Виробництво і споживання натуральних наркотиків в світі

Специфіка виробництва наркотичних речовин натурального походження (опій, кока, коноплі) полягає в тому, що основна виробництво їх зосереджено в країнах так званого «третього світу »

За оонівським оцінками, в 2003 році на Афганістан припадало близько 75% світового виробництва опіуму.

Опіум, вироблений у країнах Латинської Америки, йде на ринки США і майже повністю перекриває потреби цього найбільшого ринку наркотиків у світі. У той час як в 1990-х роках центральноамериканські країни, типу Гватемали, фактично перестали виробляти опіум, Колумбія почала поставляти героїн, вироблений з опіумного маку, вирощеного в цій країні.

 У Східній та Південно-Східної Азії паралельно зі зростанням споживання героїну відбувся спад виробництваопіуму. Істотно скоротили виробництво Таїланд і Пакистан, Іран і Ліван.

Світове виробництво коки зосереджено в трьох андських державах - Колумбії, Перу і Болівії, де воно становить 98%. 

Споживання кокаїну є основною проблемою в Америці.

На відміну від коки і опіумного маку, коноплі вирощують практично в усіх країнах світу. 

за оцінками Інтерполу, основними країнами-виробниками конопель стали - Марокко, Афганістан і Пакистан; марихуани - Колумбія, Мексика, Нігерія та Південна Африка; конопляного масла - Ямайка. Внутрішнє культивування гашишу продовжує розвиватися в Європі і в Північній Америці, особливо в Нідерландах, Канаді і Сполучених Штатах, і в меншій мірі у Великобританії, Німеччині, Скандинавських країнах і Східній Європі.

До числа основних факторів розвитку кримінального обороту наркотиків натурального походження можна віднести наступні:

1. Геополітичний фактор. Розташування основного виробництва наркотиків натурального походження концентрується в регіонах нестабільность («Золотий півмісяць», «Андійський трикутник», «Золотий трикутник»). Характерними рисами цих регіонів обробітку є - нерозвиненість політичного устрою, неефективність державного управління, наявність неконтрольованих урядом сільськогосподарських територій (наприклад, в Афганістані, Лаосі, Колумбії, Перу).

2. Соціально-економічна фактор. Відсутність і недосконалість законодавства або контролю його виконання у поєднанні з різким загостренням соціально-економічних проблем стали сприятливим середовищем для розвитку наркобізнесу. 

3. Фактор криміналізації суспільства. Економічні кризи стимулюють пошук поліпшення фінансового становища шляхом участі в незаконному бізнесі

4. Корупція. 

5. Внутрішньополітичний фактор. Всі країни основного виробництва наркотиків натурального походження є колишніми колоніальними країнами з нерозвиненими інститутами державності. Слаборозвинена економіка і промислово диверсифікована економіка цих країн, перебуваючи в сильній залежності від цін на основні сировинні експортні позиції (агрокультури, ліс, промислові копалини), змушує переходити на більш стабільний і прибутковий наркоринок.

 ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИРОБНИЦТВА І СПОЖИВАННЯ СИНТЕТИЧНИХ НАРКОТИКІВ В СВІТІ

Для синтетичних наркотиків характерним є виробництво їх у високорозвинених, промислових країнах.

 Основними країнами - постачальниками синтетичних наркотиків, таких, як амфетаміни та їх аналоги є в основному Бельгія, Німеччина, Нідерланди і Польща. Серед них Нідерланди одночасно є ще й одним із найбільших транзитних вузлів незаконного транспортування наркотичних засобів в Західну Європу. Між тим підпільне виготовлення амфетамінів, ефедрону, МДМА спостерігається практично у всьому Європейському регіоні: в Чеській Республіці, державах Балтії, Російській Федерації, в Україні. 

Найбільший ринок стимуляторів в Північній Америці - у США (14% від загальносвітової кількості конфіскацій). 

Найважливішими чинниками, які зумовлюють стрімке зростання обсягів виробництва синтетичних наркотиків на сьогоднішній день, є:

1. Складнощі з доставкою (транспортуванням) наркотиків. 

