Характеристика системи управління запасами (на базі теорії обмежень)

Переваги

Недоліки

Скорочення розміру запасів. Вивільнення капіталу. Зменшення витрат на зберігання. Поліпшення якості продукції. Зменшення асорти­ментних позицій запасів готової продукції, що потребують різних умов зберігання

Існування обмежень не дає можли­вості реагувати на всі потреби та зміни потреб споживачів. Значні зміни в управлінні запасами, яких важко досягти в практиці сільсько­господарських підприємств. Незахищеність від помилок прогнозу­вання потреби в ресурсах та часу поста­чання. Незахищеність від змін погодно-кліматичних умов. Необхідність узгодження встановле­них обмежень з якістю посадкового матеріалу та якістю і родючістю ґрунтів, погодно-кліматичними умовами

Джерело: розроблено на підставі [69].

Управління запасами з використанням теорії обмежень передбачає визначення обмежень для конкретного підпри­ємства, серед яких можуть бути лімітовані ресурси і обмежений попит на продукцію та знаходження шляхів подолання цих обмежень. Дана система зосереджує увагу на операційних вит­ратах, швидкості обертання коштів та на обсягах запасів як основних показниках діяльності підприємства, та вважає наслід­ком скорочення запасів поліпшення якості продуктів, зниження цін і швидку реакцію на потреби споживачів [69].

Природні фактори призводять до створення значного розміру запасів сільськогосподарських підприємств. Аналіз впливу да­них чинників на запаси дає змогу оцінити їх роль у зміні обсягів та номенклатури запасів, тривалості обертання запасів і допоможе створити ефективну систему управління останніми.

Особливості сільського господарства та їх вплив на управ­лінський процес вивчали В. Г. Андрійчук [4], В. І. Мацибора [96] та інші вчені. Вплив цих особливостей на логістику запа­сів досліджували Т. М. Ворожейнікова та В. Д. Ігнатов [27]. Вплив особливостей сільського господарства на постачання та розподільчу логістику вивчав О. П. Величко [23, 24].

Обсяги запасів підприємств залежать від багатьох факторів. Фактори, що впливають на обсяги запасів (за В. Є. Ніколай­чуком [105]) у сільськогосподарських підприємствах мають свою специфіку, пов’язану з впливом на дані фактори та вели­чину запасів природних чинників, які носять стохастичний характер та є визначальними у ході прийняття управлінських рішень щодо запасів.

Основні фактори, що впливають на обсяги запасів агарних підприємств в процесі постачання, наведено в табл. 1.10.

Таблиця 1.10

Фактори, що впливають на обсяги запасів у процесі постачання

Фактори пер­шого порядку	Фактори другого порядку	Фактори третього порядку
1. Надійність постачання	1. Ступінь зв’язків між галузями	1. Зв’язки між І, ІІ та ІІІ сферами АПК. 2. Зв’язки з іншими галузями національної економіки
	2. Природні чинники	1. Погодно-кліматичні умови
2. Частота постачання	1. Особливості логістичної системи	1. Кваліфікації фахівців сільсько-господарського підприємства. 2. Наявність та рівень комп’ютерного та програм­ного забезпечення

Продовж. табл. 1.10

Фактори пер­шого порядку	Фактори другого порядку	Фактори третього порядку
	2. Природні чинники	1. Біологічні особливості предметів праці. 2. Погодно-кліматичні умови
3. Наявність посередницьких організацій, що згодні працюва­ти за умов ло­гістичних вимог	1. Взаємне місце розта­шування підприємств споживачів продукції та посередників	1. Наближеність постачаль­ника сировини до підпри­ємства споживача різна в межах підприємства
	2. Наявність посеред­ницьких організацій	1. Близькість та надійність складських комплексів. 2. Якість зберігання

Джерело: розроблено з урахуванням [105].

Аналіз факторів, що позначаються на обсягах запасів в процесі постачання, поданих у табл. 1.10, дозволяє зробити вис­новок, що фактори першого порядку (такі як надійність поста­чання, частота постачання, існування посередницьких організа­цій, що згодні працювати згідно логістичних вимог) набули подальшого розкриття за допомогою факторів другого порядку, які, як і попередні фактори, властиві підприємствам будь-якого сектору економіки.

