- •Дипломна робота
- •Анотація
- •Розділ і фазові діаграми рівноваги і фізико–хімічні властивості сполук у системах Pb–Sb –Te
- •Система Рb–Те і фізико–хімічні властивості плюмбум телуриду
- •1.2. Система Sb-Te і фізико-хімічні властивості Sb2Te3.
- •1.3. Область гомогенності твердого розчину PbTe–Sb2Te3
- •1.4. Дефектна підсистема і фізико-хімічні властивості сполук aivbvi
- •Розділ іі синтез кристалів систем Pb–Sb–Te та методи дослідження фізико–хімічних властивостей
- •Чистота вихідних компонентів і вміст активних домішок [58]
- •Вміст основних домішок в очищеному телурі [58]
- •2.2. Синтез сплавів.
- •2.2.1. Методи вирощування монокристалів.
- •2.3. Методи контролю відхилення від стехіометрії.
- •2.4. Дослідження фазового складу, мікроструктури та мікротвердості
- •2.5. Методи вимірювання електричних параметрів кристалів
- •Розділ ііі механізми дефектоутворення кристалів в твердих розчинах PbTe—Sb2Te3
- •3.1. Кристалоквазіхімічні формули утворення твердих розчинів
- •3.2. Обговорення результатів
- •Висновки
- •Список використаної літератури
1.4. Дефектна підсистема і фізико-хімічні властивості сполук aivbvi
У напівпровідниках AIVBVI, вміст сторонніх домішок в яких не перевищує фонової величини, тип і концентрація вільних носіїв заряду для області домішкової провідності зумовлені власними точковими дефектами кристалічної структури [1, 26, 27, 28].
Плюмбум халькогеніди мають провідність n-типу при надлишку Плюмбуму відносно стехіометричного складу і провідність р-типу при надлишку Халькогену [7, 29, 30]. У випадку плюмбум телуриду одержано наступні максимальні значення концентрації носіїв: 1,5∙1019 см-3 електронів при 993 К і 5∙1018 см-3 дірок при 1053 К [32-35].
Для плюмбум телуриду в ряді робіт [36,37,38] для пояснення характеру зміни електричних властивостей в залежності від відхилення від стехіометрії застосовувалась модель дефектів за Шотткі; були розраховані енергії утворення вакансій Плюмбуму і Телуру, які дорівнюють 0,3 і 1,2 еВ відповідно. У ряді інших робіт прийнято, що в плюмбум телуриді переважаючими є дефекти Френкеля [12, 17, 29, 39].
Дослідження механізму дифузії в плюмбум халькогенідах дає цінну додаткову інформацію про природу точкових дефектів, пов'язаних з відхиленням від стехіометрії. Дослідження процесу самодифузії Рb210, у плюмбум телуриді дозволило виявити тип переважаючих дефектів в катіонній підгратці в залежності від відхилення від стехіометрії. У плюмбум халькогенідах коефіцієнт самодифузії Рb210 змінюється по кривій з мінімумом в залежності від вмісту халькогену (рис. 1.7).
Рис. 1.7. Схематичне зображення залежності коефіцієнта самодифузії Плюмбум в плюмбум телуриді від складу і температури [40].
Мінімум
знайдений поблизу стехіометричного
складу. Ці результати узгоджуються з
переважаннням в катіонній підгратці
дефектів Френкеля (
).
Деякі автори [40] вважають, що атоми
Телуру в міжвузлях відіграють більш
важливу роль в процесі самодифузії
Те127
в плюмбум телуриді р-типу в порівнянні
з вакансіями Плюмбуму. Слід відмітити,
що у зв'язку із більшою рухливістю
міжвузлові атоми порівняно із вакансіями
можуть давати значний вклад у процес
дифузії навіть у тому випадку, коли їх
концентрація значно менша концентрації
вакансій. Для визначення переважаючого
типу дефектів у плюмбум халькогенідах
використовувався метод порівняння
експериментальної густини з теоретичною
[41, 42]. У результаті вимірювання густини
19 зразків була визначена різниця між
середніми густинами групи зразків n- і
р-типу, яка виявилась рівною 2,0 кг/м3.
Кристали n-типу мали більш високу густину
порівняно з теоретичною густиною
ідеального кристалу. Зроблено висновок,
що донорні рівні пов'язані із Плюмбумом
у міжвузлях, а акцепторні – з вакансіями
Плюмбуму.
В основу загальноприйнятого на сьогодні пояснення електричної активності власних точкових дефектів у АIVВVI покладено числовий розрахунок енергетичного спектру вакансій металу VMe і халькогену VX в металі РbТе, виконаний в [43, 44]. З використанням методу функцій Гріна показано, що енергетичні рівні, викликані збуренням, зумовленим наявністю таких вакансій, розміщуються на фоні енергій дозволених зон. У зв'язку з цим, згідно експерименту, не має місця виморожування носіїв заряду, зумовлених цими дефектами. Майже всі рівні розміщені далеко від країв зон провідності і валентної. Виняток складають три стани, пов’язані із вакансією VTe, які за рахунок збурення, що вона викликає, відщеплюються від р-зони Телуру. Ці рівні лежать на 0,027, 0,055 та 0,218 еВ вище дна зони провідності. Згідно з розрахунком VTe є двократним донором, а VPb – двократним акцептором.
Енергетичну діаграму рівнів заселеності РbТе, РbSе, РbS наведено на рис. 1.8.
Рис. 1.8. Енергетична діаграма рівнів заселеності РbТе, РbSе, РbS, [45, 46] (Λ – параметр іоннності, штрихові лінії – край забороненої зони).
Рівень
Ea1
на діаграмі відповідає переходу VM
з однократного в двократний акцепторний
стан, Eb1
– переходу VTe
з однократного в двократний донорний
стан. Рівні нейтральних станів Еа2
і Еb2
лежать далеко (0,6-0,8) еВ від країв
забороненої зони. Коли рівень Фермі EF
знаходиться вище Еа1,
вакансія металу
дає дві дірки. В інтервалі Еа2ЕFЕа1
вакансія являє собою однозарядний
акцептор
.
Коли рівень ЕF
перетинає
рівень Ea2,
вакансія переходить в нейтральний стан
.
Аналогічно для VX,
яка послідовно проходить стан дво-,
однозарядного донора і переходить у
нейтральний стан, коли Еa1
рухаючись вгору за енергією, перетинає
рівні Eb1
і Eb2.
Міжвузловий Рb у РbТе являє собою
двозарядний донор, а міжвузловинний
Те, швидше за все електронейтральний.
Що стосується антиструктурннх дефектів,
то елементи IV групи на місці Те в РbТе –
двократні акцептори.
