Джерела української фразеології

1) усна народна творчість — це народні прислів’я, приказки, примовки на зразок: Казав пан: «Кожух дам», — та слово його тепле; Чесне діло роби сміло; Ой мамо, люди хвалять нас; ви мене, а я — вас;

2) влучні вислови із мовлен­ня людей різних спеціальностей: робота в сільському господарстві (прокласти першу бо­розну, орати переліг, перти плуга, одягати вуздечку, випуска­ти віжки зі своїх рук, де не посій, там і вродиться, по-сіяти паніку, знаходити сокиру під лавкою, як п 'яте колесо до воза, повертати голоблі); ковальське ремесло (кувати вухналі зу­бами, брати в лещата, попадати в лещата, дати гарту, як ковальський міх, як молотком ударити, куй залізо, поки гаряче); рибальство (пійма­тися на гачок, піддаватися на вудку, заманити в свої сіті, битися як риба в сітях); ткацько-прядильне ремесло (розмо­тувати клубок, клубком ставати в горлі, нитка увірвалася, лежати в основі); кравецтво, шевство (білими нитками ши­тий, по нитці доходити до клубочка, як нитка за голкою, шукати голку в сіні, розплутувати вузол, з голочки, на один копил, правити на свій копил, міняти шило на швайку, шкурка вичинки не варта); транс­порт (вхо-дити в колію, давати зелену вулицю, ставити на рейки, на всіх парах, натискати на всі педалі, давати задній хід, спускати на гальмах, брати на буксир, без керма і вітрил, на повних парусах, пливти за течією, тримати курс, кинути якір, ря-тівне коло); фінансово-торговельні операції (зводити рахунки, акції ростуть, ски-дати з рахівниці, брати на свій рахунок, показувати товар лицем, перший сорт, купить і про­дасть); військова справа (гострити меч, схрестити мечі, ла­мати списи, тримати порох сухим, переходити в наступ, бра­ти на озброєння, влучати в ціль, брати з бою, викликати во­гонь на себе); театрально-музична сфера (грати роль, поміня­тись ролями, сходити зі сцени, опускати завісу, під завісу, номер не пройде, попадати в тон, як по нотах, фальшива нота, співати з чужого голосу, співати стару пісню, інша му­зика); картярство (відкривати карти, сплутати кар-ти, ста­вити на карту, карти в руки, козир у руках, останній козир, робити став-ку, іти ва-банк, підкласти свиню, лишитися при піковому інтересі); стригти під одну гре­бінку — з мовлення перукарів, без сьомої клеп-ки у голові — з мовлення бондарів, ні пуху ні пе­ра — з мовлення мисливців;

3) фразеологізми, що виникли на основі наукових термінів: для круглого числа, ставити знак рівності, зрушити з мертвої точки, бурхлива реакція; з різних ґалузей техніки: підкручува­ти гайки, знімати стружку, ставити на рейки, натискати на всі педалі;

4) влучні висло­ви окремих визначних державних, політичних, наукових діячів та письменників: жереб кинуто (Юлій Цезар); факти — упер­та річ

(К. Маркс); роки блукань, мандрів (Й. В. Гете); жертва громадського темпера-менту (О. Герцен); вогонь в одежі слова (І. Франко); Батьку!.. Де ти? Чи ти чу-єш? (М. Гоголь); я вийду одна проти бурі (Л. Укр.); нове життя нового просить слова (М. Р.); чому я не сокіл, чому не літаю? (М. Петренко); п’ята колона (Е. Мо-ла); батьки і діти (І. Тургенєв);

5) крилаті вислови, що походять з антич­ної міфології (авгієві стайні, ахіл-лесова п’ята, вавилонське стов­потворіння, гомеричний сміх, канути в Лету, по-сіяти зуби дра­кона, яблуко незгоди) та церковної літератури (глас вопіющого в пустині, випити чашу до дна, алчущі і жаждущі, стати прит­чею во язицех, блуд-ний син; берегти, як зіницю ока; кожний камінь кричить, книга за сімома замками, козел відпущення, мені нале­жить помста, плоть і кров, зем­ний рай, проспати цар-ство небесне, пройти через пекло, пекельні муки, як з хреста знятий, шлях на Голго-фу, віддати Богові душу, дзвонити в усі дзвони, на ладан дихати, одним миром мазані, рада б душа в рай, та гріхи не пускають);

6) фразеологізми, що відображаються явища із різних сфер людської діяль-ності: процес пішов, без’ядерна держава; маємо те, що маємо; мирне освоєння космосу, рука старшого брата);

7) велика кількість фразеологізмів виникла із словосполу­чень на позначення вчинків людини в різних ситуаціях, ро­динних стосунків, реалій побуту: водити за ніс, кліпати очи­ма, копилити губи, мотати на вус, протуркотіти вуха, розмахува-ти кулаками після бійки, бити себе в груди, хапатися за соломинку, гнути спину, танцювати від печі, ковтати слину, махнути рукою, зіпнутися на ноги, руки свер-блять, склавши руки, пальчики оближеш, як за рідного батька, з молоком матері, свій брат, з одного тіста, як горохом об стіну, горох з капустою, як медом по губах, по саму зав’язку, казанок варить, облизати ма­когона, за одним рипом, купи не держи-ться;

8) фразеологізми, шо виникли на основі спостережень за явищами природи, тваринним та рос­линним світом: як вітром здуло, свіжим вітром повіяло, пусти-ти за вітром, як грім з ясного неба, хмари згущуються, витати в хмарах, з дощу та під ринву, обдало морозом, радий сонце прихилити, ждати біля моря погоди, не бачити смале­ного вовка, хитрий лис, заяча душа, як кіт наплакав, пере­літний птах, розправляти крила, мокра курка, курям на сміх, комар носа не підточить, ґедзь укусив, на вербі груші, блекоти наїстися;

9) фразеологізми, в яких відбилися різні історичні обставини: вільний козак, козацьке сонце, наче татарська орда, голо якби татари пройшли, наче на турка йде, мудрий як лях по шкоді, прив’язався як москаль, голити в москалі, здирати шкуру, кат із ним, не взяв його кат;

10) народні звичаї обряди, вірування, забобони: дістати гарбуза, на рушник стати, зв’язати руки, як засватаний, пускати ману, зуби заговорю­вати, встава-ти на ліву ногу, виносити сміття з хати, з легкої руки, дорогу перейти;

11) словосполучення з народних пісень, казок, оповідей: біле лич­ко, чорні брови, тихі води і ясні зорі, молочні ріки й кисельні береги, казка про білого бичка, лисичка-сестричка, на злодієві шапка горить, язиката Хвеська, Кощій Безсмерт-ний; товчеть­ся, як Марко по пеклі; так то так, та з хати як.