Урахування особливостей виробництва в сільському госпо­дарстві дозволяє конкретизувати фактори першого та другого порядку саме для даних підприємств, дає можливість для прий­няття рішень про постачання сировини чи виробництво власними силами, враховуючи особливості виробничих процесів аграрних підприємств.

У табл. 1.11 подано фактори, що впливають на обсяги виробничих запасів сільськогосподарських підприємств.

Таблиця 1.11

Фактори, що впливають на обсяги виробничих запасів

Фактори пер­шого порядку	Фактори дру­гого порядку	Фактори третього порядку
1. Характер виробництва	1. Розміщення та спеціалізація	Структура сільськогосподар­ських угідь. Природно-кліматичні умови. Роззосереджнення в просторі. Взаємодоповнення галузей сільського господарства

Продовж. табл. 1.11

Фактори пер­шого порядку	Фактори дру­гого порядку	Фактори третього порядку
	2. Поєднання ви­робничих проце­сів із біологіч­ними процесами	Невизначеність інформації по всій довжині логістичного лан­цюга. Невизначеність пропозиції. Сталість попиту
	3. Предмет праці (живі організми)	Розвиток предметів праці за біологічними законами. Залежність від погодно-кліма­тичних умов. Перевага біологічних законів над економічними. Зміна властивостей та маси матеріального потоку у ході про­сування по логістичному ланцюгу. Природні втрати під час збе­рігання та транспортування. Потреба в складських комп­лексах. Переміщення засобів праці та сталість предметів праці
2. Сезонність виробництва	1. Можливість виробництва лише в окремі проміжки часу. 2. Сталий попит на продукцію протягом року. 3. Сезонність постачання	1. Проходження по логістичному ланцюгу згідно біологічних законів. 2. Погодно-кліматичні умови

Джерело: розроблено з урахуванням [105].

Фактори, що впливають на обсяги виробничих запасів в сільськогосподарських підприємствах, згідно даних табл. 1.11, поділяються на фактори першого порядку, властиві підпри­ємствам усіх галузей, фактори другого порядку, які враховують особливості виробничих процесів у сільськогосподарських підприємствах, та фактори третього порядку, що детально розкривають зміст попередніх.

Урахування факторів, що впливають на величину вироб­ничих запасів у ході прийняття управлінських рішень, дає змогу скоротити понаднормативні запаси.

У табл. 1.12 подано фактори, що впливають на обсяги транс­портних запасів аграрних підприємств.

Таблиця 1.12

Фактори, що впливають на обсяги транспортних запасів

Фактори пер­шого порядку	Фактори дру­гого порядку	Фактори третього порядку
1. Величина пар­тії постачання. 2. Час транспор­тування	1. Вид транс­порту	1. Вантажопідйомність. 2. Тарифи на перевезення. 3. Можливість перевезення різ­них за походженням запасів в одному транспортному засобі. 4. Термін зберігання продукції, що перевозиться
	2. Маршрут та відстань перевезень	1. Ступінь зв’язків між галузями. 2. Віддаленість від постачаль­ників сировини. 3. Віддаленість від споживачів продукції. 4. Термін зберігання продукції. 5. Наявність машин з холо­дильним обладнанням

Джерело: розроблено з урахуванням [105].

Так, згідно даних табл. 1.12, основними факторами (тобто факторами першого порядку), що впливають на обсяги транс­портних запасів, є величина партії постачання та час транспор­тування. Ці фактори більш детально розкриті за допомогою факторів другого порядку, які (як і фактори попереднього рівня) властиві всім підприємствам. Оскільки в сільськогосподарських підприємствах значний вплив на обсяги запасів здійснюють природні чинники, то доцільно виділити фактори третього по­рядку, що врахують ці чинники. Однак, слід зазначити, що серед чинників третього порядку є такі, що властиві не лише сіль­ськогосподарським підприємствам, але оскільки вони більш детально розкривають зміст попередніх, дані чинники були віднесені до факторів третього порядку. Урахування факторів, що впливають на величину транспортних запасів, допомагає скоротити втрати під час транспортування сировини та готової продукції.

У табл. 1.13. виділено основні фактори, що впливають на обсяги запасів у збуті аграрних підприємств.

