Модуль №2

Основні методи збору соціологічної інформації

Практичне заняття 7

Класифікація методів збору соціологічної інформації

План

1. Обумовленість вибору методу збору інформації метою соціологічного дослідження та особливостями визначення його об’єкту та предмету.

2. Метод збору соціологічної інформації як спосіб накопичення фактів та отримання нового знання.

3. Загальна характеристика основних методів збору соціологічної інформації: опитування, аналіз документів, спостереження та експерименту.

Основні теоретичні відомості

В соціології існує два головних класи методів збору соціологічної інформації: кількісні та якісні (Див. Тема 2.3). Вибір методу збору інформації залежить від обраної стратегії, мід мети і завдань дослідження, а також віж специфіки об’єкта дослідження.

Основні поняття: метод збору соціологічної інформації, пізнавальні можливості методу, опитування, спостереження, аналіз документів, анкетування, інтерв’ю, експеримент.

Література: [2], [4], [10], [11], [13], [19], [22], [24].

Обумовленість вибору методу збору інформації метою соціологічного дослідження та особливостями визначення його об’єкту та предмету

На етапі вибору методу збору соціологічної інформації соціолог вже точно уявляє мету і завдання дослідження, специфіку об’єкта дослідження. При обґрунтуванні вибору методу необхідно враховувати не тільки їх, але і пізнавальні можливості кожного з методів.

Так, опитувальні методи дають можливість отримання суб’єктивної інформації про думку людей щодо якихось подій чи процесів, оцінки, установки, мотиви поведінки. Опитувальні методи можуть допомогти отримати інформацію про якісь події чи факти суспільного життя. Але тут треба завжди враховувати, що інформація так чи інакше буде мати суб’єктивну складову, оскільки вона переломлюється крізь призму індивідуального сприйняття людьми досліджуваних подій чи явищ, може мати різні оцінки і різне значення для різних людей. Окрім того, людська пам’ять також може викривляти самі події або зсувати дати, у які вони відбувалися.

Метод спостереження дає об’єктивну інформацію про події сьогодення, поведінку індивідів у різних ситуаціях, які піддаються безпосередньому спостереженню. Слід пам’ятати про таку особливість спостереження, як неможливість проведення його повторно (на відміну від інших методів).

Якщо ж дослідник планує порівнювати оцінку подій чи інших соціальних фактів у різних джерелах або здійснити порівняльний аналіз документальної інформації, отриманої у різні часи, здійснити ретроспективний або порівняльній аналіз, найкращим вибором буде метод конвент-аналізу. Аналіз документів також застосовується і в якісних дослідженнях, наприклад, у дослідженнях біографій чи історії сімей, в етнографічних та інших дослідженнях. Але тут перевага надається вже традиційному якісному аналізові документальних джерел.

Метод збору соціологічної інформації як спосіб накопичення фактів та отримання нового знання

Соціологія як наука досліджує факти соціальної дійсності. Що ж мають на увазі під поняттям соціальний факт?

Це, по-перше, будь-які незалежні від спостережувана стани дійсності (процеси, явища) або події, що вже відбулися. По-друге, це обґрунтоване знання, подія, описані в чітких поняттях із зазначенням специфіки соціальної ситуації, в якій вони відбувалися.

Тобто поняття соціальний факт вживають в онтологічному та логіко-гносеологічному планах, а самі соціальні факти є елементарними компонентами системи знання.

В сучасній соціології до фактів зараховують:

1. характеристики масової поведінки;

2. характеристики масової^-свідомості (думки, оцінки, судження тощо);

3. узагальнені характеристики продуктів матеріальної та духовної людської діяльності;

4. окремі події, випадки, стани соціальної взаємодії.

В гносеологічному плані соціальні факти набувають сенсу завдяки тій системі понять, в якій описують фрагменти соціальної дійсності. І в цьому плані соціальний факт - це проміжний підсумок пізнавального процесу, а не його початок.

Соціологія вивчає масові процеси, які складаються з окремих подій, тому завданням соціолога є виокремлення тих з них, які ма­ють систематичний характер, від випадкових. Для цього соціологи застосовують апарат імовірнісної статистики, засадовим стосовно якої є закон великих чисел. Необхідні передумови дії цього закону - достатня кількість спостережень і незалежність окремих подій від певної загальної причини (в розумінні динамічної залежності).

Тому поряд з поняттям соціальний факт у соціології використовують поняття статистичний факт, який можна визначити як типові звідні кількісні характеристики, ґрунтовані на спеціально організованому масовому спостереженні соціальних явищ.

Таким чином, соціальні факти — це абстракції, оскільки вони описують певні події у загальних поняттях і, крім того, соціальні факти — це, як правило, соціально-статистичні узагальнення.

Соціальний факт може бути включений до наукової системи тільки у співвіднесенні з уже наявними знаннями, тобто його можна включити у взаємозв’язки з раніше встановленими подіями, властивостями, явищами. А це залежить від наявності обґрунтованої концепції дослідження, гіпотез, в яких фіксуються значимі для певного дослідження взаємозв’язки.

Крім цього, важливо враховувати і соціальний контекст при реєструванні того чи того соціального факту, оскільки за різних умов одне й те саме явище набуває різного соціального значення, його по-різному розуміють та оцінюють.

Отже, виокремлення загальних та специфічних фактів залежить від:

• теоретичної або практичної мети дослідження та його предмета;

• стану теоретичних та практичних знань, які дозволяють описати, узагальнити та пояснити соціальний факт.

Необхідно враховувати й те, що одні й ті самі соціальні явища та процеси можуть розглядатися в різних теоретичних моделях.

