19. Види адміністративно-правових норм.

Найбільш традиційною є така класифікація адміністративно-правових норм.

Залежно від способу впливу на учасників адміністративно-правових відносин

– зобов’язуючі — вимагають від учасників адміністративно-правових відносин здійснювати відповідні дії або утриматися від їх вчинення і встановлюють права та обов’язки учасників цих відносин. Саме у цих нормах переважно виявляється основний метод адміністративно-правового регулювання — метод владних приписів. Наприклад, при створенні юридичної особи необхідно обов’язково пройти державну реєстрацію;

– забороняючі — містять заборону на здійснення певних дій, встановлюють обов’язок учасників адміністративно-правових відносин утриматися від них. Наприклад, забороняється продаж тютюнових виробів особам до 18 років; здійснення торгівлі в містах з рук на вулицях, площах, у дворах, під’їздах, скверах та інших невстановлених місцях;

– уповноважуючі (дозвільні) — встановлюють права учасників адміністративно-правових відносин на здійснення певних самостійних дій у передбачених державою межах. Наприклад, багатьма нормами передбачено право громадян оскаржити дії (бездіяльність) посадових осіб, однак кожен громадянин сам вирішує, скористатися цим правом чи ні.

– стимулюючі — забезпечують необхідну (належну) поведінку учасників адміністративно-правових відносин та заохочують до діяльності, що задовольняє громадські чи державні інтереси, з допомогою різних засобів матеріального, морального та іншого впливу. Так, зокрема, суб’єкти господарювання, що виявляють інтерес до соціального захисту інвалідів, стимулюються державою у формі отримання пільг зі сплати податків і зборів.

– рекомендаційні — дають можливість пошуку найбільш доцільних (без юридично-обов’язкового характеру) варіантів вирішення поставлених завдань. Наприклад, рекомендації щодо організації найбільш ефективної роботи різних структур у системі виконавчої влади.

Залежно від об’єкта регулювання:

– загальні — норми, що регламентують найбільш важливі сторони адміністративного регулювання і мають широке застосування. Такі норми спрямовані на всі сфери і галузі державного управління. Наприклад, Закон України “Про Закон України “Про державну службу”

– міжгалузеві — норми, що регламентують всі або декілька сфер державного управління, маючи при цьому спеціальний характер. Наприклад, адміністративні норми, що містяться в митному законодавстві;

– галузеві — норми, що регламентують управлінські відносини, які виникають у відповідних галузях виконавчої влади. Наприклад, Закон України “Про електроенергетику”

– місцеві — норми, що містяться в нормативно-правових актах місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

За галузевою належністю:

– матеріальні — юридично закріплюють комплекс прав, обов’язків та відповідальність учасників адміністративно-правових відносин (їх правовий статус), порядок взаємодії і функціонування суб’єктів виконавчої влади тощо. Ці норми відповідають на питання — що?;

– процесуальні — регламентують процедуру реалізації прав і обов’язків учасників адміністративно-правових відносин, установлених матеріальними нормами. Зокрема, ціла складова адміністративного права присвячена винятково процедурним питанням — адміністративно-процесуальний інститут, норми якого регламентують порядок прийому, розгляду, вирішення заяв і скарг, визначають процедуру провадження у справах щодо адміністративних правопорушень тощо. Ці норми відповідають на питання — як?;

– процедурні — визначають процедуру виконання дій, передбачених адміністративним законодавством. Наприклад, процедура особистого адміністративного затримання, огляду або вилучення речей чи документів, процедура винесення постанови у справі про адміністративне правопорушення та її виконання тощо.

За критерієм суб’єктів, що видають адміністративно-правові акти:

– Верховна Рада України — закони і постанови;

– Президент України — укази і розпорядження;

– Кабінет Міністрів України — постанови і розпорядження;

– міністерства і відомства — накази, інструкції, листи, методичні вказівки;

– ради органів місцевого самоврядування — рішення;

– голови місцевих державних адміністрацій — постанови і розпорядження;

– управління та відділи місцевих державних адміністрацій — накази і методичні листи.

Залежно від дії у просторі:

– загальної дії, що регламентують поведінку учасників адміністративно-правових відносин на території всієї країни. Наприклад, Конституція України, КУпАП, Закон України “Про державну службу”

– регіональні — регламентують поведінку учасників адміністративно-правових відносин на території певного регіону. Наприклад, Постанова КМ “Про спеціальну економічну зону “Інтерпорт Ковель” від 15 травня 2000 р.;

– місцеві — регламентують поведінку учасників адміністративно-правових відносин на території окремої адміністративно-територіальної одиниці (Конституція АРК).

Залежно від дії у часі:

– строкові — для яких визначений строк дії; (Закон України “Про Державний бюджет України на 2016 рік”

– безстрокові — для яких строк їх дії не вказаний і вони чинні до відміни компетентним органом

.8. За повнотою викладених велінь:

а) визначені;

б) бланкетні (відсильні).