацій Orbicom під егідою ЮНЕСКО в межах проекту SIBIS для вимірювання і моніторингу цифрового поділу. Індекс розраховується як поєднання суб-індексів ІТ-насиченості та ІТ-використання на основі 19 індикаторів.

Суб-індекс ІТ-насиченості характеризує ІТ-капітал і трудові ресурси в сфері ІТ, що безпосередньо пов’язані з виробничим потенціалом країни і визначають вплив ІТ на економічний розвиток. Суб-індекс ІТ-використання характеризує зміни в сфері ІТ- споживання. Згодом, індекс DDI перейшов у наступний індекс.

Індекс поширеності ІТ (Information and Communication Technology Diffusion Index - ICTDI), розроблений Конференцією ООН з торгівлі і розвитку (UNCTAD) для оцінки рівня проникнення ІТ. Індекс вимірює досягнення країни в двох категоріях: з’ єднання, що відображає рівень розвитку інфраструктури; та доступ, що містить інформацію про користувачів ІТ і соціально-економічний рівень розвитку країни. Він розраховується на основі наступних суб-індексів:

з’єднання: кількість Інтернет-хостів на душу населення; кількість комп’ютерів на душу населення; кількість телефонних ліній на душу населення; кількість абонентів мобільного зв’язку на душу населення.

доступ: кількість Інтернет-користувачів; рівень грамотності дорослого населення; вартість телефонного дзвінка; ВНП на душу населення.

Індекс розвитку ІТ (IDI), розроблений Міжнародним союзом електрозв’язку (МСЕ) та розраховується з 2009 р. і призначається для вимірювання змін в галузі ІТ як у розвинених, так і в країнах, що розвиваються. Це композитний індекс, що включає 11 індикаторів, які охоплюють групи: доступ, використання та навички в галузі ІТ.

В 2010 р. десятьма провідними країнами за цим індексом були: Республіка Корея, Швеція, Ісландія, Данія, Фінляндія, Китай, Люксембург,

Швейцарія, Нідерланди та Велика Британія. Ці країни характеризуються високими темпами розширення доступу та використання Інтернет, широкосмугового зв’язку.

Індекс готовності до електронного уряду (United Nations e-Government Readiness Index), що був розроблений ООН сьогодні визначається як індекс розвитку електронного уряду (e-Government Development Index — EGDI). Індекс розраховується як середнє арифметичне трьох суб-індексів: телекомунікаційної інфраструктури; людського капіталу; веб-присутності.

Суб-індекс телекомунікаційної інфраструктури - композитний індекс, що представляє собою середньозважену величину 6 елементарних індикаторів, що відображають кількість: ПК; абонентів Інтернет; основних телефонних апаратів; користувачів Інтернет; абонентів мобільного зв’язку; телевізорів. Дані за цими показниками представляють MCE та Статистичний відділ ООН, з доповненнями Світового Банку.

Суб-індекс людського капіталу розраховується виходячи з рівня грамотності дорослого населення та його охоплення навчанням першого, другого та третього рівня.

Суб-індекс веб-присутності визначається за підсумками обстеження ООН. Його мета - з’ясувати факт присутності країн-членів ООН в Інтернет за допомогою їх офіційних урядових сайтів, а також визначити наявність сайтів п’яти найбільш важливих міністерств із інтегрованими порталами. Вивчається не тільки наявність веб-сайтів урядових організацій, але й їх зміст, спектр послуг, можливість зворотного зв’язку та облік думок і побажань респондентів з діяльності органів влади.

Індекс електронної участі (e-Participation Index). Індекс почав розраховуватися 00Н останнім часом та показує ефективність та корисність послуг електронного уряду для залучення громадян до участі в прийнятті рішень. Цей індекс базується на ступені повноти подання трьох параметрів.

• Електронна інформація (e-information) - відображає повноту надання урядовими сайтами інформації з політичних і економічних програм (бюджету, законів, нормативних актів та інших документів, якими цікавляться громадяни).

• Електронна консультація (e-consultation) - показує, наскільки повно на урядових веб-сайтах представлені засоби електронних консультацій. Зазвичай, на вибір пропонуються онлайнова дискусія в реальному часі або доступ до архівних матеріалів (аудіо- або відеозаписам нарад з певного питання). При цьому громадянам надається можливість брати участь або коментувати дані виступи.

• Електронне прийняття рішень (e-decision-making) - визначає ступінь забезпечення урядом доступу громадян до участі в прийнятті рішень і застосування механізму впливу на прийняття рішень.

Національна система індикаторів (індексів) оцінки рівня розвитку інформаційного суспільства. Ця система побудована на основі подібних міжнародних систем, головними аспектами яких є виділення та оцінка детальних характеристик інформаційно-технологічної інфраструктури, агрегація їх у відповідності з вихідними завданнями, визначення композитних суб-індексів та загального інтегрованого індексу. Прототип також враховує національну специфіку.

Виходячи з цього, запропонована система включає три пов’язані індекси: індекс проникнення ІТ; індекс технологічного застосування ІТ; індекс використання ІТ в озброєннях та засобах інформаційного захисту.

Індекс проникнення інформаційних технологій ITS (IT Spread Index), вказує інтегральну характеристику інформаційно-технологічної інфраструктури та опосередковано - загальний рівень інформаційного розвитку суспільства.

Індекс технологічного застосування інформаційних технологій СТА (Country Technology Advance Index) пропонується для характеристики рівня впливу IT на технологічний розвиток країни.

Індекс використання інформаційних технологій в озброєннях та в засобах інформаційного захисту CIDA (Country Information Defense Advance), характеризуючи ступінь використання IT в озброєннях, оборонному виробництві та в забезпеченні інформаційної безпеки, є інтегральним показником, що відображає технологічний стан цієї сфери.

МОДУЛЬ 2. ВПРОВАДЖЕННЯ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ: СВІТОВИЙ ДОСВІД І УКРАЇНСЬКА СПЕЦИФІКА

Змістовий модуль 1. Організаційно-правове забезпечення та інформаційна інфраструктура електронного урядування