Порівняння термінів «управління запасами», «логістика запасів» та «логістичне управління запасами»

Управління запасами	Логістика запасів	Логістичне управління запасами
1. Мета управління запасами – безпе­ребійне забезпечен­ня потреб вироб­ництва за наймен­ших витрат на уп­равління запасами	1. Мета логістики запасів – забезпе­чення оптимальнос­ті між задоволенням виробничих потреб в сировині матеріа­лах та потреб спо­живачів в готовій продукції і міні­мальних сукупних логістичних витрат	1. Мета логістичного управління запасами – забезпечення оптималь­ності між задоволенням виробничих потреб в сировині матеріалах та потреб споживачів в готовій продукції і мінімальних сукупних витрат підприємства
2. Управління запа­сами – складова частина операцій­ного управління підприємством	2. Логістика запасів складова частина логістики	2. Логістичне управління запасами складова части­на логістичного менеджменту
3. Управління запа­сами здійснюється на операційному рівні	3. Управління запа­сами здійснюється на операційному рівні	3. Управління запасами здійснюється на страте­гічному та операційному рівні

Продовж. табл. 1.4

Управління запасами	Логістика запасів	Логістичне управління запасами
4. Функціональний підхід до управлін­ня запасами, вико­ристання техноло­гічних систем уп­равління запасами (система управлін­ня запасами з фік­сованим розміром замовлення, систе­ма управління за­пасами з фіксова­ним періодом між замовленнями, система управління запасами з встанов­леною періодиніс­тю поповнення запасів до постій­ного рівня, система управління запаса­ми «максимум-мінімум», система оперативного уп­равління запасами, використання АВС- та XYZ-аналізів	4. Інтегровані підхо­ди до управління запасами в контекс­ті логістичної систе­ми використовуючи методи та моделі логістики серед яких системи плану­вання та управління матеріальними потоками: штовхачі системи (MRP, MRP II, DRP, ERP, LRP, CALS), тягнучі сис­теми управління запасами (ZIPS, MAN, DOPS, NOT, LP, ОРТ), управлін­ня запасами на базі теорії обмежень, що призводить до ство­рення синергічного ефекту, технічні системи та викорис­тання АВС- та XYZ-аналізів	4. Інтегровані підходи до управління запасами в контексті логістичної сис­теми використовуючи методи та моделі логісти­ки серед яких системи планування та управління матеріальними потоками: штовхачі системи (MRP, MRP II, DRP, ERP, LRP, CALS), тягнучі системи управління запасами (ZIPS, MAN, DOPS, NOT, LP, ОРТ), управління за­пасами на базі теорії обмежень, що призводить до створення синергіч­ного ефекту, технічні сис­теми та використання АВС- та XYZ-аналізів
5. Об’єктом управ­ління є запаси матеріальних ресурсів та запаси готової продукції	5. Об’єктом управ­ління є статичний стан матеріального потоку на протязі логістичного ланцюга	5. Об’єктом управління є статичний стан матеріаль­ного потоку на протязі логістичного ланцюга
6. Наявність над­лишкових та нелік­відних запасів	6. Відмова від над­лишкових та неліквідних запасів	6. Відмова від надлишко­вих та неліквідних запасів
7. Допускається брак запасів	7. Усунення браку серед запасів	7. Усунення браку серед запасів

Продовж. табл. 1.4

Управління запасами	Логістика запасів	Логістичне управління запасами
8. Присутні запаси не в повній мірі мо­жуть задовольнити потреби спожива­чів (якість продук­ції, дотримання термінів постачан­ня готової продук­ції споживачам, гнучкість в задово­ленні вимог спожи­вачів тощо)	8. Орієнтація на задоволення вимог споживачів (якість продукції, дотри­мання термінів пос­тачання готової про­дукції споживачам, еластичність вико­нання замовлень споживачів тощо) та мінімізацію техно­логічних циклів	8. Орієнтація на задово­лення вимог споживачів (якість продукції, дотри­мання термінів поста­чання готової продукції споживачам, еластичність виконання замовлень спо­живачів тощо) та мінімі­зацію технологічних циклів

Джерело: розроблено з урахуванням [5; 10; 20; 55; 56; 66; 75; 98; 134; 189; 193].

