1. Натуральна (традиційна) форма організації виробництва.

Натуральне виробництво є історично первинним. Воно базується на низькому рівні розвитку ПС, де, як правило, відсутній суспільний поділ праці. Головною ознакою є те, що продукти праці призначені для власного споживанні всередині економічної одиниці (плем’я, латифундія, маєток). Виробництво і споживання прямо пов’язані, продукти не обмінюються, а розподіляються між членами. Розподіл започаткований на різних засадах:

• на основі рівності;

• в залежності від статі і віку;

• в залежності від місця в ієрархічні структурі економічної одиниці;

• на позаекономічному примусі.

Таким чином, натуральне виробництво – це тип господарства, у якому процес створення матеріальних благ спрямований безпосередньо на задоволення власних потреб виробника.

Характерними рисами є:

– організаційні:

замкненість

консерватизм

стійкість

– економічні:

слабо виражений поділ праці

відкритість економічних відносин

слабо виражений суспільний характер праці

– обмежена мета виробництва (задоволення потреб виробників).

Натуральне виробництво поступається місцем товарному.

2. Товарна форма виробництва.

Товарне виробництво – це організація суспільного господарювання (економіки), за якої економічні відносини між виробниками виявляються через купівлю-продаж продуктів (через ринок). Продукти праці виробляються не для власного споживання, а для продажу на ринку. Продукт праці набуває товарної форми. Товари виробляються з метою задоволення потреб споживачів і надходять до них через використання ринкових відносин.

Матеріальною основою виникнення товарних відносин є суспільний поділ праці.

Сам по собі він не породжує товарних відносин, їх виникнення з погляду суспільної форми зумовлено економічною відокремленістю виробників. Вона виявляється у тому, що виробник сам привласнює результати своєї праці. Можна сказати, що причинами виникнення є:

• суспільний поділ праці (необхідна умова);

• економічна відокремленість виробників (безпосередня причина).

Економічна відокремленість – це становище, за якого виробники самостійно вирішують питання господарської діяльності: що? як? для кого? Вона передбачає самостійне розпорядження виробленою продукцією, володіння нею, її відчуження і використання відповідно до власних інтересів. У зв’язку з економічною відокремленістю виробників нерозривно пов’язані еквівалентність і відплатність товарних відносин.

Основні загальні ознаки товарного виробництва не залежать від специфіки економічної системи:

• суспільний поділ праці;

• економічна відокремленість виробників;

• еквівалентність відносин;

• ринковий зв’язок між виробниками і споживачами;

• визнання суспільного характеру праці через ринок;

• здійснення економічних процесів у товарно-грошових формах шляхом купівлі–продажу;

• виробництво для обміну і в розрахунку на вигоду;

• конкуренція.

Основними категоріями є: товар, ринок, гроші, ціна, попит, пропозиція.