- •Предмет, значення і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», його зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •Поняття національної і літературної мови.
- •Основні ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •Поняття мовної норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •8. Типологія мовних норм.
- •9. Комунікативні якості літературної мови.
- •10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
- •11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
- •12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
- •13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.
- •14.Багатство мови. Шляхи оволодіння багатством мови та мовлення.
- •15. Виразність мови. Умови досягнення виразності.
- •16. Доречність мови.
- •17.Комунікативна професіограма фахівця.
- •20.Етикет мовленнєвого спілкування.
- •21.Вибір мовних одиниць у мовленні
- •22.Невербальні засоби спілкування
- •23. Комунікативні девіації в українському мовленнєвому етикеті
- •24. Етикетні порушення невербального характеру.
- •25. Стилі сучасної української мови їх підстилі
- •26. Основні ознаки функціональних стилів
- •27. Поняття тексту визначальні риси тексту. Мовні засоби текстового зв’язку
- •28. Шляхи вдосконалення мовної майстерності.
- •29. Сутність спілкування.Спілкування і комунікація . Функції спілкування
- •30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування
- •31. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •32. Гендерні аспекти спілкування. Стратегій мовленнєвого спілкування.
- •33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •35.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •38. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •39. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентацій.
- •40. Особливості усного ділового спілкування.
- •41. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •42. Етикет телефонної розмови
- •43.Форми колективного обговорення проблем
- •44. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •45. Дискусія
- •46. Критерії класифікації документів.
- •47. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •48. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •49. Оформлення сторінки Текст документа
- •Оформлювання сторінки
- •50. Документи з кадрово-контрактових питань
- •51. Заява її види. Вимоги до укладання.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •52. Автобіографія. Вимоги до укладання.
- •53. Характеристика як кадрово - контрольний документ. Вимоги до написання.
- •54.Резюме як вид кадрово – контактного документа.
- •55.Наказ щодо особового складу.
- •56.Довідково - інформаційні документи
- •57. Різновиди довідково - інформаційні документи
- •58. Службові записки: довідки, пояснювальні
- •59. План як довідково – інформаційний документ.
- •60. Звіт. Загальна характеристика. Вимоги до укладання.
- •61. Мовностилістичні особливості укладання протоколу та витягу з протоколу.
- •1. Об 'єктивність.
- •62. Довідка, як довідково-інформаційний документ.
- •63. Етикет службового листування.
- •64. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •65. Термін і його ознаки.
- •66. Способи творення термінів.
- •67. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •69. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •70. Правила оформлення бібліографії.
- •71. Форми і види перекладу.
- •72. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
- •73. Особливості редагування наукового тексту.
- •Поняття національної і літературної мови.
10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
Висока культура мовлення означає досконале володіння літературною мовою у процесі спілкування та мовленнєву майстерність. Основними якісними комунікативними ознаками, їх ще називають критеріями, культури мовлення є правильність, точність, логічність, змістовність, доречність, багатство, виразність, чистота.
Правильність - одна з визначальних ознак культури мовлення. Мова має свої закони розвитку, які відображаються у мовних нормах. Вільно володіти мовою означає засвоїти літературні норми, які діють у мовній системі. До них належать правильна вимова звуків і звукових комплексів, правила наголошування слів, лексико-фразеологічна, граматична, стилістична нормативність, написання відповідно до правописних і пунктуаційних норм.
Про деяких людей кажуть, що вони мають чуття мови. "Чуття мови" означає наявність природних, вроджених здібностей до мови, вміння відчувати правильність чи неправильність слова, вислову, граматичної форми. Це чуття можна виховати в собі тільки одним шляхом - вдосконалюючи власне мовлення.
Точність пов'язується з ясністю мислення, а також зі знанням предмета мовлення і значення слова. Уміння оформляти і виражати думки адекватно предметові або явищу дійсності зумовлюється знанням об'єктивної дійсності, постійним прагненням пізнавати реальний світ, а також знанням мови. Мовлення буде точним, якщо вжиті слова повністю відповідатимуть усталеним у цей період розвитку мови їхнім лексичним значенням. Розуміння предметно-понятійної віднесеності слова, його емоційно-експресивного забарвлення, місця в стилістичній палітрі, сполучуваності з іншими словами - усе це в комплексі дає нам знання слова, вміння виокремити його з мовної системи. Точність досягається не лише на лексико-семантичному рівні, вона тісно пов'язана з граматичним (особливо синтаксичним) рівнем. Правильний словолад -це "душа ясности мови" (І. Огієнко). Треба так побудувати речення, щоб воно було зрозумілим без напруження думки. Отже, точність - це уважне ставлення до мови, правильний вибір слова, добре знання відтінків значень слів-синонімів, правильне вживання фразеологізмів, крилатих висловів, чіткість синтаксично-смислових зв'язків між членами речення.
Точність мовлення залежить від інтелектуального рівня мовця, багатства його активного словникового запасу, ерудиції, володіння логікою думки, законами її мовного вираження. Точність визначається і етикою мовця. Саме повага до співрозмовника не дозволить погано знати предмет розмови.
Точність у різних стилях мови виявляється по-різному. У науковому - це одна з найперших вимог до тексту, до вживання термінів. Недаремно деякі науки називають точними. Точність у науці - пряма, емоційно-нейтральна. Точність в офіційно-діловому стилі реалізується передусім на лексичному рівні, тобто виявляється на рівні слововживання і пов'язана з урахуванням таких мовних явищ, як багатозначність, синонімія, омонімія, паронімія. Художня точність відображає хуцожньо-образне сприйняття світу, підпорядкована певній пізнавальній та естетичній меті. Неточність у розмовному мовленні компенсує ситуація спілкування, міміка, жести.
Логічність. Дотримання цієї ознаки культури мовлення означає логічно правильне мовлення, розумне, послідовне, у якому є внутрішня закономірність, яке відповідає законам логіки і ґрунтується на знаннях об'єктивної реальної дійсності.