Логістичне управління запасами, на наш погляд, полягає у вирішенні основних завдань, що постають перед логістичним управлінням запасами (табл. 1.5).

Таблиця 1.5

Основні завдання логістичного управління запасами

Завдання

Напрямки вирішення завдань

1. Визначення довгострокових та короткостро-кових цілей логістичного управління запасами

Цілі логістичного управління запасами. 1) Довгострокові: - максимізація задоволення потреб споживачів; - забезпечення потреб виробництва; - забезпечення високої якості запасів. 2) Операційні: - оптимізація витрат пов’язаних з запасами; - оптимізація запасів в межах логістичної системи вцілому; - оптимізація запасів з точки зору мінімізації сукупних логістичних витрат та максимізації прибутків для підприємства; - мінімізація часу поставки; - максимальне гарантування обсягів і термінів постачання готової продукції

Продовж. табл. 1.5

Завдання	Напрямки вирішення завдань
2. Прогнозування попиту на запаси	Визначення видів попиту на запаси: - детермінований (статичний та динамічний); - імовірностний (стаціонарний та нестаціо­нарний)
3. Визначення стратегії управ­ління запасами та вибір системи для управління запа­сами на підпри­ємстві	1) Вибір стратегії управління запасами: - стратегія обачності; - стратегія додаткового резерву; - стратегія проценту від попиту; - стратегія «точно вчасно»; - стратегія визначення обмежуючих факторів. 2) Вибір системи управління запасами: - штовхаючі системи (MRP, MRP II, DRP, ERP, LRP, CALS); - тягнучі системи (ZIPS, MAN, DOPS, NOT, LP, ОРТ); - управління запасами на базі теорії обмежень; - система управління запасами з фіксованим розміром замовлення; - система управління запасами з фіксованим періодом часу між замовленнями; - система управління запасами з встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня; - система управління запасами «мінімум-максимум»; - система оперативного управління запасами
4. Визначення па­раметрів управ­ління запасами	Вибір параметрів управління запасами: - розмір замовлення; - період часу між замовленнями; - обсяг окремої закупівлі; - частота окремої закупівлі; - точка замовлення
5. Розрахунки витрат на ство­рення та утриман­ня запасів	Визначення видів витрат: - витрати на придбання запасів; - витрати на замовлення; - транспортні витрати; - витрати на утримання запасів; - витрати на управління запасами; - витрати внаслідок недостатніх обсягів запасів

Джерело: розроблено з урахуванням [5; 9; 66; 71; 79; 89; 101; 105; 106; 109; 118; 121; 122; 134; 139; 145; 146; 150; 164; 168; 170; 174; 196].

Вирішення сформульованих завдань, на нашу думку, дозволяє визначити основні етапи логістики запасів: визначення потреби в запасах; здійснення закупівель; транспортування матеріальних ресурсів на підприємство та їх зберігання; контроль використання запасів; зберігання запасів готової продукції; оцінка рівня управління запасами; розробка заходів із підвищення ефективності логістики запасів (рис. 1.2).

Методів та моделей управління запасами в літературних джерелах наводиться безліч, але не всі вони використовуються на практиці. Це пов’язано, передусім, із обмеженістю, склад­ністю в розрахунках, неточністю моделей тощо.

В практиці управління запасами вітчизняних підприємств найбільш розповсюдженими моделями щодо управління запа­сами є система з фіксованим розміром замовлення, система з фіксованим інтервалом часу між замовленнями, система «мінімум-максимум», система з встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня [134].

Враховуючи всі позитиви зазначених систем управління за­пасами, слід зауважити, що вони описують лише одну підсис­тему підприємства, а логістичний підхід потребує розгляду її в сукупності з іншими підсистемами та загальною виробничою системою вцілому [65; 134; 145]. Постає питання щодо опти­мізації запасів, тобто встановлення величини запасів, за якої досягається баланс між безперервністю виробничого процесу й максимальним задоволенням інтересів споживачів, з одного боку, та мінімізацією сукупних витрат, пов’язаних із запасами, з іншого.

Очевидним є те, що забезпечити взаємозалежне вирішення поставлених завдань можна лише за допомогою створення інтеґрованої системи управління запасами на підприємстві, оскільки у разі застосування окремих моделей виникає недоско­налість рішень щодо запасів, і лише за допомогою інтеґрованої системи управління запасами та синергічного підходу до логістики запасів можливо досягти поставлених завдань [110; 134; 145].

