Структура кодування програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету

Група	1	2	3	4	Пояснення
Знаки	XXX	X	XX	X
	XXX	0	00	0	Головний розпорядник (код відомчої класифікації видатків та кредитування державного бюджету)
	XXX	X	00	0	Відповідальний виконавець у системі головного розпорядника
	XXX	X	XX	0	Бюджетна програма в межах одного відповідального виконавця
	XXX	X	XX	X	Напрям діяльності в одній бюджетній програмі (код визначається цифрами від "1" до "9")

Обов’язкова умова програмної класифікації – код кожної бюджетної програми має відповідність коду функціональної класифікації видатків бюджету, що дає можливість угрупувати показники бюджетних програм за функціями.

6.2. Бюджетне фінансування та його організація

Метою виконання видаткової частини бюджету протягом бюджетного року є фінансування заходів, затверджених у бюджеті.

ФІНАНСУВАННЯ ІЗ БЮДЖЕТУ – це процес використання бюджетних коштів на фінансування видатків та кредитування бюджету шляхом перерахування коштів на реєстраційні рахунки розпорядників коштів з єдиного казначейського рахунка або рахунка місцевого бюджету, які відкрито в органах казначейської служби.

Фінансування із бюджету здійснюється на основі двох основних принципів: плановості та цільового характеру використання бюджетних ковшів.

Принцип плановості означає обов'язкову умову законодавчого затвердження даних видатків.

Цільовий характер використання бюджетних коштів означає вимогу до розпорядників коштів використовувати виділені кошти за їхнім цільовим призначенням.

ВИКОНАННЯ БЮДЖЕТУ ЗА ВИДАТКАМИ – це здійснення протягом бюджетного року асигнування програм та заходів відповідно до закону «Про Державний бюджет України».

Питання організації виконання державного бюджету за видатками та кредитуванням регулюються статтею 46 Бюджетного кодексу «Стадії виконання бюджету за видатками і кредитуванням». Виконання державного бюджету забезпечує Кабінет Міністрів України, а загальну організацію та управління – Міністерство фінансів. Процедуру виконання державного бюджету за видатками покладено на органи Державної казначейської служби України.

Виконання державного бюджету за видатками та кредитуванням являє собою складний за структурою процес, що включає такі послідовні етапи:

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису.

2. Затвердження кошторисів, паспортів бюджетних програм (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), а також порядків використання бюджетних коштів.

3. Взяття бюджетних зобов’язань.

4. Отримання товарів, робіт і послуг.

5. Здійснення платежів відповідно до взятих бюджетних зобов’язань.

6. Використання товарів, робіт і послуг на виконання бюджетних програм.

7. Повернення кредитів до бюджету (щодо кредитування бюджету).

Розглянемо окремі етапи.

1. Встановлення бюджетних асигнувань розпорядниками бюджетних коштів на основі та в межах затвердженого розпису.

Міністерство фінансів України надає Державній казначейській службі України річний розпис призначень державного бюджету та розпис асигнувань загального фонду державного бюджету. Органи Державної казначейської служби України виділяють кошти на фінансування затвердженого бюджету відповідно до затверджених планів (планів використання бюджетних коштів, планів асигнувань та кошторисів) по головних розпорядниках бюджетних коштів.

ПЛАН ВИКОРИСТАННЯ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – це план одержання фінансової допомоги підприємствами, що мають статус бюджетних установ, з бюджету через розпорядників бюджетних коштів.

ПЛАН АСИГНУВАНЬ – це помісячний розподіл асигнувань за скороченою формою економічної класифікації.

КОШТОРИС – це плановий документ, який надає право на одержання коштів з бюджету в межах однієї бюджетної установи протягом бюджетного року.

Відповідно до затвердженого розпису бюджету розпорядники бюджетних коштів одержують бюджетні асигнування, що є підставою для затвердження кошторисів.

Порядок складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Державна казначейська служба України здійснює контроль за відповідністю кошторисів розпорядників бюджетних коштів розпису бюджету.

Розпорядники бюджетних коштів забезпечують управління бюджетними асигнуваннями і здійснення контролю за виконанням процедур та вимог, встановлених цим Кодексом.

Видатки розпорядників бюджетних коштів контролюються органами Державної казначейської служби шляхом їхнього узгодження із бюджетним розписом.

Розпорядники коштів (керівники установ та організацій) одержують у своє розпорядження бюджетні асигнування, беруть на себе бюджетні зобов’язання та здійснюють видатки з бюджету.

