Вплив посухи на посівні якості насіння та ріст коренів проростків різних видів гірчиці

Україна за обсягом виробництва олії займає одне з провідних місць у Європі. Посівні площі олійних культур у нашій державі ся­гають 1,8 млн. га. Серед яких розрізняють традиційні та перспективні види. Зокрема, до традиційних олійних культур належить гірчиця (родина капустяних – Brassicaceae). Найпоширенішими є два види гірчиці: сиза, або сарептська (Brassica juncea), і біла (Sinapis alba) [Зінченко та ін., 2012; Литвин, 2012].

З насіння гірчиці одержують олію, яка за своєю якістю не поступається соняшниковій. Насіння гірчиці сарептської містить 35−47% олії, білої – 30−40 % цієї сполуки. Крім того, в насінні гірчиці міститься 25−32 % білку і до 1,7 % – ефірної олії. Гірчична олія належить до слабковисихаючих (йодне число олії гірчиці сарептської 102−108, білої – 92−122).

Гірчичну олію широко використовують для харчування, а також у багатьох галузях промисловості: консервній, хлібопекарській, кондитерській, маргариновій, миловарній, фармацевтичній. Крім того, насіння гірчиці сарептської містить 0,5−1,7 % ефірної (алілової) олії, насіння білої – 0,1−1,1 % цієї сполуки, яку використовують у косметиці та парфумерії.

Селекцією даної культури в нашій державі традиційно (ще з часів колишнього СРСР) займаються два наукових центри – Інститут олійних культур НААНУ, м. Запоріжжя (на сьогодні районовані сорти Тавричанка, Мрія, Світлана, Діжонка, Ретро та інші) та Івано-Франківський інститут агропромислового виробництва НААНУ (сорти Роксолана, Софія, Кароліна та інші).

Як відомо, лімітуючим фактором для вирощування багатьох рослин у певних регіонах є посуха та висока температура влітку. Посушливість клімату є відмітною рисою південної частини Запорізького регіону. З екологічної та економічної точки зору доцільно вирощувати пристосовані до подібних кліматичних умов сорти сільськогосподарських культур.

З огляду на це, мета нашої роботи – дослідити посівні характеристики насіння та інтенсивність росту кореня проростків різних сортів гірчиці за дії посухи.

Об’єктами вивчення виступили: сиза гірчиця (сорти Росинка і Мрія), біла гірчиця (сорти Радуга і Талісман). Для імітації ефекту посухи в середовище вирощування додавали 1%-вий розчин сахарози. Контрольні варіанти пророщували на дистильованій воді. У кожному експериментальному варіанті поміщали по 10 шт. насіння гірчиці у чашки Петрі в триразовому повторенні. Пророщування насіння проводили без доступу світла при температурі 22 ± 2 ºС.

Нами було встановлено, що лабораторна схожість насіння гірчиці за умов посухи становить (% від контрольних значень): у сизої гірчиці сорту Росинка – 91,7±2,1%, сорту Мрія – 84,6±2,2; у білої гірчиці сорту Радуга – 90,1±2,3%, сорту Талісман – 88,7±2,3% від контролю, відповідно. Дія посухи не тільки погіршує лабораторну схожість насіння гірчиці, а й знижує енергію його проростання та подовжує цей процес у часі. При дії стресових факторів насіння проростало на одну добу пізніше, ніж за оптимальних умов.

Оцінка впливу посухи на ріст кореня проростків (10-а доба) дозволила зафіксувати наступне: дефіцит води в середовищі вирощування найбільш сильно гальмує ростові процеси кореня гірчиці сорту Радуга (відхилення від контрольних величин склало 61,9%). Менше прореагували на дію стресора корені проростків сортів Мрія та Талісман (відхилення від контрольних значень склало 48,1% і 40,8%, відповідно). Найменше дія посухи позначилась на інтенсивності росту коренів проростків гірчиці сорту Росинка (відхилення від норми склало 34,2%).

Отже, найбільшу посухостійкість на ранніх етапах онтогенезу продемонстрували рослини гірчиці сизої сорту Росинка.

ЛІТЕРАТУРА

1. Зінченко В.Н. Рослинництво / В.Н. Зінченко, О.І. Салатенко, М.А. Білоножко. – К.: Аграрна освіта, 2012. – 591 с.

2. Литвин С.Г. Олійні культури на Україні / С.Г. Литвин. – К.: Вища освіта, 2012. – 50 с.

к.б.н., викл. Бойка Олена Анатоліївна