Отже, для здійснення ефективної політики управління запасами, на наш погляд, не слід обмежуватися традиційними системами, необхідно розглядати дане питання по відношенню до всього логістичного ланцюга, беручи до уваги різні функ­ціональні галузі логістики.

Примітка: матеріальний потік інформаційний потік

Рис. 1.2. Етапи логістики запасів сільськогосподарських підприємств

Джерело: власна розробка.

Тому, на нашу думку, управління запасами слід розглядати як трьохрівневий процес, коли досягнення часткових цілей відбувається на основі аналізу всієї логістичної системи.

Інтеґрована система управління запасами, запропонована нами (рис. 1.3), ґрунтується на базових та найбільш розповсю­джених системах управління матеріалопотоками та запасами.

Перший рівень системи управління матеріальними запасами
Штовхаючі системи управ­ління матеріальними потоками	Тягнучі системи управління матеріальними потоками
1. MRP	1. KANBAN
2. MRP I	2. ОРТ
3. MRP II	3. ZIPS
4. DRP	4. MAN
5. ERP	5. DOPS
6. ERP ІІ	6. NOT
7. LRP	7. LP
8. CALS
Другий рівень системи управління матеріальними запасами
ABC – класифікація запасів
XYZ – класифікація запасів
Третій рівень системи управління матеріальними запасами
1. Система управління запасами з фіксованим розміром замовлення
2. Система управління запасами з фіксованим періодом часу між замовленнями
3. Система управління запасами зі встановленою періодичністю поповнення запасів до постійного рівня
4. Система управління запасами «мінімум-максимум»
5. Система оперативного управління запасами

Рис. 1.3. Інтеґрована система управління матеріальними запасами

Джерело: власна розробка.

Створення інтеґрованої системи управління запасами допо­магає у вирішенні питання управління запасами шляхом розгля­ду статичного та динамічного стану матеріальних ресурсів у сукупності. На відміну від традиційного підходу, системний підхід дозволяє побачити запаси як комплекс взаємопов’язаних підсистем, виявити взаємозв’язки між цими підсистемами, розкрити інтеґровані внутрішні та зовнішні властивості об’єкту [9; 63; 87; 134; 145]. Даний підхід, на нашу думку, дозволяє досягти пропорційності обсягів виробництва і запасів, забезпе­чити безперервність виробничого процесу, ритмічність випуску продукції, технічне та якісне вдосконалення засобів та пред­метів праці, нормування витрат матеріалів та визначення потре­би в них, нормування запасів та витрат на їх утримання тощо.

Тягнучі та штовхаючі системи управління матеріальними потоками – «мозковий центр» політики управління запасами, що дає первинні орієнтири в управлінні, від яких, у свою чергу, залежать подальші методи управління [134].

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок, що кожна з зазначених вище систем має свої переваги та недоліки. Основні переваги та недоліки штовхаючих систем (із ураху­ванням особливостей виробничих процесів у сільському госпо­дарстві) наведені в табл. 1.6.

Таблиця 1.6

Характеристика штовхаючих систем управління запасами підприємств

Переваги

Недоліки

Мінімізація витрат на організа­цію замовлення. Захищеність від помилок прог­нозування попиту та помилок під час постачання сировини, мате­ріалів тощо. Можливість задоволення збіль­шеного попиту споживачів. Незначна залежність від поста­чальників. Зміни щодо управління запаса­ми незначні, їх легко досягти на практиці. Штовхачі системи передбача­ють створення страхових та се­зонних запасів, без яких немож­ливе функціонування підпри­ємств даного сектора. Можливості для застосування в сільськогосподарських підприємствах по всій довжині логістичного ланцюга. Страхові та сезонні запаси за­хищають від змін погодно-кліма­тичних умов. Відновлення запасів сировини частково відбувається за рахунок власного виробництва

Підвищується потреба у склад­ських приміщеннях, що усклад­нюється різними умовами збері­гання сировини та товарної про­дукції. Підвищення ризику фізичних втрат. Додаткові втрати внаслідок відволікання коштів у запаси. Допускаються дефекти в запасах. Потреба в комп’ютеризованих системах високого рівня, що потребує значних витрат. Централізований характер уп­равління з використанням трьох рівнів планів ускладнює контроль за запасами

Джерело: розроблено на підставі [85; 134; 147].

