1.2. Методичні засади формування ефективності логістичного управління запасами та його оцінки

Особливості виробничих процесів у рослинництві та тварин­ництві змушують сільськогосподарські підприємства створюва­ти значні обсяги страхових та сезонних запасів. Запаси в струк­турі оборотних коштів займають значну частку, будучи найдо­рожчим оборотним активом, тому їх важливо ефективно вико­ристовувати, застосовуючи логістичні підходи.

Разом із тим, допоки що недостатньо приділяється уваги визначенню чинників, що впливають на ефективність управ­ління запасами. Зокрема не береться до уваги специфіка управ­ління запасами в сільськогосподарських підприємствах, чим й обумовлюється необхідність більш детального дослідження означеного питання.

Ефективність логістики – ступінь досяжності поставлених цілей логістизації об’єкту [93]. Як зазначають Л. Б. Міротін та И. Е. Ташбаєв, «ефективність логістичної системи – співвідно­шення між визначеними (цільовими) показниками результатив­ності функціонування системи та фактично реалізованими [100]».

Визначати ефективність як досяжність цілей за мінімізації витрат пропонують М. П. Гордон Л. Б. Карнаухов [32]. Для оцінки ефективності функціонування матеріального потоку В. Я. Омельченко рекомендує аналізувати не співвідношення «ефективність – витрати», а «фактична ефективність – потен­ційно можлива ефективність» [112].

Перспективним напрямом досягнення ефективності логістич­ного управління запасами, з нашого погляду, є зв’язок концепції логістичного управління запасами та процесного підходу. Так, К. Ісікава вперше запропонував розглядати діяльність підпри­ємств як «систему взаємопов’язаних процесів, а не як функ­ціональну структуру [185]». Відомо, що «процес – розвиток певного явища, послідовна зміна стадій, етапів, ступенів, якісно нових форм та інше [56]».

Застосування схеми «риб’яча кістка» (яку запропонував К. Ісікава) як інструмента визначення причин, що впливають на досягнення поставленої мети [20], надає можливість створити систему чинників, які визначають ефективність логістичного управління запасами. Обґрунтовані нами чинники ефективності логістики запасів мають слугувати своєрідним компасом для прийняття рішень щодо управління запасами на шляху досяг­нення поставленої мети (рис. 1.4).

Метою логістичного управління запасами, на нашу думку, є досягнення високої економічної ефективності логістики запасів, що передбачає знаходження компромісу між зменшенням вит­рат, пов’язаних із запасами, задоволенням потреб споживачів сільськогосподарської продукції та забезпеченням потреб виробничого процесу.

Найважливішими чинниками ефективності логістики запасів, тобто так званими «великими кістками», на наш погляд, є:

• мінімізація витрат, пов’язаних із запасами;

• максимізація задоволення потреб споживачів сільсько­господарської продукції;

• забезпечення необхідними запасами виробничих потреб сільськогосподарського підприємства.

Великі кістки – це головні чинники, що впливають на пос­тавлену мету логістики запасів. Вони залежать від середніх та малих кісток. Так, велика кістка − «мінімізація витрат, пов’я­заних із запасами» − залежить від семи середніх кісток: «вит­рати на замовлення», «витрати на придбання запасів», «транс­портні витрати», «оборотність запасів», «витрати на управлін­ня запасами», «витрати на утримання запасів», «витрати через недостатні обсяги запасів».

Рис. 1.4. Чинники ефективності логістики запасів у сільськогосподарських підприємствах

Джерело: власна розробка.

Середня кістка «витрати на замовлення» формується нас­тупними витратами (малими кістками):

1. «витрати на одне замовлення» – це витрати на ведення документації, на вибір та оцінку постачальників, на перего­вори з ними, на контроль за дотриманням умов договору про постачання тощо. Ці витрати, зазвичай, є фіксованою вели­чиною, оскільки в більшості випадків не надто чутливі до обсягу замовлення [79];

2. «кількість замовлень» − це кількість замовлень, зробле­них за період, що аналізується (як правило, за рік). Вони вп­ливають на розмір витрат на замовлення − чим більша кіль­кість замовлень, тим вищі витрати на замовлення [79].

Середня кістка «витрати на придбання запасів» залежить від таких малих кісток:

1. «вартість придбання», що залежить від ціни на сиро­вину, матеріали, які закуповуються під час здійснення заку­півлі, та розміру замовлення [110];

2. «кількість замовлень» − це кількість замовлень, зроб­лених за досліджуваний період, що прямопропорційно впли­ває на витрати придбання сировини, матеріалів [79; 110].

