Стан і рух основних засобів за 201х_-201у_ роки

Показники	201х_рік, тис. грн.	201у_ рік, тис. грн.	Темп росту,%
1.Наявність на початок року	874,7	1322,0	151,1
2.Надійшло	474,9	392,0	82,5
3.Вибуло	27,6	-	-
4. Нараховано зносу: а) на початок року б) на кінець року	44,8 344,0	344,0 610,0	767,9 177,3
5. Наявність на кінець року	1322,0	1714,0	129,6
6. Залишкова вартість: а) на початок року (1- 4а) б) на кінець року (5- 4б)	829,9 978,0	978,0 1104,0	117,8 112,9
7.Рівень зносу , % : а) на початок року ( 4а / 1) *100 б) на кінець року (4б / 5) *100	5,12 26,0	26,0 35,6	507,8 136,9
8. Відхилення , всього ( 7б- 7а)	+20,88	+9,6	46,0
9. Коефіцієнт придатності ( 6а /1)	0,94	0,74	78,7
10. Коефіцієнт росту ( 5 / 1)	1,51	1,30	86,1
11. Коефіцієнт оновлення ( 2 / 5)	0,36	0,23	63,9
12. Коефіцієнт вибуття ( 3 / 1 )	0,03	-	-

Але необхідно зазначити проводиться не лише аналіз показників, але необхідно дати оцінку наявності та руху основних засобів, щоб керівництво могло прийняти ті чи інші управлінські рішення щодо більш якісного використання основних засобів. Разом з тим оцінка у загальній сумі не завжди може дати очікуваний результат. Необхідно провести оцінку наявності та руху основних засобів, їх ефективного використання ще і за групами, виданих основних засобів і у розрізі окремих підрозділів щоб можна було оцінити їх використання. А для цього необхідно скористатись даними звітності "Звіт про рух необоротних активів" (форма N 5) та даними регістрів аналітичного обліку. При цьому необхідно звернути увагу на ефективне використання активної частини основних засобів, їх використання за призначенням тощо.

Ефективність використання основних х засобів виробничого призначення характеризує фондовіддача і фондомісткість.

Фондовіддача (Фв) – це відношення обсягу валової продукції до середньорічної вартості основних виробничих засобів підприємства:

Фв = ВП

СВОВФ , (1)

де ПП – обсяг валової продукції підприємства за звітний період;

СВОВФ – середньорічна вартість основних виробничих засобів за той же період.

Цей показник показує, скільки вироблено продукції в розрахунку на 1 гривню вартості основних виробничих засобів.

Фондомісткість (Фм) – показник обернений до фондовіддачі. Він характеризує вартість основних виробничих засобів, яка припадає на одиницю вартості продукції.

Фм = СВОВФ / ВП ( 2)

Фондовіддача за загальноприйнятою методикою визначені характеризується рядом недоліків: у складі основних виробничі засобів не враховується земля, яка не має вартісної оцінки; включаються види, що знаходяться в оренді, на консервації, але обліковуються в складі основних засобів на балансі, а також багаторічні насадження, що не плодоносять: для розрахунку береться основна вартість засобів, хоч зношеність і строки служби їх різні. Мають місце і неточності вартісної оцінки валової продукції, оскільки при цьому не враховується її якість, два рази включаються корми, насіння.

Об'єктом для нарахування зносу є первісна (переоцінена) вартість необоротних активів.

Знос не нараховується на:

1) земельні ділянки;

2) пам'ятки культурної спадщини національного або місцевого значення, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, унікальні документи Національного архівного фонду України, які внесені (підлягають внесенню) до Державного реєстру національного культурного надбання, які зберігаються в бібліотеках згідно із Законом України "Про Національний архівний фонд та архівні установи", тощо, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;

3) багаторічні насадження, що не досягли повного розвитку (віку початку плодоносіння, експлуатаційного віку);

4) музейні цінності, як об'єкти з невизначеним строком корисного використання;

5) природні ресурси;

6) незавершене капітальне будівництво;

7) документацію з типового проектування незалежно від вартості;

8) піддослідних тварин (собаки, щури, морські свинки та інші).

