4.3. Загальна й моторна щільність уроку

Важливим показником ефективності навчального заняття є його загальна щільність – відношення раціонально затраченого часу (пояснення, демонстрація, виконання вправ, прослуховування зауважень, відпочинок і т.д.) до тривалості навчального заняття. Загальна щільність занять з учнями спеціальної медичної групи (також як і на уроці зі здоровими школярами) повинна наближатися до 100%. Тобто вчитель мусить намагатися провести заняття без нераціональних затрат часу. Розрізняють також моторну щільність, тобто відсоток часу заняття, використаний лише на рухову діяльність.

Збільшення щільності занять залежить від набуття учнями загальної тренованості, оволодіння руховими навичками й поліпшення стану здоров’я. Рекомендовані величини моторної щільності уроків фізичної культури подано в табл. 4.1.

Таблиця 4.1

Приблизна моторна щільність уроку у спеціальній медичній групі, %

Півріччя	Початок півріччя	Кінець півріччя
1	25-30	30-35
2	30-35	40-45
3	40-45	55-65
4	60-65	70-75

Моторна щільність занять для підгрупи дещо слабших учнів (підгрупа ,,Б”) у першому півріччі може бути невеликою і становити близько 18–20%, у другому півріччі – 25–30%, у третьому й четвертому – 50–55%.

Щільність уроку в кожному класі перевіряється (лікарем, учителем) один раз на місяць. Щільність занять контролюється методом безупинного спостереження за виконанням фізичних вправ під час уроку. Перед визначенням щільності занять необхідно перевірити план-конспект заняття, переглянути всі види рухової діяльності учнів. Для визначення щільності уроку викликають одного чи двох учнів. До початку заняття особа, що перевіряє, записує всі дані про цих учнів: прізвище, ім’я, по батькові, медичну групу, діагноз захворювання; записуються також номер заняття, тривалість усього заняття в цілому і за частинами, наявність необхідного інвентарю, вказується прізвище вчителя. Під час уроку ведеться спостереження за вибраними учнями: підраховується корисний (раціонально витрачений) час, тривалість активного й пасивного відпочинку (с, хв), кількість виконаних вправ за частинами заняття, тривалість простоїв тощо. Усі дані записуються у протокол. Після заняття підбиваються підсумки спостереження, які повідомляються вчителеві. Розрахунок показників загальної та моторної щільності уроку подано в дод. 4.

Такий аналіз навчального часу корисний для вчителя, сприяє підвищенню рівня його педагогічної майстерності, поліпшенню якості проведення уроків.

4.4. Інтенсивність фізичних навантажень

У початковому періоді занять спеціальної медичної групи використовують фізичні вправи малої інтенсивності, які сприяють зростанню ЧСС на 25–30% з вихідного рівня (І. М. Фонарьов, 1983). Поступово додають дозовані фізичні навантаження середньої інтенсивності, які підвищують ЧСС на 40–50% від вихідної. До кінця занять у спеціальній медичній групі використовують фізичні вправи, які збільшують ЧСС на 70–80% від вихідного рівня.

На заняттях з ослабленими дітьми використовують вправи малої, помірної й великої інтенсивності. Для оздоровчого ефекту уроку фізичної культури реакція організму на навантаження повинна бути малої або помірної інтенсивності.

Вправи малої інтенсивності задіюють малі та середні м’язові групи, виконуються в повільному або середньому темпі. До них належать вправи на розслаблення м’язів, статичні дихальні вправи та вправи для глибоких м’язів спини. При їх виконанні ЧСС трохи змінюється, спостерігається помірне підвищення максимального й пониження мінімального тиску крові, зрідження й поглиблення дихання. Мала реакція викликає збільшення ЧСС до 120 уд./хв, незначне підвищення або збереження вихідного рівня артеріального тиску.

Вправи, що викликають малу реакцію, використовуються при значному ослабленні здоров’я або для прискорення відновних процесів в організмі після фізичного або інтелектуального навантаження. Вони ліквідують в організмі процеси, характерні для стомлення, і є обов’язковим компонентом активного відпочинку. Тільки після адаптації організму дитини до малих навантажень, коли їх оздоровчий ефект стає недостатнім, слід переходити до використання вправ із помірним навантаженням.

