5. Епідеміологія

Визначення реальної поширеності стабільної ІХС має певні труднощі через мультисимптомність захворювання. Як, правило, епідеміологічні дослідження ІХС базуються на виявленні стабільної стенокардії, як найбільш типової клінічної ознаки хвороби, з наступним клінічним підтвердженням діагнозу. Класичним скринінговим підходом до виявлення стенокардії є використання відповідних анкет, наприклад, опитувальника Rose. Слід зазначити, що при порівнянні отриманих результатів з даними коронарографії, анкета Rose має високу специфічність ~ 80-95% і дещо варіабельну чутливість – 20-80%. Поширеність стенокардії суттєво зростає з віком незалежно від статі. У жінок показник складає 5-7% у віці 45-64 роки і 10-12% у віці 65-84 роки. У чоловіків – 4-7% у віці 45-64 роки та 12-14% у 65-84 роки.

Коментар робочої групи: за офіційною статистикою 2013р поширеність усіх форм ІХС серед дорослого населення України становить ~ 2 4%, в тому числі серед осіб працездатного віку – близько 10%. Захворюваність ~ 2% на рік. Стенокардія зустрічається ~ у 35,5% хворих з ІХС, які звертаються за медичною допомогою. Проте, за результатами «Українського дослідження 20 факторів серцево-судинного ризику в міській популяції м. Дніпропетровськ (2009-2013 рр)», Мітченко О.І. та співавтори, розповсюдженість ІХС у віковій групі 30-69 років за клінічними даними і змінами на ЕКГ склала 13,2%, тобто, суттєво менше офіційних показників і практично відповідає європейським.

6. Перебіг та прогноз захворювання

У багатьох пацієнтів, ранніми проявами ІХС є дисфункція ендотелію і мікросудинна стенокардія. Їх наявність пов'язана з підвищеним ризиком ускладнень ІХС. Сучасні дані щодо загального прогнозу у хворих з ІХС можуть бути отримані з клінічних досліджень, присвячених визначенню ефективності лікування з використанням антиангінальних засобів та медикаментозних препаратів для покращення прогнозу та/або реваскуляризації, також ці дані можуть ґрунтуватись на результатах окремих підрозділів популяційних досліджень. За їх результатами розрахункові показники щорічної загальної смертності у зазначеної категорії хворих складають 1,2-2,4%, смертності від серцево-судинних причин – 0,6-1,4%.

Коментар робочої групи: в Україні у дорослих показник смертності від серцево-судинної патології серед усіх причин смерті складає 66,5%. Причому, у більшості померлих від кардіоваскулярних захворювань (68,1%) причиною смерті визнана ІХС, що становить 660,5 осіб на 100 тисяч населення.

Серед чинників, які погіршують прогноз хворих з ІХС – зниження фракції викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) і серцева недостатність, більша кількість уражених судин, проксимальна локалізація і значна вираженість коронарного стенозу, більша площа ЛШ, на яку розповсюджується ішемія, старший вік, значна депресія сегменту ST на ЕКГ і більш тяжкий функціональний клас стенокардії.

Загальновизнані фактори ризику (ФР) що призводять розвитку ІХС – артеріальна гіпертензія (АГ), гіперхолестеринемія, цукровий діабет (ЦД), гіподинамія, ожиріння, тютюнопаління та обтяжений сімейний анамнез – також мають негативний вплив на прогноз пацієнтів з наявним захворюванням, переважно, за рахунок прогресування атеросклеротичного процесу. Дуже важливо, що відповідне лікування здатне зменшити зазначені ризики. Підвищену частоту серцевих скорочень (ЧСС) також відносять до показників несприятливого прогнозу у хворих з підозрою чи підтвердженим діагнозом ІХС. Тому корекція цього показника розглядається як обов’язкова складова оптимальної фармакотерапії.