На період реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання, консервації об'єкта необоротних активів нарахування зносу призупиняється.

Сума нарахованого зносу не може перевищувати 100 % вартості необоротних активів.

Знос, нарахований у розмірі 100 % вартості необоротних активів, що придатні для подальшої експлуатації, не може бути підставою для їх списання.

Для нарахування зносу та з метою уніфікації та обґрунтованості визначення суми зносу основних засобів установ застосовуються строки їх корисного використання та річні норми зносу.

Знос експонатів зоопарків, виставок, бібліотечних фондів, малоцінних необоротних матеріальних активів, білизни, постільних речей, одягу та взуття, інвентарної тари, сценічно-постановочних засобів (декорацій, меблів і реквізитів, бутафорії, театральних та національних костюмів, головних уборів, білизни, взуття, перук тощо), матеріалів довготривалого використання для наукових цілей нараховується у першому місяці передачі у використання об'єкта необоротних активів у розмірі 50 відсотків його первісної вартості та решта 50 відсотків первісної вартості - у місяці його ліквідації (списання з балансу).

Норми нарахування зносу та строки корисного використання об'єктів нематеріальних активів визначаються, виходячи зі строку дії патенту, свідоцтва та інших обмежень строків використання об'єктів інтелектуальної власності відповідно до законодавства. На нематеріальні активи, строк корисного використання яких не визначений, знос не нараховується.

Сума зносу об'єктів необоротних активів визначається в останній робочий день грудня в гривнях за повну кількість календарних місяців їх перебування в експлуатації у звітному році відповідно до норм зносу.

Місячна сума зносу необоротних активів визначається діленням річної суми зносу на 12.

У зв’язку з недостатністю видатків на придбання, ремонт і будівництво основних засобів у бюджетних установах виникає необхідність обґрунтовувати потребу в коштах на ці цілі, а також раціонально їх контролювати та використовувати у випадку виділення фінансування.

Незавершене капітальне будівництво – це обсяг фактично освоєних капітальних вкладень на незакінчених і невведених в експлуатацію будовах та об'єктах будівництва за станом на певну дату.

Облік незавершеного капітального будівництва (виготовлення, створення), добудівля, поліпшення (дообладнання, реконструкція, модернізація) об’єктів необоротних активів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення в експлуатацію здійснюються на рахунку 14 «Незавершене капітальне будівництво», який розподіляється на субрахунки:

Рахунок 14 "Незавершене капітальне будівництво" призначений для обліку незавершеного капітального будівництва (виготовлення, створення), поліпшення об'єктів необоротних активів з початку і до закінчення зазначених робіт та введення в експлуатацію.

Рахунок 14 "Незавершене капітальне будівництво" має такі субрахунки:

141 "Капітальні видатки за невведеними в експлуатацію основними засобами";

142 "Капітальні видатки за невведеними в експлуатацію іншими необоротними матеріальними активами";

143 "Капітальні видатки за невведеними в експлуатацію нематеріальними активами".

Виконані будівельно-монтажні роботи відносяться установою на фактичні видатки для відображення накопичення сум за незавершеним капітальним будівництвом. Затрати за незакінченими або закінченими, але не зданими в експлуатацію об'єктами капітального будівництва, які були списані на результати виконання кошторису, обліковуються на рахунку 14 «Незавершене капітальне будівництво».

Усі затрати на будівництво, виготовлення, створення і поліпшення об’єктів групуються за такими напрямками робіт (витрат):

проектно-вишукувальні роботи; будівельні роботи;

роботи з монтажу устаткування; придбання устаткування, що потребують монтажу;

придбання устаткування, що не потребують монтажу, інструментів та інвентарю;

інші капітальні роботи і затрати.

