- •Предмет, значення і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», його зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •Поняття національної і літературної мови.
- •Основні ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •Поняття мовної норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •8. Типологія мовних норм.
- •9. Комунікативні якості літературної мови.
- •10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
- •11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
- •12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
- •13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.
- •14.Багатство мови. Шляхи оволодіння багатством мови та мовлення.
- •15. Виразність мови. Умови досягнення виразності.
- •16. Доречність мови.
- •17.Комунікативна професіограма фахівця.
- •20.Етикет мовленнєвого спілкування.
- •21.Вибір мовних одиниць у мовленні
- •22.Невербальні засоби спілкування
- •23. Комунікативні девіації в українському мовленнєвому етикеті
- •24. Етикетні порушення невербального характеру.
- •25. Стилі сучасної української мови їх підстилі
- •26. Основні ознаки функціональних стилів
- •27. Поняття тексту визначальні риси тексту. Мовні засоби текстового зв’язку
- •28. Шляхи вдосконалення мовної майстерності.
- •29. Сутність спілкування.Спілкування і комунікація . Функції спілкування
- •30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування
- •31. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •32. Гендерні аспекти спілкування. Стратегій мовленнєвого спілкування.
- •33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •35.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •38. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •39. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентацій.
- •40. Особливості усного ділового спілкування.
- •41. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •42. Етикет телефонної розмови
- •43.Форми колективного обговорення проблем
- •44. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •45. Дискусія
- •46. Критерії класифікації документів.
- •47. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •48. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •49. Оформлення сторінки Текст документа
- •Оформлювання сторінки
- •50. Документи з кадрово-контрактових питань
- •51. Заява її види. Вимоги до укладання.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •52. Автобіографія. Вимоги до укладання.
- •53. Характеристика як кадрово - контрольний документ. Вимоги до написання.
- •54.Резюме як вид кадрово – контактного документа.
- •55.Наказ щодо особового складу.
- •56.Довідково - інформаційні документи
- •57. Різновиди довідково - інформаційні документи
- •58. Службові записки: довідки, пояснювальні
- •59. План як довідково – інформаційний документ.
- •60. Звіт. Загальна характеристика. Вимоги до укладання.
- •61. Мовностилістичні особливості укладання протоколу та витягу з протоколу.
- •1. Об 'єктивність.
- •62. Довідка, як довідково-інформаційний документ.
- •63. Етикет службового листування.
- •64. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •65. Термін і його ознаки.
- •66. Способи творення термінів.
- •67. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •69. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •70. Правила оформлення бібліографії.
- •71. Форми і види перекладу.
- •72. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
- •73. Особливості редагування наукового тексту.
- •Поняття національної і літературної мови.
33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
Ділове спілкування — це спілкування, яке просуває продукт, послугу або організацію; передає інформацію в межах бізнесу; або функціонує як офіційна заява компанії.
Учені виділяють такі типи особистостей (залежно від того, як вони ставляться до моральних цінностей, а отже, до спілкування та його культури): 1. Споживацький тип. Людина цього типу намагається утвердити себе серед інших. З усього хоче мати користь. Прагне до щастя, яке в її розумінні — найбільша цінність. Індивідуалістка, спочатку має бути добре їй, а потім іншим. Довіряє лише собі. 2. Конформістський тип. Людина цього типу має колективістський характер. Намагається бути, як усі. Спілкуватися з такою людиною легко. Біля себе не терпить людей, схожих на неї. Людина цього типу може порушувати правила, але не загальноприйняті норми. 3. Аристократичний тип. Це яскраві особистості з почуттям власної гідності. Люди цього типу обожнюють створений ними власний світ. Часто вони діють, не думаючи про наслідки. Дбають лише про себе, зверхньо ставляться до інших. Спілкуватися з такими людьми нелегко. 4. Героїчний тип. Люди цього типу завжди з чимось борються. У спілкуванні вони активні й наступальні, не сприймають світу та інших людей такими, якими вони є, намагаються їх змінити. "Герої" — це люди соціально орієнтовані, у них розвинене почуття обов'язку, справедливості, але вони не характеризуються терпимістю до інших. 5. Релігійний тип. До цього типу належать люди, для яких головна цінність — сенс життя, а джерело моралі не в людині й суспільстві, а поза ними. Мотивом поведінки і спілкування з іншими є любов до ближнього і почуття єдності з людьми та світом. Потрібно навчитися розпізнавати моральний тип людини, з якою доведеться спілкуватися. Це допоможе зорієнтуватися і вибрати відповідну лінію поведінки для досягнення успіху. Прогресивний американський психолог, фундатор сімейного консультування В. Сатир виокремлює п'ять типів особистостей: 1) запобігливий;2) звинувачувальний;3) врівноважений;4) віддалений;5) урівноважений.
