39.Моральна відповідальність людини

Моральна відповідальність людини наступає після здійснення морального вибору.

Відповідальність - усвідомлення особистістю власної повинності, власних обов'язків і розумне їх виконання. Категорія відповідальності тісно пов'язана з уявленням про свободу людини. Цілком очевидно, що, не маючи свободи, людська особистість не була б у змозі відповідати за свої вчинки: вони поставали б або як вираження чужої волі, провідником і знаряддям якої виявилася дана особа, або ж як результат сліпого випадку, прояв байдужої гри природних сил. Серед чинників, які слід враховувати при розгляді проблем, пов'язаних з моральною відповідальністю, — повнота обізнаності з реальними обставинами даного поведінкового акту, можливість їхнього адекватного усвідомлення, внутрішній стан суб'єкта, його здатність до відповідної дії, ймовірність бажаних і небажаних результатів останньої, актуальність альтернативних варіантів поведінки.

40.Етичні цінності

Головні людські цінності, які більшою чи меншою мірою входять у всі інші етичні цінності (цінність життя, свідомості, діяльності, страждання, сили, свободи волі, передбачення, цілеспрямованості);

Чесноти (справедливість, мудрість, сміливість, самовладання, любов до ближнього, правдивість і щирість, вірність і відданість, доброта і співчуття, довіра і віра, скромність і смиренність, цінність поводження з іншими);

Більш приватні етичні цінності (любов до найдальшого, здатність дарувати іншим своє духовне надбання, цінність особистості, любов, спрямована на ідеальну цінність чужої особистості).

У системі цінностей особливою, абсолютною цінністю є людина. З її інтересами як родової та соціальної істоти співвідносяться інші цінності – як матеріальні, так і духовні (хоча всі цінності в кінцевому підсумку є духовними утвореннями). Усі вони так чи інакше пов’язані з цінністю людини, виявляють різне ставлення до неї або, за словами І.Канта, до людства у собі і в іншій людині.

41.Моральна оцінка вчинку

Для того, щоб оцінити вчинок чи поведінку людини треба виявити цінність, завдяки якій ця поведінка є цінною для індивіда. Класифікація цінностей: за об’єктивним критерієм – матеріальні і духовні; за суб’єктивним критерієм – індивідуальні, колективні, суспільні, партійні, групові; за типами потреб – економічні, політичні, моральні, релігійні

Аналіз вчинку психологічно і морально зрілої особистості завжди передбачає в своїй основі відношення до іншої людини як до такої ж особистості, як до цілі... Вчинок — як діалог — це відношення, яке передбачає взаємність, співучасть.

Моральна оцінка – схвалення, осудження, толерантність щодо дій(намірів, вчинків) індивіда. Під час моральної оцінки відбувається оцінювання не тільки іншим людей, але й себе (самооцінка), що виражається у формі гордості, пихи, сорому, каяття.

42.Основні етичні категорії

Добро — найвища, абсолютна вселюдська цінність, причетність до якої наповнює життя людини сенсом, воно стає самоцінним, а не служить засобом для досягнення інших цілей; уявлення про добро перебуває в органічному взаємозв'язку з ідеалом суспільства і особистості.

Зло – це все те, що стоїть на перешкоді досягнення добра. В Стародавній Греції вважали, що добро – це космос, порядок, а творення порядку є доброю справою. Все, що приводить до руйнування порядку, його знищення є злим. Джерело добра в різних культурах – Бог, природа, космос, цінність(гуманізм). Джерело зла – воля людини (здатність, що направляє зусилля людини). Моральне зло – слідування всупереч загальноприйнятим моральним принципам у свідомому стані.

Обов’язок – категорія етики, що накладає на людину певний ступінь відповідальності за те, що вона чинить чи ні. Він відображає діалектику чуттєвого і раціонального, об’єктивного і суб’єктивного.

Совість відображає самооцінку відносно того, що робить людини і того, як вона собі це уявляє, або як це уявляє суспільство.

Честь – це категорія, що відображає соціальність людини, її належність до певного типу спільноти, усвідомлення себе суб’єктом цієї спільноти.

Гідність – показник моральної цінності людини як суб’єкта.

Щастя - достатньо сильне переживання повноти буття, стан вищої задоволеності своїм життям.