2. Соціально-економічні фактори. На відміну від країн - виробників наркотиків натурального походження, країни - виробники синтетичних стимуляторів є в основному товариствами з високим рівнем життя і розвиненою економікою

3. Технологічний фактор. 

4. Група культурологічних факторів. 

5. Внутрішньополітичні чинники. 

33. Боротьба міжнародного співтовариства з виробництвом та розповсюдженням наркотичних речовин.

Людство глибоко стурбоване масштабами і тенденцією зростання незаконного виробництва, попиту і обсягу наркотичних засобів і психотропних речовин, що становлять серйозну загрозу для здоров'я і добробуту людей і здійснюють негативний вплив на економічні, культурні й політичні основи суспільства, а також тим, що діти в багатьох районах світу використовуються як споживачі незаконних наркотичних засобів і психотропних речовин і експлуатуються у ході їх незаконного виробництва та обігу, що є величезною небезпекою.

Держави уклали всеосяжну, ефективну і дійову міжнародну конвенцію, спеціально спрямовану на боротьбу з незаконним обігом, у якій враховуються різні аспекти проблеми в цілому, і зокрема ті з них, що не передбачені існуючими договорами, які стосуються наркотичних засобів і психотропних речовин.

Метою Конвенції є сприяння співробітництву між державами з тим, щоб вони могли більш ефективно вирішувати різноманітні проблеми незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин, що мають міжнародний характер. При здійсненні своїх зобов'язань за Конвенцією держави вживають необхідні заходи, включаючи заходи законодавчого та організаційного характеру, відповідно до основних положень своїх внутрішніх законодавчих систем. Кожна держава вживає заходів, які можуть бути потрібні, з тим, щоб визнати кримінальними злочинами такі дії, коли вони здійснюються навмисно:

• виробництво, виготовлення, екстрагування, приготування, пропозиція, пропозиція з метою продажу, розповсюдження, постачання на будь-яких умовах, посередництво, переправлення, транзитне переправлення, транспортування, імпорт або експорт будь-якого наркотичного засобу або будь-якої психотропної речовини на порушення норм міжнародного права;

• культивування опійного маку, кокаїнового куща або інших рослин з метою виробництва наркотичних засобів на порушення міжнародно-правових норм;

• зберігання або купівлю будь-якого наркотичного засобу або психотропної речовини для цілей будь-якого з видів діяльності;

• виготовлення, транспортування або розповсюдження обладнання, матеріалів або речовин, якщо відомо, що вони призначені для використання з метою незаконного культивування, виробництва або виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин тощо.

Кожна держава за вчинення правопорушення передбачає застосування таких санкцій, як тюремне ув'язнення або інші види позбавлення волі, штрафні санкції і конфіскації.

Держави також можуть передбачити доповнення до засудження або покарання за правопорушення, застосування щодо правопорушника таких заходів, як лікування, перевиховання, подальше спостереження за ним, відновлення працездатності або соціальна реінтеграція.

Держави створюють умови для того, щоб їхні суди та інші компетентні органи, які мають юрисдикцію, могли брати до уваги як обставини, що обтяжують правопорушення, такі фактичні обставини, як:

• участь у правопорушенні організованої групи, до складу якої входить правопорушник;

• участь правопорушника в інших незаконних видах діяльності, яким сприяло вчинення даного правопорушення;

• застосування правопорушником насильства або зброї;

• той факт, що правопорушник є посадовою особою і це правопорушення пов'язане з його посадою;

• заручення або використання неповнолітніх;

• той факт, що правопорушення вчинене у виправній установі або в навчальному закладі, або громадській установі, або в безпосередній близькості від них, або в інших місцях, що використовуються школярами і студентами для проведення навчальних, спортивних і громадських заходів;

• попереднє засудження, особливо за аналогічні правопорушення.