Штовхаючі системи управління матеріальними потоками являють собою централізовані системи організації виробництва, за яких предмети праці виштовхуються на наступну ділянку, навіть якщо не виникає потреби в них. Дані системи перед­бачають створення централізованої системи управління запаса­ми по всій довжині логістичного ланцюга. Тягнучі системи управління являють собою децентралізовані методи управління матеріальними потоками та передбачають витягування предме­тів праці наступною ділянкою в необхідній кількості та в міру винекнення потреби [134].

Основні переваги та недоліки тягнучих систем з урахуванням особливостей виробничих процесів у сільському господарстві наведені в табл. 1.7.

Таблиця 1.7

Характеристика тягнучих систем управління запасами підприємств

Переваги

Недоліки

Запаси мають високу якість. Вивільнення капіталу з запасів. Зниження витрат на ут­римання запасів та змен­шення складських примі­щень. Зменшення ризику фі­зичних втрат. Максимальне спрощен­ня систем управління за­пасами шляхом децентра­лізації. Зведення до мінімуму запасів постачання в рос­линництві та тваринни­цтві

Незахищеність від помилок прогнозу­вання попиту та від затримки постачання матеріальних ресурсів. Збільшення витрат на розміщення за­мовлення. Зростає ризик залежності від поста­чальників. Складність синхронізації часових ін­тервалів виробничих процесів у рос­линництві та тваринництві з принципами «точно вчасно». Можна застосовувати принципи «точ­но вчасно» лише для постачання сирови­ни, але неможливо – для товарної продукції. Відновлення запасів сировини часто відбувається за рахунок власного вироб­ництва, що унеможливлює застосування принципів «точно вчасно». Залежність від змін погодно-кліма­тичних умов

Джерело: розроблено на підставі [79, 85; 134; 147].

Характерними рисами штовхаючих систем є забезпечення гнучкості виробництва шляхом створення страхових запасів та здійснення закупівель великими партіями. Однак штовхаючі системи різняться між собою:

• система DRP займається питаннями розподілу ресурсів, контролює стан запасів, взаємозв’язки між складами та цехами [85; 110];

• система MRP I переплановує виробничий розклад, змінює структуру запасів, попит споживачів – ключовий фактор вироб­ництва, що базується на прогнозах ринкової кон’юнктури [85; 133; 134; 169];

• система MRP II відрізняється від попередньої автомати­зацією управління, більш точним прогнозуванням попиту, підготовкою, обробкою та корегуванням інформації про мате­ріальні ресурси та обліком запасів у розрізі кожної позиції номенклатури і номенклатурних груп, аналізу місць зберігання [85; 133; 134; 135; 170];

• система LRP – це система планування та контролю мате­ріального потоку; вона підходить до питання управління запа­сами, не відокремлюючи ланки логістичного ланцюга [110];

• система CALS – це автоматизовані системи контролю та управління науковими дослідженнями [110];

• система ERP здійснює планування ресурсів підприємства; вона є модифікацією моделей MRP та MRP-II. Дана система розроблена на основі окремих модулів, які можуть функціо­нувати як самостійно, так і в сукупності [85];

• система ERP-II відрізняється від ERP тим, що головним дана система вважає обмін інформацією за межами підпри­ємства, проектування для конкретної галузі виробництва; вона дозволяє обирати користувачам самостійно рівень функціональ­ності і доступність інформації в межах усього ланцюга поста­чання [85]. Основним недоліком систем ERP та ERP ІІ є їх висока вартість та перебудова бізнесу шляхом створення про­цесного підходу. До основних переваг слід віднести створення програмного забезпечення для здійснення основних операцій підприємства та створення єдиної бази даних, що допомагає створити високоякісне обслуговування клієнтів, прискорити оборотність запасів, здійснювати облік запасів з високою точністю та ін. [85].

