- •Предмет, значення і завдання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)», його зв'язок з іншими науковими дисциплінами.
- •Поняття національної і літературної мови.
- •Основні ознаки літературної мови.
- •Мова професійного спілкування як функціональний різновид української літературної мови.
- •Професійна мовно-комунікативна компетенція.
- •Поняття мовної норми. Мовне законодавство та мовна політика в Україні.
- •8. Типологія мовних норм.
- •9. Комунікативні якості літературної мови.
- •10. Правильність мови як одна з визначальних ознак культури мови. Причини порушення правильності мови, шляхи їх усунення.
- •11.Точність мови. Причини порушення точності. Шляхи досягнення точності мови.
- •12.Логічність мови як ознака культури мови. Причини порушення логічності мови та шляхи їх усунення.
- •13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.
- •14.Багатство мови. Шляхи оволодіння багатством мови та мовлення.
- •15. Виразність мови. Умови досягнення виразності.
- •16. Доречність мови.
- •17.Комунікативна професіограма фахівця.
- •20.Етикет мовленнєвого спілкування.
- •21.Вибір мовних одиниць у мовленні
- •22.Невербальні засоби спілкування
- •23. Комунікативні девіації в українському мовленнєвому етикеті
- •24. Етикетні порушення невербального характеру.
- •25. Стилі сучасної української мови їх підстилі
- •26. Основні ознаки функціональних стилів
- •27. Поняття тексту визначальні риси тексту. Мовні засоби текстового зв’язку
- •28. Шляхи вдосконалення мовної майстерності.
- •29. Сутність спілкування.Спілкування і комунікація . Функції спілкування
- •30. Види типи і форми професійного спілкування основні закони спілкування
- •31. Невербальні компоненти спілкування. Слухання і його роль у комунікації.
- •32. Гендерні аспекти спілкування. Стратегій мовленнєвого спілкування.
- •33. Поняття ділового спілкування. Стилі та моделі ділового спілкування.
- •34. Поняття комунікації, типи комунікації, перешкоди та бар’єри комунікації.
- •35.Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.
- •38. Комунікативні вимоги до мовної поведінки під час публічного виступу. Техніка і тактика аргументування. Психологічні прийоми впливу на партнера.
- •39. Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні, композиційні і комунікативні принципи презентацій.
- •40. Особливості усного ділового спілкування.
- •41. Індивідуальні та колективні форми фахового спілкування
- •42. Етикет телефонної розмови
- •43.Форми колективного обговорення проблем
- •44. Збори як форма прийняття колективного рішення
- •45. Дискусія
- •46. Критерії класифікації документів.
- •47. Національний стандарт україни. Склад реквізитів документів
- •48. Вимоги до змісту та розташування реквізитів
- •49. Оформлення сторінки Текст документа
- •Оформлювання сторінки
- •50. Документи з кадрово-контрактових питань
- •51. Заява її види. Вимоги до укладання.
- •1.Мотивована заява
- •2.Складна заява
- •52. Автобіографія. Вимоги до укладання.
- •53. Характеристика як кадрово - контрольний документ. Вимоги до написання.
- •54.Резюме як вид кадрово – контактного документа.
- •55.Наказ щодо особового складу.
- •56.Довідково - інформаційні документи
- •57. Різновиди довідково - інформаційні документи
- •58. Службові записки: довідки, пояснювальні
- •59. План як довідково – інформаційний документ.
- •60. Звіт. Загальна характеристика. Вимоги до укладання.
- •61. Мовностилістичні особливості укладання протоколу та витягу з протоколу.
- •1. Об 'єктивність.
- •62. Довідка, як довідково-інформаційний документ.
- •63. Етикет службового листування.
- •64. Термінологія як система. Загальнонаукова, міжгалузева і вузькоспеціальна термінологія.
- •65. Термін і його ознаки.
- •66. Способи творення термінів.
- •67. Нормування, кодифікація і стандартизація термінів.
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •68. Мовностилістичні особливості та структура наукових робіт (реферат, наукова стаття, курсова, дипломна, магістерська робота).