Для боротьби з незаконними фінансовими коштами, зокрема «відмиванням» злочинних коштів, держави вживають заходи для конфіскації: доходів, отриманих як результат скоєння правопорушень або власності, вартість якої відповідає таким доходам; наркотичних засобів і психотропних речовин, матеріалів та обладнання чи інших засобів, що використовувалися або призначалися для використання будь-яким чином при вивченні правопорушень.

Кожна держава вживає також такі заходи, що можуть бути потрібні, з тим, щоб її компетентні органи могли визначити, виявити та заморозити або арештувати доходи, власність, засоби або будь-які інші предмети з метою подальшої конфіскації.

Для вжиття заходів кожна держава уповноважує свої суди чи інші компетентні органи видавати постанови про надання або арешт банківських, фінансових та комерційних документів. Держава не ухиляється від вжиття заходів, посилаючись на необхідність збереження банківської таємниці.

Держави можуть вживати більш суворі заходи, ніж ті, які передбачені міжнародно-правовими нормами, якщо, на їх думку, такі заходи є доцільними або необхідними для запобігання або припинення незаконного обігу наркотичних засобів та психотропних речовин.

34. Параорганізації ( клуби) у сучасних міжнародних відносинах. ( «Велика сімка», БРІКС, Римський клуб, Більдерберзький клуб, Лондонський клуб кредиторів, Паризький клуб)

35. Роль «Великої сімки» у міжнародних відносинах.

G7 або «Вели́ка сі́мка»  — міжнародний клуб урядів семи високорозвинених країн світу (США, Японія, Німеччина, Велика Британія, Франція, Італія, Канада).

Країни, що входять до "велику сімку", Щорічно зустрічаються на своїх самітах. Зустрічі по черзі проходять в містах кожної держави з числа членів "Групи". Це негласне правило діє до сьогоднішнього дня. Цілий ряд відомих міст приймав у себе саміти "великої сімки": Лондон, Токіо, Бонн, Санкт-Петербург, Мюнхен, Неаполь та інші. Деякі з них встигли прийняти провідних світових політиків двічі або навіть тричі. Теми зустрічей і нарад "Групи семи" різні. У 1970-х роках найчастіше порушувалися питання інфляції і безробіття, обговорювалася проблема стрімкого зростання ціни на нафту, налагоджувався діалог між Сходом і Заходом. У 1980-х в G7 занепокоїлися проблемами СНІДу та швидкого зростання чисельності населення Землі. На початку 1990-х років світ пережив масу великих геополітичних катаклізмів (розпад СРСР і Югославії, утворення нових держав, об`єднання Німеччини і т.д.). Зрозуміло, всі ці процеси стали головною темою для обговорення на самітах "великої сімки".

Нове тисячоліття поставило перед світовою спільнотою нові глобальні проблеми: зміни клімату, продовольча безпека, бідність, локальні військові конфлікти та інші

країни "великої сімки" (Список яких представлений в цій статті), поза всяким сумнівом, мають значний вплив на світову політику. За всю історію свого існування "Група семи" провела кілька десятків зустрічей і форумів, на яких обговорювалися нагальні питання та глобальні проблеми

36. Роль БРІКС у міжнародних відносинах.

БРІКС - це міждержавне об'єднання, але не офіційно оформлена структура, на зразок НАТО або ООН. У неї немає єдиного координаційного центру, штаб-квартири. Разом з тим досить часто вона іменується "організацією". У числі ключових партнерських заходів, в яких беруть участь всі країни, що формують дане об'єднання, - саміт БРІКС. Проводяться зустрічі в різних країнах. Консолідуюча основа діяльності даної міжнародної структури, як ми вже зазначили вище - економічна інтеграція. Ще одна ключова мета, що стоїть перед БРІКС - це сприяння модернізації господарських систем держав, що розвиваються. Тому, вважають експерти, до даної міжнародної структурі можуть в найближчому майбутньому приєднатися нові країни з перехідною економікою

Таким чином, БРІКС - це об'єднання, яке створено з метою спільного вирішення завдань економічного характеру. Політичний аспект взаємодії держав цієї групи, як вважають багато експертів, виражений досить слабко. Однак є перспективи посилення відповідного компонента співробітництва.