Таблиця 1.13

Фактори, що впливають на обсяги запасів у збуті

Фактори першого порядку	Фактори другого порядку	Фактори третього порядку
1. Обсяг та коливання попиту за одиницю часу	1. Тип виробництва. 2. Масштаби виробництва	1. Нееластичність попи­ту на сільськогоспо­дарську продукцію. 2. Попит на продукцію галузі є незмінним
2. Номенклатура кінцевої продукції	1. Ступінь спеціалі­зації та кооперування. 2. Уніфікація матеріальних ресурсів	1. Структура сільсько­господарських угідь. 2. Природно-кліматичні умови

Джерело: розроблено з урахуванням [105].

Згідно даних табл. 1.13, фактори, що впливають на обсяги запасів у збуті, поділяються на фактори першого порядку (властиві підприємствам будь-якої галузі економіки), фактори другого порядку (конкретизують зміст попередніх і також властиві підприємствам будь-якої галузі економіки) та фактори третього порядку (пояснюють зміст факторів першого та дру­гого порядку, враховуючи специфічні особливості виробничих процесів у сільському господарстві). Урахування факторів, що впливають на запаси у збуті, дозволяє визначитися з номенкла­турою та розміром запасів для максимального задоволення інтересів споживачів та реалізації місії підприємства.

У сільськогосподарських підприємствах поєднуються різні запаси. У процесі виробництва сільськогосподарської продукції виробничі запаси поділяють за походженням на запаси сільсько­господарського походження та запаси промислового походжен­ня [4]. Класифікація виробничих запасів за походженням дозво­ляє визначити дії природних чинників як на зазначені запаси так і на їх співвідношення.

Природні чинники, що здійснюють вплив на управління запасами, за характером участі у виробництві можна поділити, як пропонує В. І. Мацибора, на природні ресурси та природні умови [96].

До природних ресурсів, які здійснюють вплив на запаси сільськогосподарських підприємств, слід віднести землю та живі організми. Земля в даній галузі – основний фактор вироб­ництва, основний предмет праці [4; 96]. Здійснювати управління запасами в сільськогосподарських підприємствах, на наш пог­ляд, складніше ніж в підприємствах інших галузей економіки, що пов’язано з природними факторами, які важко передбачити та на які складно впливати.

Зростання виробництва, його ефективність залежить не від збільшення запасів на виробничій стадії, а від якості земельних ділянок, їх родючості, тому за однакових затрат на посадковий матеріал, однакових рішень щодо запасів на різних ділянках може бути неоднаковий вихід готової продукції. Отже, рівень віддачі вкладених у запаси кошти залежить від якості та родючості земельної ділянки. Врахування даного фактора у виробничому процесі вимагає для збереження родючості здійс­нювати чергування вирощування культур на певній ділянці, що призводить до постійних змін у політиці управління запасами, пов’язаній зі зміною асортиментних позицій запасів на певній території. Значну роль у логістиці запасів сільськогосподар­ських підприємств відіграє наближеність земельних ділянок до складських приміщень, до постачальників та ринків збуту про­дукції. Слід сказати, що властивості ґрунту ускладнюють рух транспорту; це, у свою чергу, призводить до більших втрат пального та вимагає реакції системи управління запасами [4; 14; 96].

Предметом праці є живі організми. Cистема управління запа­сами залежить від видів тварин і сортів рослин, котрі розви­ваються за певними біологічними законами, що не мають точності прогнозування. Виробництво рослинницької та тварин­ницької продукції визначається складними технологічними про­цесами й їх взаємодією з конкретним природним середовищем. Отже, система управління запасами, не залежно від обраних на підприємстві методів, змушена працювати в умовах стохас­тичності. Інформацію про період росту, розвитку та кінцевий термін виробництва, про приблизний термін перебування коштів у виробничих запасах надають технологічні карти, які стають одним з основних інформаційних документів у ході прийняття рішень щодо запасів. Біологічні особливості пред­метів праці (які потребують довготривалого виробничого про­цесу, що протікає в двох суміжних роках і не може створю­ватися рівномірно протягом року) призводять до створення страхових та сезонних запасів та впливають на фондоємність галузі [4; 14; 96].

За традиційної політики управління запасами довготривалий виробничий процес та нерівномірність надходження запасів змушує фахівців вишукувати додаткові кошти і спрямовувати політику управління запасами на зменшення останніх, що є надзвичайно складним для підприємств даного сектору.

