13. Модель розробки програмного забезпечення на основі раніше створених компонентів. Переваги та недоліки.

У більшості програмних проектів застосовується повторне використання деяких програмних модулів. Це зазвичай трапляється там, де розробники проекту знають про раніше створених програмних продуктах, у складі яких є компоненти, приблизно задовольняють вимогам розроблюваних компонентів. Ці компоненти модифікуються відповідно з новими вимогами і потім включається до складу нової системи. В еволюційній моделі розробки, описаної в розділі 3.1.2, для прискорення процесу створення ПЗ повторне використання раніше створених компонентів застосовується досить часто.

Неформальне рішення про повторне використання раніше створених програмних компонентів звичайно приймається незалежно від загального процесу створення ПЗ. Разом з тим протягом кількох останніх років все більш широко застосовується підхід до створення ПО, заснований саме на повторному використанні раніше створених програмних модулів.

Цей підхід заснований на наявності великої бази існуючих програмних компонентів, які можна інтегрувати в створювану нову систему. Часто такими компонентами є вільно продаються на ринку програмні продукти, які можна використовувати для виконання певних спеціальних функцій, таких як форматування тексту, числові обчислення і т.п. Загальна модель процесу розробки ПЗ з повторним використанням раніше створених компонентів показана на рис. 3.5.

У цьому підході початковий етап специфікації вимог і етап атестації такі ж, як і в інших моделях процесу створення ПЗ. А етапи, розташовані між ними, мають наступний сенс.

1. Аналіз компонентів. Маючи специфікацію вимог, на цьому етапі здійснюється пошук компонентів, які могли б задовольнити сформульованим вимогам. Зазвичай неможливо точно зіставити функції, реалізовані готовими компонентами, і функції, визначені специфікацією вимог.

2. Модифікація вимог. На цій стадії аналізуються вимоги з урахуванням інформації про компонентах, отриманої на попередньому етапі. Вимоги модифікуються таким чином, щоб максимально використовувати можливості відібраних компонентів. Якщо зміна вимог неможливо, повторно виконується аналіз компонентів для того, щоб знайти якесь альтернативне рішення.

3. Проектування системи. На даному етапі проектується структура системи або модифікується існуюча структура повторно використовуваної системи. Проектування повинно враховувати відібрані програмні компоненти і будувати структуру відповідно до їх функціональними можливостями. Якщо деякі готові програмні компоненти недоступні, проектується нове ПЗ.

4. Розробка та збірка системи. Це етап безпосереднього створення системи. У рамках розглянутого підходу збірка системи є скоріше частиною розробки системи, ніж окремим етапом.

Основні переваги описуваної моделі процесу розробки ПЗ з повторним використанням раніше створених компонентів полягають в тому, що скорочується кількість безпосередньо розроблюваних компонентів і зменшується загальна вартість створюваної системи. Разом з тим при використанні цього підходу неминучі компроміси при визначенні вимог; це може призвести до того, що закінчена система не буде відповідати всім вимогам замовника. Крім того, при проведенні модернізації системи (тобто при створенні її нової версії) відсутня можливість впливати на появу нових версій компонентів, що використовуються в системі, що значно ускладнює сам процес модернізації.