Характерними рисами тягнучих систем є те, що матеріальні ресурси постачаються на наступну ділянку лише у разі виникнення необхідності в них:

• система КANBAN не має остаточного плану-графіку виробництва, побудована на горизонтальних зв’язках вздовж усього технологічного ланцюга та передбачає отримання необ­хідної продукції згідно поточної потреби зі складу чи попе­редньої ділянки шляхом застосування карток «kanban», допома­гає в усуненні «вузьких місць», одним з яких вважає запаси [9; 85; 110; 134];

• система ОРТ – це автоматизована система, яка запобігає виникненню «вузьких місць», одним з яких дана система вважає необґрунтований розмір запасів [134].

Система JIT (окрім найбільш відомих KANBAN та OPT) має такі різновидності:

• ZIPS – виробничі системи з нульовим запасом;

• MAN – матеріали в міру необхідності;

• DOPS – щоденне навантаження та досконале постачання;

• NOT – тоді коли потрібно;

• LP – худе виробництво;

• VMI – запаси, що керують продавцем [85; 134].

Другий рівень управління, пов’язаний з методами АВС- та XYZ-аналізу, застосовується для управління запасами як в тягнучих, так і в штовхаючих системах. Метод АВС допомагає в розподілі зусиль з управління запасами відповідно до важливос-ті предметів праці [85; 134; 147]. XYZ-аналіз класифікує запаси в залежності від характеру їх споживання, точності прогнозу­вання змін у їх потребі [134]. Накладання XYZ-аналізу на метод АВС дозволяє розбити запаси на дев’ять блоків, кожен з яких характеризується на основі вартісних показників та потреби на даний вид запасів [168; 180].

Значний вплив на розробку моделі управління здійснює характер споживання матеріальних ресурсів, який може бути детермінованим (який, у свою чергу, поділяється на статичний, тобто незмінний у часі, і динамічний, тобто змінний у часі) або стохастичним (імовірностним), який, у свою чергу, поділяється на стаціонарний, коли функція щільності споживання не змі­нюється в часі, і нестаціонарний, коли функція щільності спо­живання змінюється в часі. Найбільш простим є детерміноване, тобто достовірне статичне споживання, оскільки, маючи досить точну оцінку обсягу, часу і попиту та інформацію щодо зміни попиту і терміну виконання замовлення, можна скоротити запа­си до мінімуму та відмовитися від створення резервного запасу, однак на практиці таке споживання зустрічається дуже рідко. Найскладнішою є модель управління запасами, що описує сто­хастичне, нестаціонарне споживання, оскільки вимагає складно­го математичного апарату з використанням теорії ймовірності та, маючи значні відхилення від потенційного попиту, вимагає створення значних запасів [105]. Таким чином, існує прямий зв’язок між прогнозуванням та управлінням запасами. Ступінь складності моделей управління запасами збільшується при переході від детермінованого статичного до стохастичного нестаціонарного споживання [105].

Третій рівень управління запасами належить, на нашу думку, до технічних систем та здійснює реалізацію політики управлін­ня запасами першого рівня, пов’язану з питаннями розміру замовлень на поповнення запасу до встановленого рівня, періо­дичністю здійснення замовлень та визначенням методів контро­лю над запасами. В основі побудови систем третього рівня знаходиться модель EOQ [79; 85; 110]:

• система управління запасами з фіксованим розміром замовлення передбачає фіксацію розміру замовлення; інтервал часу між замовленнями варіює, контроль над запасами може бути як постійний, так і періодичний [8; 85; 134];

• система управління запасами з фіксованим періодом часу між замовленнями полягає у здійсненні замовлень у певний, заздалегідь визначений, час; розмір замовлення у цьому випадку – величина змінна, й визначається він як різниця між макси­мально бажаним та поточним запасом у ході здійснення періо­дичного контролю [8; 85; 134];

• система «максимум-мінімум» передбачає виконання за­мовлень через рівні проміжки часу (якщо запас під час пере­вірки менше встановленого мінімуму – здійснюється попов­нення запасів до максимального рівня); контроль за станом запасів є періодичним [8; 134];

• система зі встановленою періодичністю поповнення запа­сів до постійного рівня встановлює пороговий рівень запасу, за досягнення якого робиться наступне замовлення до максималь­ного рівня; інтервал часу між замовленнями – величина змінна, а контроль – постійна [8; 134];

• система оперативного управління запасами застосовує періодичний контроль за станом запасів та через рівні проміжки часу приймається рішення про те, чи замовляти, якщо так – то у якій кількості, чи не замовляти взагалі [134].

