12. Архітектура corba.

CORBA — це запропонований консорціумом OMGтехнологічний стандарт розробки розподілених застосунків.

Завдання CORBA — інтегрувати розподілені системи, дати можливість програмам, що написані різними мовами та працюють у різних вузлах мережі, взаємодіяти одна з одною так само просто, наче вони знаходяться в адресному просторі одного процесу.

CORBA об'єднує програмний код в об'єкт, що містить інформацію про функціональність та інтерфейси доступу. Готові об'єкти можуть викликатися з інших програм або розташованих у мережі об'єктів CORBA.

CORBA використовує мову опису інтерфейсів OMG IDL для визначення протоколів взаємодії об'єктів із зовнішнім світом. Стандарт CORBA описує правила відображення IDL у мову реалізації об'єкта: Ada, C, C++, Lisp, Smalltalk, Java, COBOL, Pl/i і Python. Також існують нестандартні відображення у Perl, Visual Basic, Ruby і Tcl, які реалізовані розробленими для них засобами ORB.

13. Моделі об’єктно-орієнтованого проектування програмного забезпечення.

Існує 2 типи ОО моделей:

• Статичні моделі (описують статичні структури систем в класах і взаємини між ними);

• Динамічні моделі (описують динамічні структури і взаємовідносини між об’єктами).

14. Проектування систем реального часу.

Система реального часу (СРЧ) — це система, яка повинна реагувати на події у зовнішньому по відношенню до системи середовищі або впливати на середовище в межах необхідних тимчасових обмежень. Оксфордський словник англійської мови свідчить про СРЧ, як про систему, для якої важливий час отримання результату. Іншими словами, обробка інформації системою повинна проводитися за певний кінцевий період часу, щоб підтримувати постійну та своєчасну взаємодію з середовищем. Звісно, що масштаб часу контролюючої системи та контрольованого нею середовища повинен збігатися.

Під реальним часом розуміється кількісна характеристика, яка може бути виміряна реальними фізичними годинами, на відміну від логічного часу, який визначає лише якісну характеристику, відображену відносним порядком проходження подій. Кажуть, що система працює в режимі реального часу, якщо для опису роботи цієї системи потрібні кількісні тимчасові характеристики.

15. Проектування з повторним використанням компонентів.

У більшості інженерних розробок процес проектування ґрунтується на повторному використанні вже розроблених компонентів. Якщо програмне забезпечення розглядати як актив, то повторне використання цих активів дозволяє суттєво скоротити витрати на його розробку. Лише з допомогою систематичного повторного використання ПЗ можна зменшити витрати на його створення та обслуговування, скоротити строки розробки систем та підвищити якість програмних продуктів.

Для того, щоб повторне використання ПЗ було ефективним, його необхідно враховувати на всіх етапах процесу проектування ПЗ або процесу розробки вимог. Підчас програмування можливе повторне використання на етапі підбору компонентів, що відповідають вимогам. Проте для систематичного повторного використовування необхідний такий процес проектування, в ході якого постійно розглядалася б можливість повторного використання вже існуючих архітектур, де система була б явно організована з доступних наявних компонентів ПЗ.

Метод проектування ПЗ, що ґрунтується на повторному використанні, передбачає максимальне використання вже наявних програмних об’єктів. Такі об’єкти можуть радикально відрізнятися розмірами:

Застосунки (включаючи їх у систему без зміни інших підсистем, або розробляючи сімейство застосунків для різних платформ, що адаптуватимуться до вимог різних замовників);

• Компоненти (від підсистем до окремих об’єктів);

• Функції (наприклад, математичні).