- •Розвідувальні, описові, аналітичні та експериментальні дослідження
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 3 Організація, планування та етапи соціологічного дослідження
- •Основні теоретичні відомості
- •Практичне заняття 6 Вимірювання в соціології. Визначення та типи вимірювальних шкал
- •Основні теоретичні відомості
- •Модуль №2
- •Основні теоретичні відомості
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 8 Соціологічне опитування як метод збору інформації. Соціологічна анкета
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 10 Експертне опитування
- •Основні теоретичні відомості
- •Запитання і завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 11 Метод спостереження в соціології
- •Основні теоретичні відомості
- •Питання та завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 12 Аналіз документів
- •Основні теоретичні відомості
- •Питання та завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 13 Науковий експеримент
- •Основні теоретичні відомості
- •Соціоматриця
- •Соціограма
- •Питання та завдання для самоперевірки
- •Практичне заняття 16 Якісна стратегія дослідження. Загальна характеристика якісних методів збору інформації
- •Основні теоретичні відомості
- •Етапи і процедура проведення фгі.
- •Модератор
- •Представлення кожного з учасників (5 хв.) – у вільній формі або по заданому зразку учасники повідомляють коротку інформацію про себе по 2-3-х позиціях, виходячи з тематики дискусії).
- •Питання та завдання для самоперевірки
- •Список літератури
Запитання і завдання для самоперевірки
1. Порівняйте особливості інтерв’ю та анкетування.
2. Які чинники впливають на викривлення інформації в ситуації інтерв’ю?
3. Надайте класифікацію видів інтерв’ю.
Охарактеризуйте призначення та методологію сучасних телефонних опитувань
5. Адаптуйте заздалегідь розроблений опитувальник до ситуації особистого інтерв’ю (зміна питань, вступної частини, тощо). Розробити письмову інструкцію для інтерв’юера у даному опитуванні.
Практичне заняття 10 Експертне опитування
План
1. Загальна характеристика методу експертного опитування.
2. Способи добору експертів.
3. Види експертних оцінок.
Основні теоретичні відомості
У практиці управління соціальними процесами виникає необхідність з’ясування думки фахівців щодо складних проблем, які важко піддаються формалізації. Експертні опитування мають на меті саме вивчення оцінки спеціалістів з широкого кола питань і прогнозів розвитку складних нетипових ситуацій. В окремих випадках вирішення нестандартних завдань експертне опитування є не тільки ефективним, а навіть єдино можливим методом отримання необхідної інформації та вибору варіанту дій.
Метод експертних оцінок - це практично один з різновидів методу опитування, при його характеристиці рівнозначно вживають обидва ці терміни. Головною особливістю цього методу, яка відрізняє його від масового опитування, є те, що як респонденти тут виступають особи, найбільш компетентні у досліджуваній царині, тобто експерти. Це й визначає техніку збирання інформації, її аналізу та використання.
Вже на етапі розрахунку вибірки, визначення її обсягу можна відзначити відмінність у підходах до формування вибірки при масових та експертних опитуваннях. При масових опитуваннях практично чим більшою є вибіркова сукупність, тим краще, критерієм є репрезентативність, достатня репрезентативність для розв’язання завдань дослідження. В експертному ж опитуванні, при збільшенні кількості осіб, зарахованих до експертів, якість інформації не поліпшується, а погіршується. Експериментально визначено, що це відбувається, коли кількість експертів перевищує 25-30 чоловік (а іноді й 10). Звичайно, це пов’язане з проблематикою дослідження, але справжніх фахівців, здатних бути експертами, ясна річ, не так багато.
Експертне опитування може застосовуватися при вивченні всіх царин діяльності, але особливо воно ефективне при діагностиці, прогнозуванні, оцінці станів соціальних об’єктів, у прийнятті рішень.
Основні поняття: експерти, експертне опитування, експертні оцінки, добір експертів, метод комісії, метод Дельфи.
Література: [7], [10], [11], [14], [17], [24], [30].
Загальна характеристика методу експертного опитування
Експертні опитування - це опитування компетентних, тобто висококваліфікованих у певній галузі фахівців (експертів). Експертними оцінками називають результати експертного опитування, а під експертизою розуміють дослідження будь-якого об’єкта, ситуації, питання, що потребує спеціальних знань, з наданням мотивованого висновку.
Експертні опитування становлять окремий різновид і мають свою специфіку у доборі респондентів, організації проведення та інструментарії опитування, методах аналізу отриманої інформації. Респондентами в експертному опитуванні є експерти, які володіють необхідними для оцінки поставлених в дослідженні питань знаннями та досвідом; та професійною інтуїцією.