У табл. 1.8 подано порівняння основних систем управління запасами на базі моделі EOQ та сформульовано основні перева­ги та недоліки їх застосування в сільськогосподарських підпри­ємствах.

Таблиця 1.8

Порівняння основних систем управління запасами аграрних підприємств, розроблених на основі моделі EOQ

Система	Регулюючі параметри	Оцінка параметру	Переваги	Недоліки	Переваги та недоліки застосування в сільськогосподарських підприємствах
1. Система з фіксованим розміром замовлення	Точка замовлення	Фіксований рівень запасу, при зниженні до якого орга­нізовується наступне постачання	1. Незначний рівень макси­мально бажа­ного запасу. 2. Економія при зберіган­ні за рахунок скорочення площ під запаси	1. Неефек­тивне вико­ристання складських приміщень. 2. Контроль – постійний. 3. Система ефективна лише в умо­вах сталого попиту	Переваги: легкість в засто­суванні при управлінні багатономенклатурними запасами; наявність запасів дає можливість використа­ння їх в будь-який момент при зміні агротехнічних строків. Недоліки, оскільки наступ­не замовлення організову­ється при зниженні фіксо­ваного рівня запасу та не враховує сезонний харак­тер виробничого процесу
	Розмір замовлення	Незмінний
2. Система з фіксованим інтервалом часу між замовлен-нями	1. Макси­мальний рі­вень запасу	Незмінний. Величина замовлення визначається як різниця між макси­мально бажа­ним та поточ­ним запасом	1. Контроль – періодичний	1. Високий рівень макси­мально бажа­ного запасу. 2. Зростання затрат на збе­рігання за ра­хунок збіль­шення	Переваги: фіксований інтервал між замовленнями можна визначити, врахо­вуючи сезонність; легкість в застосуванні при управ­лінні багатономенклатур­ними запасами. Недоліки: погодно-кліма­тичні умови призводять до

Продовж. табл. 1.8

Система	Регулюючі параметри	Оцінка параметру	Переваги	Недоліки	Переваги та недоліки застосування в сільськогосподарських підприємствах
	2. Інтервал часу між пос­тачаннями	Незмінний		складських приміщень. 3. Система ефективна лише в умо­вах сталого попиту	варіювання агротехнічних строків
3. Система «максимум -мінімум»	1. Мінімаль-ний рівень запасу	Замовлення виконуються, якщо запаси під час пере­вірки менші мінімуму	1. Періодич­ний контроль. 2. Реагування на значні коливання попиту		Недоліки: запаси замовля­ються, якщо вони менше мінімального рівня; не вра­ховують сезонність вироб­ничого процесу; є більша складність управління ба­гатономенклатурними запасами
	2. Макси­мальний рівень запасу	Незмінний
	3. Інтервал часу між постачаннями	Незмінний

Продовж. табл. 1.8

Система	Регулюючі параметри	Оцінка параметру	Переваги	Недоліки	Переваги та недоліки застосування в сільськогосподарських підприємствах
4. Система з встановлю-ною періо­дичністю поповнення запасів до постійного рівня	1. Точка замовлення	Пороговий рівень запасу – рівень запа­су при досяг­ненні якого здійснюється наступне за­мовлення до максимально­го рівня	1. Реагування на значні коливання попиту. 2. Запобігає завищенню запасів та їх дефіциту	1. Постійний контроль	Переваги: встановлення порогового рівня запасу та змінного інтервалу між за­мовленнями дає змогу вра­ховувати сезонний харак­тер виробничого процесу. Недоліки: є більш склад­ним управління багатоно­менклатурними запасами
	2. Макси­мальний запас	Незмінний
	3. Інтервал часу між пос­тачаннями	Може варіювати

Джерело: опрацьовано на підставі [9; 85; 106; 118; 134; 168; 171; 180].

Окрім зазначеного інтегрованого підходу до управління запасами, логістика надає можливості для застосування моделей управління запасами на базі: теорії обмежень [69], методів прогнозування [94], моделей лінійного програмування [9; 17; 21].

Основні переваги та недоліки системи управління запасами, побудованої на базі теорії обмежень з урахуванням особ­ливостей виробничих процесів у сільському господарстві, наведені в табл. 1.9.

Таблиця 1.9