Розрізняють три стилі лідерства:1) авторитарний;2) демократичний;3) ліберальний.
34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
Комунікація (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами. Контакт масок — формальне спілкування, коли відсутнє прагнення зрозуміти і враховувати особливості особистості співрозмовника. Використовуються звичні маски (ввічливості, чемності, байдужості, скромності, співчутливості тощо) — набір виразів обличчя, жестів, стандартних фраз, що дозволяють приховати дійсні емоції, відношення до співрозмовника.
Світське спілкування — його суть у безпредметності, тобто люди кажуть не те, що думають, а те, що належить говорити в подібних випадках; це спілкування закрите, тому що точки зору людей на те чи інше питання не мають ніякого значення і не визначають характеру комунікації. Наприклад: формальна ввічливість, ритуальне спілкування.Формально-рольове спілкування — коли регламентовані і зміст, і засоби спілкування і замість знання особи співбесідника обходяться знанням його соціальної ролі.
Ділове спілкування — це процес взаємодії в спілкуванні, при якому відбувається обмін інформацією для досягнення певного результату. Тобто це спілкування цілеспрямоване. Воно виникає наоснові і з приводу певного виду діяльності. При діловому спілкуванні враховують особливості особистості, характеру, настрою співрозмовника, але інтереси справи більш значущі, ніж можливі особисті розбіжності.
Духовне міжособистісне спілкування (інтимно-особистісне) — розкриваються глибинні структури особистості.
Далеко не завжди процес комунікації є ефективним, адже між тим, хто доносить інформацію і тим, хто її сприймає можуть виникати комунікативні бар’єри - психологічні перепони, які людина установлює, аби захиститися від небажаної, втомлюючої або небезпечної інформації. Виділяються такі типи бар’єрів, залежно від причин їх виникнення: Бар'єр взаєморозуміння. Може виникати через огріхи в процесі передачі інформації. Наприклад, коли комунікатор говорить невиразно, надто швидко, нечітко або вживає велику кількість звуків-паразитів. Семантичний бар'єр. Виникає, коли одне і те ж слово різні люди розуміють по-різному, вкладають в них свій власний сенс. Таке викривлення може бути наслідком особливостей особистісного сприйняття людини, її професійної діяльності.
Стилістичний бар’єр. Він виникає при невідповідності стилю мови того, хто говорить, і ситуації спілкування або стилю мови, стану того, хто в даний момент слухає.
Логічний бар'єр. Виникає, коли логіка міркування того хто говорить або занадто складна для розуміння слухаючого, або здається йому неправильною, суперечить властивій йому манері доказів.
Соціально-культурний бар'єр. Його причиною стають соціальні, політичні, релігійні і професійні розбіжності в поглядах, звичках, традиціях, що призводять до різного пояснення і сприйняття тих або інших понять, явищ, розумінь.
Бар'єр авторитету. Іноді перешкодою може стати саме несприйняття того, хто говорить через його неавторитетність в очах слухача. Або ж навпаки, під час спілкування з людиною, яка є для співрозмовника дуже авторитетною, він може губитися, бути неуважним, не знати, що відповісти.
Бар'єр відносин. Йдеться про виникнення почуття ворожості, недовіри до того хто говорить, а потім — і до інформації, яку він передає.