За системи управління запасами, побудованої на основі теорії обмежень (яка ґрунтується на визначенні обмежуючих факторів, в умовах яких здійснюється виробництво та ефективного управ­ління даними обмеженнями з метою прискорення швидкості обертання запасів та мінімізації операційних витрат, пов’язаних із запасами [69]), внутрішніми жорсткими обмеженнями може бути визнано: довготривалість виробничого процесу, витрати на одиницю продукції, пов’язані з утриманням запасів. Згідно даної теорії, співставлення всіх обмежуючих факторів (як зов­нішніх, так і внутрішніх) спричинить відмову від виробництва деякої продукції, яка може бути визначена як неоптимальна.

Запаси потребують різних підходів ще й тому, що природні властивості засобів праці призводять до створення різних матеріалопотоків, які відрізняються за строками перебування у виробничому процесі, фізико-хімічним властивостям, умовами зберігання навіть в одній галузі, та можуть використовуватись як кінцевий продукт чи знову включатись у процес виробництва як сировина [4; 27; 96]. Знання природних особливостей продукції, процесів, які відбуваються в ній, допомагає створити правильну організацію зберігання продукції, що має важливий вплив на якість та кількість запасів, допомагає звести природні втрати до мінімуму, поліпшити посівні та харчові якості.

Властивості виробничих і товарних запасів, пов’язані з мож­ливим терміном зберігання, протягом якого запаси не втрачають своїх природних властивостей, важливі у ході прийняття управ­лінських рішень під час просування по логістичному ланцюгу. Традиційні системи управління запасами пропонують у даному випадку застосовувати АВС-аналіз, розподіляючи діяль­ність з контролю та управління згідно тривалості зберігання [27]. Управління запасами на основі теорії обмежень пропонує швидке псування запасів визнати обмежуючим фактором, а виробництво продукції, що швидко псується, (враховуючи й інші обмеження) може бути визначене як неефективне. Якщо ж інші обмеження будуть на користь даного виду продукції, то виробництво продовжиться [69].

Система управління запасами повинна враховувати біологіч­ні властивості матеріальних ресурсів, що важливо під час транс­портування запасів сировини та товарної продукції, оскільки тривале транспортування може призвести до втрат продукції.

Крім природних ресурсів, на управління запасами впливають природні умови. Сільськогосподарське виробництво роззосере­джено в просторі, на великій території, часом з різними при­родно-кліматичними умовами, що впливає на спеціалізацію ви­робництва, призводить до створення широкого асортименту запасів [4; 14; 96]. Погодно-кліматичні умови по-різному впли­вають на терміни виконання польових робіт, дозрівання культур (навіть для одного поля) позначаються на наявності врожайних та неврожайних років, що спричиняє невизначеність інформації, складність збалансування виробничих потужностей, створює перешкоди для визначення розміру замовлень, кількості стра­хових і сезонних запасів. Непередбачувані події, пов’язані з неврожаєм, спричиненим посухою, надмірною кількістю опадів, градом, повінню тощо, призводять до ризику нестачі страхових та сезонних запасів [96].

Оскільки виробництво роззосереджено в просторі, управлін­ня запасами ускладнюється поєднанням різних культур та порід тварин. Широкий ареал діяльності, віддаленість від пунктів постачання ресурсів, прийому та переробки сільськогоспо­дарської продукції спричиняє великі витрати перевезення та створення значних запасів ресурсів пального [4; 14; 96].

Неспівпадання періоду виробництва з робочим періодом призводить до сезонного характеру виробництва. Сезонність визначається нерівномірністю надходження запасів протягом року та завантаженням складських площ [14; 96]. Система управління запасами не може не враховувати даний фактор та має розробляти заходи для пом’якшення сезонності, йти на створення страхових та сезонних запасів, що призводить до зростання витрат на утримання запасів.

Хоча попит на продукцію є постійним, застосування такої методики в управлінні запасами сільськогосподарського похо­дження, як система «точно вчасно», є складним, оскільки дана методика не враховує сезонність та пов’язані з нею стислі агро­технічні строки, роботу в умовах повного завантаження потуж­ностей. Загального економічного ефекту досягти важко, тому що виробництво дрібними партіями розцінюється як недоотри­мання прибутків внаслідок втрати робочого часу, постачання дрібними партіями, в умовах аграрного виробництва, перекладає тягар утримання запасів з одних підприємств на інші [79].