Середня кістка «витрати на утримання запасів» форму­ється під впливом наступних чинників (малих кісток):

1. «складські витрати» – це витрати на розміщення на складі матеріальних ресурсів, їх переміщення в складські при­міщення, витрати на вантажно-розвантажувальні операції, на опалення, освітлення, вентиляцію складів, орендну плату (як­що склад орендується), витрати, пов’язані з потребами в особливих умовах зберігання, амортизаційні витрати тощо [79; 110];

2. «втрати капіталу» – зазвичай розцінюються як втрачені можливості підприємств, адже власники могли вкласти гро­шові кошти, які знаходяться в запасах, в інвестиції, вироб­ництво, покласти на депозитний рахунок тощо [79; 110];

3. «витрати на обслуговування запасів» – це витрати на страхування запасів та на податкові відрахування, що зале­жать від розміру та вартості запасів [79];

4. «витрати ризику запасів» – це витрати, пов’язані з мож­ливістю знецінення товарів за умов утримання їх у запасах внаслідок морального та фізичного старіння, псування, зни­ження якості, уцінки, природних втратах, крадіжці тощо [79]. Зазначений ризик для сільськогосподарських підприємств становить суттєву загрозу, оскільки біологічні особливості продукції рослинництва і тваринництва призводять до при­родних втрат у масі та якості. Сільськогосподарська продукція внаслідок неналежних умов зберігання, має здатність до псування, зниження якості. Деякі види продукції (фрукти, ягоди, молочна продукція) мають більші ризики втрат, ніж інші, що пов’язано з коротким терміном зберігання даної продукції.

Середня кістка «транспортні витрати» залежить від таких малих кісток:

1. «витрати на утримання транспортних засобів» – це витрати на їх технічне обслуговування, поточний ремонт, вар­тість вантажно-розвантажувальних робіт, витрати на паливо, мастильні матеріали тощо. Дані витрати враховуються в транспортних тарифах [79; 134];

2. «витрати на обслуговування запасів у дорозі» – це вит­рати на страхування від втрат замовлення, його пошкоджен­ня. Вони також враховуються в транспортних тарифах [79; 134];

3. «витрати на внутрішньовиробниче переміщення запа­сів» – це витрати, пов’язані з переміщенням запасів сировини, матеріалів для виробництва готової продукції логістичним ланцюгом [79; 110; 134; 164]. Оскільки діяльність сільсько­господарських підприємств роззосереджена в просторі і по логістичному ланцюгу в сільськогосподарських підприєм­ствах, зокрема в рослинництві, переміщуються не предмети праці, а засоби праці. Це спричиняє значні витрати на транс­портні перевезення під час здійснення виробничого процесу та витрати на вантажно-розвантажувальні операції, що здійснюються на полі, чим й обумовлюється виділення даних витрат [14].

Середня кістка «витрати через недостатні обсяги запасів» включає витрати, що належать до вірогідних витрат, облік яких підприємствами не здійснюється. Однак можливість да­них втрат суттєво впливає на формування стратегії управлін­ня запасами та подальші управлінські рішення [16; 79; 134]. Ця кістка формується за допомогою таких малих кісток:

1. «втрати продажу». Виникають внаслідок закінчення запа­сів із наступних причин:

1. запізнення замовлення. Прикладом може бути затримка в період посадки насіння овочів (затримка посадки в даному випадку призведе до затримки дозрівання овочів, що розцінюється як втрачений продаж, особливо для ранніх сортів, де термін дозрівання впливає на ціну овочів);

2. наявності (відсутності) продуктів-замінників (суб­ститутів) для виробництва кінцевої продукції. Так, наприклад, у щоденному раціоні співвідношення кор­мів для великої рогатої худоби може бути різним, однак загалом тваринам потрібно вживати переважно грубі, соковиті та зелені корми. Наприклад, відсутній грубий корм (сіно) можна замінити іншим грубим кормом – сухими стеблами кукурудзи тощо;

3. наявності та розміру страхових запасів на підприємстві. Чим вищий рівень страхового запасу, тим менший ризик втрат прибутку через нестачу запасів [16; 79];

2. «витрати, пов’язані з зупинкою та простоями вироб­ництва». Так, наприклад, запізнення надходження насіння для вирощування пшениці озимої може призвести до значних збитків, оскільки не витримуються агротехнічні строки для її сівби: запізнення надходження замовлення в даному випадку може призвести до зупинки виробничого процесу. Однак, якщо підприємство має страхові або сезонні запаси насіння, то даних простоїв можна уникнути;

3. «втрата репутації». Дана втрата може призвести до того, що постійні клієнти – споживачі сільськогосподарської про­дукції даного підприємства − можуть відмовитися від співро­бітництва. Підприємство буде змушене шукати нові ринки збуту своєї продукції, що призведе до значних втрат прибут­ків. Так, якщо підприємство займається вирощуванням фрук­тів, ягід, виробляє молоко, що має короткий термін збері­гання, втрата репутації може викликати ще більші втрати прибутків, оскільки дана продукція потребує реалізації в короткий термін.