Експертні методи опитування давно і широко застосовуються у вирішенні складних технічних, гуманітарних та соціально-економічних проблем. Коло ситуацій для розв’язання яких звертаються до експертів, становлять переважно малоформалізовані та неформалізовані проблеми. В практиці управління результати експертних опитувань враховуються при прогнозуванні, розробці управлінських рішень та проектів, груповій оцінці особистості. Експертні опитування виконують такі прикладні функції: діагностичну, оцінювальну, прогностичну.
Експерт (від лат. expertus - досвідчений) - висококваліфікований фахівець в певній галузі діяльності, що володіє технологіями проведення експертиз та відповідною нормативно-правовою базою та бере участь у проведенні експертиз. В процесі опитування експерт є повноправним його діячем, якому надається інформація про завдання дослідження. У процесі оцінювання експерти виконують, як правило, дві основні функції: формують об’єкти і здійснюють вимірювання характеристик.
Основним критерієм відбору експертів є їхня компетентність. Крім цієї якості також враховуються креативність, ставлення до експертизи, ступінь аналітичності, широта мислення та ін..
Способи добору експертів
Центральним питанням методу експертних оцінок є добір експертів. Від цієї процедури врешті-решт залежить цінність отриманих результатів.
Найпростішим методом добору експертів є метод снігового кому. При його реалізації завдання соціологів полягає в тому, щоб вийти на одного фахівця у досліджуваній царині й задати йому запитання: Хто ще, крім Вас, обізнаний у цій проблемі?. Респондент назве кілька прізвищ. З таким самим запитанням треба звернутися й до них. Ця процедура має тривати, доки прізвища не почнуть неодноразово повторюватися. Цього моменту списку кладеться край і підраховують, скільки разів згадане те чи те прізвище. Ті, хто набере найбільшу кількість голосів, і ввійдуть до складу експертів.
Можна здійснювати добір експертів документальним методом, тобто на підставі яких-небудь якостей людей, зафіксованих у документах. Це можуть бути кількість публікацій з конкретної теми або посилання на праці цього автора, участь у роботі різних рад, науковий ступінь та звання, стаж праці за фахом та інші значимі для конкретного дослідження критерії.
При використанні методу атестації добір експертів здійснюється голосуванням у спеціально створеній для цього комісії.
Експериментальний метод добору експертів відбувається на підставі тестування або ж за результатами попередньої роботи експертом.
Для добору експертів можливе використання й методу самооцінки, суть якого полягає у застосуванні спеціальної анкети, відповідаючи на запитання якої кандидат в експерти демонструє рівень знань у предметній царині дослідження та аналітичні здібності.
Види експертних оцінок
Експертне опитування поділяють на різновиди за рівнем стандартизації процедур та технікою роботи.
За рівнем стандартизації процедур можливе використання вільного та формалізованого інтерв’ю або анкети з відкритими запитаннями.
Під технікою роботи мають на увазі використання експертами бальних оцінок, ранжування, методу парних та послідовних порівнянь.
Техніка бальних оцінок полягає в тому, що експерт оцінює ті чи ті чинники у балах або розподіляє їх згідно з заданими критеріями, а бали приписують при обробці даних.
При ранжуванні експерт повинен упорядкувати запропоновані об’єкти, приписуючи кожному відповідний ранг.
При парному порівнянні із складених дослідником пар суджень експерт у кожній парі вказує найбільш переважні за заданим критерієм.
Послідовне порівняння полягає у визначенні експертом важливості або вагомості кожного чинника у порівнянні з іншими чинниками.
При збиранні інформації методом експертних оцінок можлива організація й колективної роботи експертів. Це може бути мозкова атака за заздалегідь підготовленим сценарієм, коли експерти спільно розв’язують поставлені завдання. Або метод комісії, коли виокремлюють проблему й обговорюють різні пропозиції щодо її розв’язання. Одним з поширених технічних прийомів організації колективної роботи експертів є метод Дельфи, коли експерти розв’язують поставлені завдання, зберігаючи анонімність суджень. Опитування проводиться методом ітерації у кілька турів. Починаючи з другого туру експерти ознайомлюються з результатами попереднього в опрацьованому вигляді. Кожному експерту вказують відхилення його оцінок, суджень від середніх значень. Якщо оцінка експерта сильно відхиляється від середньої, він повинен або аргументувати це відхилення, або внести уточнення у свої судження.
Помилки при проведенні експертизи пов’язані в першу чергу з нечіткістю у визначенні її цілей, неправильним добором експертів або ж невідповідністю цілей експертного опитування можливостям експертів, а також обранням неадекватної техніки її організації.
