3. Вступ

Рекомендації призначені для надання медичної допомоги пацієнтам з підтвердженим діагнозом чи підозрою на стабільну ІХС, включаючи :

1. хворих зі стабільною стенокардією чи її еквівалентами (наприклад, задишкою)

2. хворих з підтвердженим діагнозом ІХС, у яких завдяки терапії симптоматика відсутня (ця група хворих потребує регулярного диспансерного нагляду)

3. хворих, які мають стабільну симптоматику протягом тривалого періоду (кілька місяців), проте звернулись за допомогою вперше.

Враховуючи, що перебіг ІХС включає різні фази, обстеження пацієнта має виключити наявність гострого коронарного синдрому (ГКС).

Алгоритми діагностики та лікування стабільної ІХС можуть також бути застосовані :

• У хворих, які мають стенокардію, що виникла вперше, та низький ризик ГКС (відсутні: рекурентний біль, симптоми серцевої недостатності, зміни на ЕКГ у стані спокою, біохімічні маркери міокардіального некрозу – підвищення рівнів тропоніну)

• У безсимптомних пацієнтів з аномальними результатами діагностичних тестів

• У хворих після стабілізації ГКС.

Традиційні уявлення про стабільну ІХС передбачають, що симптоматика захворювання провокується фізичними навантаженнями чи стресовими ситуаціями і обумовлена гемодинамічно значущими звуженнями (> 50% діаметру) > 1 з основних коронарних артерій. Порівняно з попередніми, рекомендації 2013 р. приділяють більше уваги діагностиці і прогностичному значенню інших патогенетичних механізмів захворювання, зокрема – вазоспазму коронарних судин та мікроваскулярній дисфункції. Ще одна відмінність нових рекомендацій – це визначення претестової імовірності ІХС як суттєвого чинника наступного діагностичного алгоритму.

4. Визначення і патофізіологія

Стабільна ІХС характеризується розвитком епізодів ішемії, які обумовлені дисбалансом між потребами та кровопостачанням міокарда. Як правило, такі епізоди провокуються фізичними або емоційними навантаженнями чи іншими стресовими ситуаціями, проте можуть з'являтись спонтанно. Класичним проявом ішемії міокарда є напади стенокардії. В деяких випадках захворювання певний час може мати безсимптомний перебіг і дебютувати гострим коронарним синдромом (ГКС). ІХС може мати довготривалий доклінічний період на фоні підтвердженого коронарного атеросклерозу. Стенокардія спокою, викликана спазмом коронарних судин, розглядається як одна із форм ІХС. Основні характеристики захворювання представлені у таблиці 1

Таблиця 3. Основні характеристики стабільної ІХС

Патогенез

Атеросклеротичні (анатомічно стабільні) та/чи функціональні (вазоспазм) ураження епікардіальних коронарних артерій та/чи порушення на рівні мікроциркуляції.

Перебіг захворювання

Стабільні безсимптомний та симптоматичний періоди перебігу захворювання, на фоні яких можливий розвиток ГКС

Механізми розвитку ішемії міокарда

Фіксований чи динамічний стеноз епікардіальної коронарної артерії

Локальний чи дифузний спазм епікардіальної коронарної судини

Мікроваскулярна дисфункція

У деяких пацієнтів перераховані механізми можуть поєднуватись та змінюватись вподовж захворювання.

Клінічні прояви

Стенокардія напруження виникає внаслідок:  стенозу епікардіальної коронарної артерії  мікроваскулярної дисфункції  вазоконстрикції у місці динамічного стенозу  поєднання вищенаведених механізмів

Стенокардія спокою виникає внаслідок: вазоспазму (локального чи дифузного)  епікардіального локального  епікардіального дифузного  мікроваскулярного  поєднання вищенаведених механізмів