Середня кістка «витрати на управління запасами» залежить від трьох малих кісток:

1. «витрати на заробітну плату персоналу» – це витрати на заробітну плату менеджерам, працівникам складів тощо [59; 134];

2. «витрати на комп’ютеризацію логістики» [59]. На вит­рати, пов’язані з комп’ютеризацією логістики, суттєво впли­ває обрана підприємством стратегія управління запасами. Так, наприклад, застосування в цілях управління запасами систем штовхаючого типу (особливо систем MRP – ІІ, ERP) потребує значного програмного забезпечення, що має високу вартість і потребує значних витрат на комп’ютерне оснащення [134];

3. «витрати на навчання персоналу» – це витрати на навчання та підвищення кваліфікації працівників [134].

Середня кістка «оборотність запасів» залежить від таких малих кісток:

1. «наявність неліквідних запасів» – уповільнює обертання запасів [25];

2. «характер зв’язків із постачальниками». Ступінь налаго­дження зв’язків впливає на рішення підприємств щодо розміру замовлення, а, отже, – й швидкості обертання запасів [134];

3. «особливості виробничого процесу в сільському господарстві», серед яких:

1. сезонний характер виробничого процесу, що зумовлює уповільнення обертання запасів та призводить до збіль­шення витрат на утримання запасів, які в сільсько­господарських підприємствах є значними;

2. погодно-кліматичні умови, що можуть як прискорю­вати виробничий процес, так і уповільнювати його;

3. біологічні особливості росту та розвитку предметів праці – живих організмів, зокрема рослин та тварин тощо;

4. частина сировини (насіння, посадковий матеріал, кор­ми, молодняк тварин тощо) для виробництва продукції виготовляється в сільськогосподарських підприємствах самостійно, що збільшує тривалість одного обороту запасів;

4. «система управління матеріальними потоками та запаса­ми», що діє на підприємстві. Швидкість обертання запасів зале­жить від обраної на підприємстві системи управління запасами. Так, якщо підприємство у ході управління запасами викорис­товує штовхаючі системи, запас відновлюється повільніше, ніж за використання системи «точно вчасно» та системи на базі теорії обмежень. Регулювати оборотність запасів у сільсько-господарських підприємствах за допомогою системи «точно вчасно» можна лише для звуженого кола запасів, викорис­товуючи дану систему лише у постачанні сировини [134]. Можливо скоротити оборотність запасів по всьому логістич-ному ланцюгу в сільськогосподарських підприємствах за допомогою системи на базі теорії обмежень, встановлюючи обмеження на довготривалість виробничого процесу, однак в даному випадку від виробництва деяких видів продукції слід буде відмовитися [69].

Велика кістка «максимізація задоволення потреб спожива­чів» сільськогосподарської продукції розкладається на три середні кістки: «надання додаткових послуг», «якість продук­ції», «швидкість виконання замовлень».

Середня кістка «надання додаткових послуг» залежить від двох малих кісток:

1. «освоєння нової продукції», що призводить до збіль­шення асортименту запасів та збільшення витрат на запаси: це може бути, наприклад, за вирощування овочів господар­ствами із зерновим напрямом; розведення великої рогатої худоби тими господарствами, що займалися розведенням свиней та птиці тощо [59];

2. «рівень задоволення вимог покупців», який залежить від обсягів запасів підприємства. Так, більшість сільськогос­подарських підприємств, на нашу думку, здатні задовольнити вимоги споживачів продукції рослинництва та тваринництва, оскільки мають страхові та сезонні запаси, але лише в межах асортиментних позицій продукції, що знаходиться в запасах [59].