У загальному руховому режимі ослаблених дітей фізичні вправи з малим фізіологічним навантаженням повинні займати якомога більше часу (з урахуванням загального стану). Бажано їх використовувати в побутових навантаженнях: ходьба, пересування на велосипеді, лижах, ковзанах та в повільному темпі.

М’язові навантаження з ЧСС 100–120 уд./хв мало перспективні в удосконаленні фізичних якостей учнів спеціальної медичної групи. Вони використовуються під час вступної та підготовчої частин уроку, у періодах навчання рухових дій, а також у перервах між вправами високої інтенсивності. Слід ураховувати, що ці вправи викликають невелику реакцію організму, тому недостатні для розвитку фізичних якостей до рівня, що відповідає нормативним вимогам.

Вправи помірної інтенсивності залучають до руху середні (при роботі в середньому та швидкому темпі) та великі (у середньому й повільному) м’язові групи. До них належать динамічні дихальні вправи, вправи з предметами й невеликими обтяженнями, ходьба в повільному та середньому темпі, малорухливі ігри. При виконанні вправ цієї групи трохи підвищується ЧСС, помірно підвищується максимальний артеріальний і пульсовий тиск, збільшується легенева вентиляція. Відновний період після цих вправ вимагає декількох хвилин. Помірна реакція передбачає збільшення ЧСС у діапазоні 120 – 150 уд./хв,, при цьому тиск систоли не повинен перевищувати 150 мм рт. ст.

При ЧСС не вище ніж 120 – 130 уд./хв виконуються вправи з дуже ослабленими дітьми підгрупи ,,Б” (слабша) впродовж усього навчального року. За даними фізіологів, навантаження при такій ЧСС сприяють гармонійній діяльності серцево-судинної, дихальної й нервової систем, опорно-рухового апарату й інших органів і систем організму дітей підгрупи ,,Б”: збільшується хвилинний об’єм крові (за рахунок систолічного об’єму), поліпшується зовнішнє та тканинне дихання. При таких навантаженнях формуються життєво необхідні навички та вміння, поза тим не висуваються неадекватні вимоги до ослабленого організму.

Для школярів, зарахованих до групи ,,А” (відносно сильніших), фізичні навантаження поступово збільшуються за інтенсивністю й обсягом, відповідно до адаптаційних можливостей організму. Для дітей підгрупи ,,А” руховий режим у діапазоні ЧСС 120 – 130 уд./хв застосовується впродовж 1–1,5 місяців із поступовим доведенням навантажень до ЧСС 140 – 150 уд./хв в основній частині заняття.

Навантаження при ЧСС 130 – 150 уд./хв є оптимальними для кардіо-респіраторної системи в умовах аеробного дихання й дають хороший тренувальний оздоровчий ефект для серцево-судинної та дихальної систем в умовах аеробного енергозабезпечення. Водночас вправи, що викликають помірну реакцію організму, також є недостатніми для розвитку фізичних якостей до рівня нормативних вимог. Тому м’язовим навантаженням помірної потужності з ЧСС 130–140 уд./хв рекомендується відводити 85% часу уроку, а вправам з ЧСС 140–150 уд./хв – 15%.

Вправи великої інтенсивності включають у роботу одночасно велику кількість м’язових груп. Темп рухів – середній і швидкий. Це швидка ходьба і біг, стрибки, вправи на гімнастичних приладах, тренажерах або з обтяженнями, рухливі ігри. Вони викликають значне збільшення ЧСС, підвищення максимального артеріального й пульсового тиску, посилення обміну речовин. Відновний період перевищує 10 хв.

Діапазон ЧСС понад 150 уд./хв є оздоровчо-тренувальним для школярів спеціальної медичної групи. Ураховуючи те, що більшість дітей спеціальної медичної групи страждає від гіпоксії й інтенсивні фізичні навантаження для них є неадекватні, то рухові режими при ЧСС вище від 150 уд./хв можна використовувати тільки у вигляді короткочасних навантажень. Інтенсивність навантажень при ЧСС у діапазоні 150 – 170 уд./хв є перехідною межею від аеробного до анаеробного енергозабезпечення. Такі вправи вважаються не доцільними.

Таким чином, діапазон субмаксимальних та максимальних навантажень у заняттях зі школярами спеціальної медичної групи не використовують. Дозоване застосування вправ субмаксимальної потужності може бути дозволено на заняттях підготовчої медичної групи.