Сезонність змушує підприємства розширювати асортимент продукції, яка має різні робочі періоди, щоб протягом року ефективніше використовувати засоби виробництва та робочу силу [14]. Однак розширення виробництва продукції, що має різні робочі періоди, призводить до розширення асортименту за­пасів різного походження. Як наслідок, виникають ускладнення під час зберігання: нестача складських приміщень, інколи не­можливість зберігання на складі певної продукції з іншими ви­дами продукції. При системі управління запасами на основі тео­рії обмежень внутрішніми обмеженнями можуть бути витрати робочого часу на виготовлення продукції, тривалість робочого періоду тощо. Однак, згідно аналізу всіх обмежень, дана систе­ма може втручатись у рішення щодо виробництва певних това­рів, тим самим впливаючи на звуження асортименту запасів [69].

Для сільськогосподарського виробництва характерним є поєднання декількох галузей та підгалузей, що веде до розши­рення асортиментних позицій з різними фізичними властивос­тями та відмінним попитом [14; 27].

За управління багатономенклатурними запасами продукція відрізняється не лише за біологічними показниками, а й за гро­шовими вкладеннями, величиною прибутків, характером попи-ту. Традиційні системи управління пропонують використовува­ти методи АВС- та XYZ-аналіз, що допомагає розподілити діяльність із контрою та управління згідно важливості предметів збереження та характеру споживання [27]. Широкий асортимент продукції є ще однією причиною, яка ускладнює використання для цілей управління системи «точно вчасно», оскільки дана система розрахована на звужене коло асортиментних позицій [79]. Управління запасами на основі теорії обмежень може втру­чатися в розширення або звуження асортиментних позицій запасів шляхом встановлення обмежуючих факторів [69].

У сільському господарстві, зокрема в рослинництві, відбу­вається переміщення засобів праці – сільськогосподарської техніки. Предмети праці (рослини) не здійснюють переміщення під час виробничого процесу аж до виходу готової продукції, що впливає на збільшення запасів промислового походження в робочий період та є відмінною рисою управління запасами в АПК [14]. Техніка в сільському господарстві використовується безпосередньо на землі, що не має асфальтного покриття. Як наслідок – зростання витрат пального та збільшення запасів про-мислового походження в робочий період. Суттєвого зниження витрат запасів промислового походження досягти майже немож­ливо, однак їх можна скоротити, використовуючи систему «точно вчасно» та управління запасами на базі теорії обмежень [69; 79].

Обмежуючим фактором (за системою на базі теорії обме­жень) у даному випадку можуть бути витрати пального на 1 га. Згідно аналізу обмежень, приймаються рішення щодо доціль­ності виробництва кожного виду продукції. За традиційної сис­теми значні розміри запасів промислового походження можуть бути розцінені як вдала інвестиція (за умови, якщо вигоди отримання прибутків більші, ніж витрати на утримання запасів).

Вдале поєднання галузей дозволяє використовувати кінцеву продукцію галузі рослинництва як сировину для галузі тварин­ництва, тобто виробничі запаси можуть не здійснювати повний цикл обертання, що знизить швидкість обертання запасів, але, можливо, надасть додаткові вигоди від скорочення витрат на замовлення сировини у постачальників [14; 27; 96].

Отже, аналіз теоретичних основ логістичного управління запасами засвідчив певну відмінність поглядів вчених на зміст понять «запаси», «управління запасами», «логістика запасів», «логістичне управління запасами». Відрізняються також погля­ди вчених на роль запасів у логістичній системі та на системи управління запасами. Згідно логістичних підходів запаси розгля­даються із урахуванням синергічного ефекту та інтегрованих підходів до управління, а тому у процесі створення системи управління запасами має враховуватись як статичний, так і динамічний стан матеріального потоку на протязі логістичного ланцюга.

Особливості управління запасами в сільськогосподарських підприємствах, перш за все, пов’язані з природними чинниками, тому в ході логістичного управління запасами в аграрних підприємствах необхідно враховувати дані особливості, що дозволить скоротити необґрунтований розмір запасів, знизити фондоємність підприємств даної галузі шляхом створення ефективних систем управління останніми.