Середня кістка «якість логістики запасів» розкладається на наступні малі кістки:

1. «кількість повернених замовлень», яка впливає на збіль­шення розміру товарних запасів підприємства, що призводить до зростання витрат на утримання запасів на складі та зниження показника оборотності товарних запасів сільсько­господарських підприємств [59]. Слід сказати, що окремі запаси товарної продукції сільського господарства (фрукти, ягоди, молочна продукція тощо) мають короткий термін зберігання; повернення такої продукції може призводити до значних фінансових втрат для сільськогосподарського підприємства;

2. «частота пошкоджень продукції», що знаходиться в запасах [59] – це періодичність, з якою здійснюються пошко­дження овочів, фруктів, зерна, продукції тваринництва тощо. На частоту пошкоджень продукції сільського господарства, що знаходиться в запасах, передусім, впливає створення для даної продукції належних умов зберігання: освітлення, темпе­ратурний режим, вентиляція тощо. Якщо продукція, що знаходиться в запасах, часто пошкоджується, то це, по-перше, може призвести до нестачі продукції для споживачів, зокрема переробних підприємств та населення, і, по-друге, викликати втрати прибутку для сільськогосподарського підприємства;

3. «кількість пошкодженої продукції», що знаходиться в запасах [59] залежить від якості та умов зберігання запасів (кормів, насіннєвого зерна тощо). Біологічні особливості то­варної продукції сільськогосподарських підприємств, що зна­ходиться в запасах, призводять до втрат у масі та якості, внаслідок чого втрачається значна частина врожаю. Однак правильна організація зберігання товарної продукції дає змогу звести біологічні та фізичні втрати до мінімуму. За правильного зберігання продукції рослинництва відбуваються процеси її дозрівання. Разом із тим, неправильна організація зберігання призводить до значних втрат врожаю та зниження якості зібраної продукції. Отже, частота та кількість пошко­дженої продукції в сільськогосподарських підприємствах, передусім, залежить від умов зберігання.

Середня кістка «швидкість виконання замовлень» зале­жить від таких малих кісток:

1. «готовність до постачання» – це питома вага виконаних підприємством замовлень споживачів в їх загальній кількості за наявного на сільськогосподарському підприємстві рівня запасів [29; 59; 73; 103]. Оскільки сільськогосподарські підприємства створюють страхові й сезонні запаси, то вони здатні реагувати на невизначеність попиту на аграрних ринках та можуть задо­вольняти замовлення споживачів у більшій мірі, ніж підпри­ємства, у яких відсутні страхові та сезонні запаси;

2. «гнучкість логістичних операцій» – це питома вага задоволених звернень споживачів сільськогосподарської про­дукції про зміну раніше зроблених замовлень в їх загальній кількості [59; 73; 103; 138]. На гнучкість логістичних опера­цій впливають обсяги та асортимент сільськогосподарської продукції, що зберігається в запасах;

3. «час, необхідний для реакції на зміну попиту». Збіль­шення попиту суттєво впливає на уповільнення швидкості ви­конання замовлень [59]. Однак сільськогосподарські підпри­ємства, що мають страхові та сезонні запаси, можуть задо­вольнити збільшений попит значно більше, ніж інші підпри­ємства;

4. «рівень виконання виробничих планів», який показує, на скільки фактичний план відповідає визначеній меті [104]. Рівень виконання планів у сільському господарстві залежить від темпів розвитку підприємства, раціонального поєднання галузей та підгалузей, особливостей виробничого процесу в сільському господарстві, зокрема: чергування врожайних та неврожайних років, продуктивності худоби та урожайності рослинницької продукції, якості та родючості ґрунтів, погодно-кліматичних умов, умов зберігання товарної продукції, кормів, насіння; наявності необхідної техніки для виконання виробничої програми тощо.

Велика кістка «забезпечення запасами виробничих потреб сільськогосподарського підприємства» залежить від двох се­редніх кісток: організація постачання матеріально-технічних ресурсів та природні фактори.

Середня кістка «організація постачання матеріально-тех­нічних ресурсів», у свою чергу, складається з трьох малих кісток:

1. «надійність постачальників», що залежить від рівня налагодженості зв’язків із постачальниками та умов контракту на постачання продукції [59];

2. «рівень кваліфікації кадрів», які здійснюють управління матеріальними потоками та запасами [59];

3. «комп’ютеризація логістики», що допомагає здійсню­вати управління матеріальними потоками та запасами.

Середня кістка «природні фактори» поділяється на дві малі кістки:

1) «природні ресурси». Це, зокрема:

1. земля. Якість та родючість ґрунтів впливають на розмір замовлення ресурсів для виробництва кінцевої продукції та обсяги готової продукції;

2. живі організми – біологічні особливості росту та роз­витку сировини (рослинного та тваринного похо­дження), що постачається для створення товарної продукції;

2) «природні умови» − сезонний характер виробничого процесу, розосередженість виробничого процесу в просторі, поєднання декількох галузей та підгалузей, що розширює асортиментні позиції запасів, які мають різні робочі періоди й вимагають різних умов і термінів зберігання; взаємодо­повнення галузей.

