13. Чистота мови як одна з основних комунікативних якостей мови.

Чистота мови передбачає позалітературних елементів - просторічних слів, діалектизмів, жаргонізмів, плеоназмів, слів-паразитів, суржику тощо.

Основна маса сучасних порушень чистоти мови пов'язана з вживанням грубих, просторічних слів, ненормативної лексики, варваризмів, жаргонізмів, слів-паразитів і канцеляризмів, а діалектизми останнім часом рідко зустрічаються в мові городян.

Всі ці групи лексики об'єднує те, що в якості порушників "чистоти" вони зазвичай є чужорідними, іностілевие включеннями в мову. Іншими словами, для того, щоб вони розцінювалися як своєрідні "плями", потрібно, щоб "основна тканина" тексту була "чистою", тобто щоб в основі мови лежав російська літературна мова з стилістично нейтральною лексикою. В іншому випадку - якщо вся мова складається переважно з жаргонізмів - вона цілком буде знаходитися за межами російської літературної мови. Для оцінки допустимості чи недопустимості використання жаргонізмів, варваризмів та ін вже названих груп лексики важливо визначити мету, з якою вони включені в мову, і вже з цих позицій аналізувати, чи є кожен з названих способів порушення чистоти мови помилкою чи ні. Функції використання цих груп лексики настільки різні, що лінгвісти часом істотно розходяться в оцінці їхньої ролі у мові і в мові. Розглянемо основні груп лексики, здатної засмітити мова.

Просторічні слова мають знижений (згрубілий, іронічний) колорит, властиві розмовно-побутовому стилю, відзначаються невимушеністю, фамільярністю. У діловому документі такі слова (біганина, брехати, викарабкатись, змахувати (на когось), поцупити, скиглити тощо) є неприпустимими.

Діалектизми - слова з обмеженою сферою вживання (цевот, тута, типіро, в цему тощо), характерні для жителів певної місцевості, у діловому стилі не вживаються.

Жаргонізми - слова, що відображають специфіку людей, об'єднаних спільністю інтересів (насамперед, професійних), та їхнє вживання небажане, оскільки вони надають документу характеру просторіччя (бігунок - обхідний лисі, махнути, сачку вати, кумекати тощо). Іноді жаргонізми адаптуються і набувають загальновживаного характеру, що створює можливість їхнього використання в документах (самогон, притон, виручка, звідництво).

Слова-паразити - зайві, повторювані слова, що не мають змістового навантаження у фразі (реально, mina, от, знаєш, ну, так би мовити тощо). Спостерігаються в усній формі ділової мови, засмічують її.

Архаїзми - застарілі слова, що з різних причин (найчастіше -соціальних) вийшли з ужитку (пристав, присяжні засідателі, податель, подаяніє, сіє прошеніє тощо). їх не слід штучно витісняти з мови права, оскільки тут спостерігається власна традиція наступництва у слововживанні.

Історизми - слова, що передають назви зниклих предметів, явищ (губернатор, волость, соцький, магдебурзьке право, непман, МТС і под.). Вони можуть входити до активного словника як назви відроджених за нових умов реалій (прапорщик, династія, гувернантка тощо).

Суржик - мова, у якій штучно об'єднані без дотримання літературних норм елементи різних мов (кидатися в очі, не дивлячись на відсутність, дане питання, у відповідності з діючим законодавством, свідком являється особа, згідно статті тощо). Це збіднена мова, позбавлена краси й виразності. Найпоширеніший у побутовому мовленні, звідки він активно потрапляє на сторінки преси, книжок, у ділові документи. Боротьба із суржиком - одне з головних завдань у галузі підвищення культури української мови.