Аналітичний облік незавершеного капітального будівництва ведеться у розрізі затрат на зазначені роботи (витрати) окремо за кожним об'єктом. При цьому необхідно контролювати за всіма елементами витрат на проведення будівництва, Контролювати чи відповідають фактичні суми витрат сумам передбаченим кошторисом, щоб не допустити здорожчення будівництва та правильного використання коштів.

Взяття на облік необоротних активів, які вводяться в експлуатацію після закінчення будівництва (виготовлення, розробки), проводиться на підставі акта приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом (виготовленням, розробкою) об’єкта установою, у кошторисі якої були закладені такі витрати. В акті вказується вартість збудованого виготовленого, розробленого) необоротного активу, яка визначається на підставі даних бухгалтерського обліку всіх проведених витрат.

7.3.Облік в управлінні запасами бюджетної установи

Склад і розміри матеріальних запасів визначаються характером ро­боти установи та потребами для надання послуг. Строк очікуваної експлуатації запасів установи встановлюється центральним органом виконавчої влади за відомчою підпорядкованістю або (якщо такі нормативні документи відсутні) установою самостійно в момент придбання запасу.

Основними завданнями обліку управління запасами є:

наявність інформації про повне і своєчасне оприбуткування матеріальних цінностей та їх збереження по місцях зберігання і використання;

забезпечення інформацією про відповідність складських запасів нормативним ;

раціональна оцінка запасів;

встановлення всіх витрат, пов’язаних з придбанням запасів та визначенням їх первинної вартості;

контроль за правильністю використання запасів під час їх використання;

контроль за правильністю методології обліку затрат і калькуляції собівартості продукції протягом року в установах зайнятим їх виробництвом ;

забезпечення своєчасного документального оформлення руху запасів.

Мета управління запасами - забезпечити в потрібний момент необхідну кількість матеріалів для виробництва запланованої продукції

При управлінні запасами в бюджетних установах для формування і підтримки запасів пред'являються наступні вимоги:

розмір запасу має бути достатнім для забезпечення безперервності процесів з виконання функцій установою;

запас має бути максимально скорочений, а його мобільність має бути максимально високою, оскільки це рівнозначно скороченню;

витрати, пов'язані з отриманням і зберіганням запасів, повинні прагнути до мінімуму, що повинне забезпечити зниження втрат від іммобілізації оборотних коштів в запасах.

Управління запасами включає досягнення наступних основних цілей :

1. Раціонального розміщення запасів

2. Формування оптимального обсягу структури і рівня запасів

3. Оперативного обліку і контролю над станом запасів

4. Оперативного регулювання запасів у залишку, рівномірного надходження в результаті

Запаси - це оборотні активи у матеріальній формі, які належать установі та забезпечують її функціонування (або перебувають у процесі виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг) і будуть використані, як очікується, протягом одного року.

Запаси установ розподілені на групи:

виробничі запаси; тварини на вирощуванні і відгодівлі; малоцінні та швидкозношувані предмети; матеріали і продукти харчування; готова продукція;

продукція сільськогосподарського виробництва.

Важливим елементом організації обліку та достовірності відображення інформації про запаси є їх оцінка, тобто грошовий вираз їхньої вартості. Це особливо актуально в сучасних умовах господарювання, тобто в ринкових умовах, коли на один і той же вид запасів можуть бути різні ціни у різних постачальників та різні ціни в різні періоди придбання від одного і того постачальника

Закупівля запасів здійснюється через тендерні торги відповідно до Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»

Бухгалтерією та матеріально відповідальними особами облік запасів, отриманих як гуманітарна допомога, ведеться за загальним порядком, але окремо від запасів, придбаних установою за рахунок коштів загального або спеціального фонду кошторису доходів та видатків.

У бухгалтерському обліку установ запаси, у т.ч. одержані та передані безоплатно в установленому чинним законодавством порядку, оцінюються за балансовою вартістю, яка поділяється на: первісну вартість, справедливу вартість, відновлювальну вартість.

Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів суб’єктів державного сектору, затв. наказ МФУ 23 січня 2015 року № 11. Методичні рекомендації застосовуються суб’єктами державного сектору для відображення у бухгалтерському обліку інформації про запаси, визнані відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку в державному секторі 123 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2010 року № 1202. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з надходження, руху та вибуття запасів здійснюється відповідно до Типової кореспонденції субрахунків бухгалтерського обліку для відображення операцій з активами, капіталом та зобов'язаннями, затвердженої в установленому законодавством порядку

Запаси визнаються активом, якщо вартість запасів можливо достовірно визначити, існує ймовірність отримання суб'єктом державного сектору майбутніх економічних вигід, пов'язаних з їх використанням, та/або вони мають потенціал корисності

Розрізняють методи оцінки для оприбуткування надходження запасів і відпуску матеріалів для використання, які в свою чергу мають поділ (рис. 7.1).

В управлінні запасами важливу роль відіграє їх оцінка. Вибір методу оцінки повинен:

відповідати документам, які регламентують склад витрат, що включаються до видатків послуг;

відображати облікову політику установи відносно оцінки майна;

виступати основним елементом у прийнятті рішень про придбання запасів;

відповідати системі контролю витрат за витрачанням запасів.

Відпуск запасів у використання, виробництво, продаж або інше вибуття здійснюється за балансовою вартістю або за методом середньозваженої собівартості

Якщо установа має запаси, менші необхідних, то можливе ненадання послуг. Недоцільним є і удержання більшої від необхідної кількості запасів: тут відволікаються з обороту грошові кошти, які могли б бути використані на інші видатки.

Методи оцінки запасів бюджетних установ

Оцінка запасів для оприбуткування

Оцінка запасів для відпуску

первісна вартість

Ідентифікована вартість

Середньозважена собівартість

справедлива вартість

відновлювальна вартість

Рис.7.1. Класифікація методів оцінки матеріальних запасів установ

Чим більшою від оптимальної є кількість запасів, тим більше треба брати позики, більші платити відсотки за користування, являються витрати, які при правильному плануванні можна і не допускати. Важливим моментом в управлінні запасами є оцінка витрат на їх збереження та вантажно-розвантажувальні роботи.

.При збільшенні розміру замовлення зменшуються витрати по його виконанню за рахунок економії транспортних та інших витрат, пов’язаних з ним, крім того, при більшому розмірі замовлення досить часто продавці зменшують ціну за одиницю, або йдуть на певні поступки, наприклад, доставку своїм транспортом.

У той же час збільшуються витрати, пов’язані із збереженням ресурсів.

При зменшенні розміру замовлення, навпаки, збільшуються витрати на річний об’єм ресурсів та зменшуються витрати на їх зберігання, тому важливим моментом управління запасами є визначення і додержання їх оптимальної величини.

Як зазначалося вище, головне завдання управління запасами і їх використанням є підтримка оптимального рівня видатків у запаси досягається координацією дій певних служб: керівництва; головного бухгалтера, іншого управлінського персоналу.

Основним питанням управління матеріально-технічним забезпеченням є визначення вартості замовлення кожного виду запасів, а також коли і скільки необхідно завезти матеріальних ресурсів, для цього необхідно розрахувати оптимальний розмір замовлення (поставки), який ще має назву економічного розміру замовлення (ЕРЗ). Використання цього методу дозволяє досягти мінімальних витрат, пов’язаних зі збереженням замовлення та його доставкою та відповісти на два питання: скільки і коли замовити і завезти.

Установі передбачено витратити шість тисяч одиниць певного виду запасів, одиниця коштує чотири гривни, витрати по збереженню одиниці за рік дорівнюють 0,5 гривні. Витрати на доставку (одне замовлення) – 100 гривень.

Проаналізуємо можливі варіанти відносно витрат

Так, якщо завезти запаси одноразово 1.01., то середньорічна кількість на складах буде 3000 (6000 : 2). Якщо замовлень буде двоє, то середньорічна кількість на складах буде 1500 одиниць (3000 : 2).Складемо таблицю, в якій будемо поступово збільшувати кількість замовлень від одного.

Таблиця 7.3