- •69. План, тези, конспект як важливий засіб організації розумової праці.
- •70. Правила оформлення бібліографії.
- •71. Форми і види перекладу.
- •72. Типові помилки під час перекладу наукових текстів українською мовою.
- •73. Особливості редагування наукового тексту.
- •Поняття національної і літературної мови.
70. Правила оформлення бібліографії.
Покликання - уривок, витяг з якого-небудь тексту, який цитують у викладі матеріалу, з точною назвою джерела й вказівкою на відповідну сторінку. Бібліографічні покликання - це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю.
Під час написання наукової роботи дослідник зобов'язаний оформлювати покликання на кожну цитату, наслідувану думку" приклад того чи іншого автора, у якого їх запозичено, ті ідеї чи висновки, на підставі яких розробляють проблеми чи розв'язують завдання, поставлені у статті, монографії тощо. Це дає змогу відшукати потрібний документ і перевірити точність зазначених відомостей, з'ясувати інформацію, обставини, контекст.
Відсутність покликань - підстава говорити про плагіат, а їх наявність визначає етику дослідника. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, викладений автором.
Загальні вимоги до цитування такі:
а) текст цитати беруть у лапки, наводять у граматичній формі, в якій його подано у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання;
б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту, без спотворення думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців за цитування позначають трьома крапками (...) або крапками в кутових дужках <...>, якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то його опускають;
в) кожну цитату обов'язково супроводжують покликанням на джерело;
г) за непрямого цитування слід максимально точно викладати думку автора, робити відповідні поклилання на джерела.
Покликання в тексті на літературне джерело зазвичай оформлюють у квадратних дужках, де першою цифрою позначають номер літературного джерела у списку використаних джерел, а другою - сторінку, з якої запозичено цитату, наприклад, [15, 257], у монографіях, статтях можливе й таке оформлювання покликань: прізвище автора, рік видання, сторінка: [Караванський 2004, 245]. Під час огляду літератури з досліджуваної проблеми може застосовуватися покликання на все джерело, декілька джерел. Наприклад: [12]; на думку /. Вихованця [42; 44; 46]; "У працях [1-5]"; [Городенська2009)
Покликання бажано робити на останні видання публікацій, на більш ранні видання - лише в тих випадках, коли праці, у яких міститься необхідний матеріал, не перевидавалися. Покликання на ілюстрації, таблиці або формули, використані в дослідженні, вказують відповідно до їх порядкового номера. Наприклад: "рис. 1.1", "див. табл. 1.1.", "у формулі 1.1" тощо.
Список використаних джерел - важливий елемент бібліографічного апарату наукового дослідження, його вміщують наприкінці роботи, але готують до початку її написання. До нього заносять цитовані, аналізовані джерела, архівні матеріали, дотичні до теми.
Розрізняють такі способи розташування літератури у списку:
^ Абетковий: список використанихджерел має самостійну нумерацію за прізвищами авторів; перших слів назв, якщо авторів не зазначено; авторів з однаковими прізвищами розміщують за абеткою їх ініціалів, а роботи одного автора - за назвою роботи; окремо подають абетковий ряд кирилицею (українською, російською мовами) і ряд мовами з латинським написанням літер (англійською, французькою, німецькою тощо).
^ За типами документів: матеріал у списку розташовують за типом видання (книжки, статті, офіційні документи, стандарти тощо), а в межах розділу - за абеткою.
* Хронологічний список зазвичай використовують у працях історичного спрямування, де важливо продемонструвати періоди і звернути увагу на те, коли опубліковано те чи інше джерело.
^ У порядку цитування: такий спосіб застосовують зазвичай у статтях (доповідях), де список використаних джерел невеликий.
Бібліографування - це вид аналітико-синтетичного опрацювання, який полягає в укладанні опису документа. Такі описи можуть бути різними - бібліографічними, архівними, інтернетними тощо. Бібліографічні описи описують опубліковані паперові видання, архівні -описи архівних документів, інтернетні - описи веб-сторінок І терцет.