БЮДЖЕТНЕ АСИГНУВАННЯ – повноваження, надане розпоряднику бюджетних коштів відповідно до бюджетного призначення на взяття бюджетного зобов'язання і здійснення платежів з конкретною метою в процесі виконання бюджету.

БЮДЖЕТНЕ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ – будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому [2].

Бюджетні зобов’язання виникають:

• за загальним фондом бюджету – в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом або планом використання бюджетних коштів;

• за спеціальним фондом бюджету – в межах відповідних фактичних надходжень до цього фонду та бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом або планом використання бюджетних коштів.

За обсягом наданих прав, обов'язків і відповідальності розпорядники коштів поділяються:

• по державному бюджету на три ступеня – головних, другого, третього;

• по місцевих бюджетах – на два ступеня: головних і третього. 

Склад розпорядників бюджетних коштів наведено на рис. 6.2.

Рис. 6.2. Розпорядники бюджетних коштів

Головними розпорядниками бюджетних коштів по Державному бюджету є міністри і керівники інших центральних відомств (установ), по місцевих бюджетах – керівники управлінь (відділів) обласних, міських і районних Рад народних депутатів; по міських – міст районного підпорядкування, по сільських і селищних бюджетах – голови цих Рад. Головні розпорядники коштів місцевих бюджетів визначаються рішенням про місцевий бюджет

Функції головного розпорядника бюджетних коштів:

- розробляє на основі плану діяльності проект кошторису і бюджетні запити та надає їх Міністерству фінансів України або місцевому фінансовому органу;

- отримує бюджетне призначення шляхом його затвердження в законі про Державний бюджет України або в рішенні про місцевий бюджет, доводить до розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (одержувачів бюджетних коштів) відомості про обсяги асигнувань, забезпечує управління ними.

До розпорядників бюджетних коштів другого ступеня відносяться керівники підвідомчих міністерствам і відомствам органів управління, яким в свою чергу підпорядковані окремі підприємства, організації та установи.

Розпорядниками коштів третього ступеня є керівники установ, організацій, підприємств, які підвідомчі головним розпорядникам чи розпорядникам бюджетних коштів (призначень) другого ступеня.

Функції розпорядника бюджетних коштів:

• затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня;

• здійснює внутрішній контроль за повнотою надходжень, отриманих розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачами бюджетних коштів, і витрачанням ними бюджетних коштів;

• отримує звіти про використання бюджетних коштів від розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня і одержувачів бюджетних коштів і аналізує ефективність використання ними бюджетних коштів.

Якщо в процесі виконання бюджету зміна зобов'язань вимагає менших асигнувань головним розпорядникам бюджетних коштів, Міністр фінансів України (керівник місцевого фінансового органу) приймає рішення при приведення у відповідність бюджетного призначення.

Головні розпорядники коштів Державного бюджету України визначаються відповідно до Бюджетного кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет України шляхом встановлення їм бюджетних призначень.

Розпорядник бюджетних коштів може уповноважити одержувача бюджетних коштів на виконання заходів, передбачених бюджетною програмою, та надати йому кошти бюджету (на безповоротній чи поворотній основі) в межах відповідних бюджетних асигнувань.

ОДЕРЖУВАЧІ БЮДЖЕТНИХ КОШТІВ – це підприємства і госпрозрахункові організації, які одержують кошти з бюджету як фінансову підтримку, або уповноважені органами бюджетної влади на виконання загальнодержавних програм, надання послуг безпосередньо громадські та інші організації, що не мають статусу бюджетної установи, які одержують кошти з бюджету через розпорядників. Одержувач бюджетних коштів використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів. Критерії визначення одержувача бюджетних коштів встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням напрямів, досвіду і результатів діяльності, фінансово-економічного обґрунтування виконання заходів бюджетної програми та застосування договірних умов.

Головні розпорядники бюджетних коштів бюджетної установи в особі їх керівників, відповідно до статті 22 Бюджетного кодексу отримують повноваження шляхом встановлення бюджетних призначень.

БЮДЖЕТНЕ ПРИЗНАЧЕННЯ – повноваження, надане головному розпоряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом України, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження та дозволяє надавати бюджетні асигнування.

Встановлення бюджетних призначень дозволяє Міністерству фінансів, Державній казначейській службі або місцевому фінансовому органу здійснювати платежі на конкретні заходи за рахунок коштів відповідного бюджету.

Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, які встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному Бюджетним кодексом.

Зміни розмірів, мети та обмеження в часі бюджетних призначень, крім випадків, передбачених Бюджетним кодексом, здійснюються лише за наявності у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет) відповідного положення. Усі бюджетні призначення втрачають чинність після закінчення бюджетного періоду.