Управління запасами за допомогою даної схеми доцільно починати з малих кісток, поступово досягаючи великих, і, в кінцевому підсумку, – поставленої мети – ефективності логіс­тики запасів. На шляху досягнення ефективності логістики запасів варто враховувати всі причинно-наслідкові зв’язки, адже ігнорування найнижчого рівня (малих кісток) може стати перешкодою в досягненні поставленої мети [20].

Викладене вище дозволяє дійти висновку: основними чин­никами, що впливають на ефективність логістики запасів в сільськогосподарських підприємствах, є «мінімізація витрат, пов’язаних із запасами», «максимізація задоволення потреб спо­живачів сільськогосподарської продукції» та «забезпечення за­пасами виробничих потреб сільськогосподарського підпри­ємства».

Для об’єктивної оцінки споживання запасів, контролю ве­личини затрат на їх замовлення, придбання, зберігання тощо, прийняття рішень про зменшення (збільшення) величини запасів, розміру замовлення та пошуку шляхів оптимального використання запасів необхідно володіти інформацією про ефективність логістики запасів.

На наш погляд, аналізувати ефективність логістичного управління запасами слід шляхом оцінки чинників, які впли­вають на ефективність логістики запасів. Ранжування чинни­ків ефективності логістики запасів за ступенем важливості на головні (великі кістки), другорядні (середні кістки) та чинни­ки третинного порядку (малі кістки) допоможе виділити го­ловні, другорядні показники та показники третинного поряд­ку для оцінки ефективності логістичного управління запасами.

Нами визначено та систематизовано показники для оцінки першої групи чинників − «мінімізації витрат, пов’язаних із запасами». Зокрема, в табл. 1.14 систематизовано показники, що характеризують витрати на замовлення, придбання, транс­портування запасів та управління ними. Згідно даних цієї таблиці, витрати на замовлення запасів залежать від витрат, понесених підприємством на одне замовлення (витрати фінан­сових, інформаційних і трудових ресурсів на планування, оформлення та отримання замовлення), та кількості зробле­них замовлень [79; 164].

Витрати на придбання – це витрати, пов’язані з витрачан­ням коштів безпосередньо на придбання запасів [110]. Вит­рати на утримання запасів в дорозі пов’язані з затратами підприємства, понесеними у процесі транспортування запасів. До даних витрат включаються витрати на утримання транс­портних засобів, витрати на паливо, заробітну плату водіям, витрати на обслу­говування запасів у дорозі, витрати на внутрішньовиробниче переміщення [134; 164].

Таблиця 1.14

Показники, що характеризують витрати на замовлення, придбання, транспортування запасів та управління ними

Показник	Алгоритм визначення показника	Умовні позначення
Витрати на замовлення		– витрати на замовлення, тис. грн; – річна су­ма постійних витрат на замовлення, тис. грн;  – кількість замовлень в рік; – змінні вит­рати одного замов­лення, тис. грн

Продовж. табл. 1.14

Показник	Алгоритм визначення показника	Умовні позначення
Кількість замовлень, зроблених за рік		– сукупна вели­чина витрат на замов­лення за рік, тис. грн; – величина одно­го замовлення, тис. грн
Витрати на придбання запасів		– витрати на прид­бання запасів, тис. грн; – вартість прид­бання одного замов­лення, тис. грн; – кількість замовлень за рік
Витрати на утримання запасів в дорозі		– витрати на утримання запасів в дорозі, тис. грн; – прийнятий від­соток витрат капіталу стосовно вартості запасів, %; С – ціна одиниці запасу, тис. грн; – середньо­річний рівень запасів в дорозі, од.
Середньоріч­ний рівень запасів в дорозі		– серед­ньорічний рівень за­пасів в дорозі, од; – сумарна ве­личина замовлень, од; – час транспорту­вання і-го замовлення, днів

Джерело: узагальнено з використанням [79].

У табл. 1.15 подано показники для оцінки витрат на утри­мання запасів та сукупні витрати, пов`язані з запасами.

Для оцінки втрат, котрі може понести підприємство внаслі­док недостатнього обсягу запасів, Є. В. Крикавський пропонує використовувати показник витрат вичерпання запасів [79]. Для оцінки даних витрат Є. Брігхем використовує показник витрат через недостатні обсяги запасів [16], що є аналогічним витратам вичерпання, котрі пропонує Є. В. Крикавський. Однак, на нашу думку, назва показника, яку надає Є. Брігхем, найповніше відображає сутність даного показника.

Таблиця 1.15