Крім цього, обґрунтованість фактуального твердження залежить і від стану теорії, наших знань, наявності обгрунтованих критеріїв, які дозволяють судити про правомірність тих чи тих фактів. Отримані в результаті цієї діяльності наукові факти вводять у соціологічну теорію, що певним чином видозмінює її.

Таким є класичне розуміння розвитку науки, де факти є будівельним матеріалом. Крім цього, як уже зазначалося, ми можемо розглядати факти і в онтологічному плані. Ці факти входять до системи знання тільки після того, як вони описані і зареєстровані. Описання фактів пов’язане з поняттєвим апаратом, з теоретичними моделями, з методом та технікою реєстрування фактів.

Отже, соціальні факти ми можемо розглядати як соціально-статистичні, тобто згруповані одиничні події, які отримали описання в певних концептуальних моделях. Соціальні факти такого роду - це емпіричний базис знання.

При цьому необхідно враховувати, що:

• описанню та узагальненню підлягають повторювані, не одиничні соціальні події, які належать до фактів індивідуальної або групової, реальної або вербальної поведінки і до продуктів діяльності людей;

• узагальнення повторюваних подій здійснюють, як правило, за допомоги статистичних засобів;

описання та узагальнення соціальних явищ здійснюють у наукових поняттях, і якщо це соціологічні поняття, то факти мають назву соціологічних.

Поняття соціальний факт можна розглядати і в іншому, якісному розумінні, як одиничний факт, який має багатопланову соціальну інтерпретацію. У цьому випадку факт зазнає якісного аналізу. Такий аналіз передбачає, по-перше, визначення багатоманітних значень спостережуваної події в її багатоманітних зв’язках. По-друге, інтерпретація факту може бути запропонована з позицій різних концептуальних підходів. По-третє, слід установити, наскільки певна подія є типовою, чи виражає вона масову тенденцію, чи ні.

Загальна характеристика основних методів збору соціологічної інформації: опитування, аналіз документів, спостереження та експерименту

Серед кількісних методів виділяють три головних:

Метод спостереження - загальнонауковий метод емпіричного дослідження. В соціології застосовується переважно для збору та найпростішого узагальнення соціологічної інформації. Одиницями інформації тут є зафіксовані акти вербальної або невербальної поведінки. Розрізняють включене та невключене спостереження, відкрите та приховане (коли спостережувані знають або не знають про нього).

Метод аналізу документів - один з основних методів отримання інформації про соціальну реальність, зафіксованої в різних документах. Виділяють якісний і кількісний (контент-) аналіз документів. Метод опитування - отримання відомостей про досліджуваний об’єкт шляхом ведення діалогу (комунікації) між дослідником та респондентом за допомогою формалізованих запитань та відповідей на них.

Також сюди відносять експеримент і тести.

Серед якісних методів виділяють наступні:

Дослідження окремої спільноти (case-study) - вивчення унікального об’єкту в сукупності його взаємозв’язків. Загалом об’єктом аналізу є один випадок.

Специфікою є глибинне дослідження своєрідності об’єкту, висновки носять локальний, прикладний характер.

Етнографічне дослідження - має описовий характер, представляє собою всебічний аналіз повсякденної практики певної спільноти з точки зору її культури.

Історичні дослідження - усна історія, досліджується суб’єктивний досвід переживання певних історичних подій.

Історія сім’ї, життя людини відносять до царини біографічного методу.

Фокус-групи (групова дискусія) - спосіб виявити розбіжності в розумінні певної проблеми групами людей. Соціолог отримує інформацію в ході групової дискусії. Цей метод дозволяє не просто виявити розбіжності в розумінні деякої проблеми, але й визначити джерело цих розбіжностей. Існує ще декілька типологій методів збору соціологічної інформації. Кожен з методів має свою специфіку і, відповідно, недоліки та переваги. Для визначення в конкретному дослідженні, який з методів збору соціологічної інформації є найбільш ефективним, ми повинні враховувати, в першу чергу, пізнавальні можливості того чи іншого методу.

Так, головною особливістю методу спостереження є безпосередній зв’язок дослідника з об’єктом. Це дозволяє сприймати поведінку людей в реальних умовах і реальному часі. Дуже висока оперативність отримання інформації. Головним недоліком є локальність, обмеженість явищ, що спостерігаються, неможливість повторення. Спостерігаються тільки ті події, що відбуваються в період проведення дослідження.

Метод аналізу документів характеризується, в першу чергу, тим, що документальна інформація має вторинний характер. Вона дана в тому вигляді, який представляється потрібним автору документа. В цьому випадку позитивним є стан об’єкту, що досліджується, можливість його повторного аналізу. Недоліки методу пов’язані з можливістю викривлення інформації та пасивним характером самого дослідження.

При опитуванні соціолог отримує інформацію в процесі спілкування з особами, які приймають участь в процесах, що досліджуються. Ця інформація відбиває реальність в тому вигляді, як вона переломлюється в свідомості респондентів. Це найбільш універсальний метод. Від дає можливість отримання різноманітної інформації про об’єктивні та суб’єктивні характеристики респондентів в минулому, теперішньому та майбутньому, про різні сфери діяльності, в які включений респондент. Головним недоліком методу є труднощі з оцінкою об’єктивності змісту інформації, її достовірності, надійності.

Особливе місце серед кількісних методів збору інформації займають експериментальні методики і тести. Вони передбачують одночасно фіксацію фактів і жорстко фіксовані процедури їх об­робки. Крім того, експериментальні методики в принципі можна віднести й до методів аналізу інформації, оскільки тут соціолог ви­ступає як автор побудови самої логіки зв’язків та залежності між явищами, які можуть фіксуватися методом опитування, спостере­ження чи аналізу документів.