63. Фанатизм і проблема самовизначення суб’єкта часу.

Найчастіше поняття “самовизначення” зустрічається у психології, де воно стає на одному рівні з такими поняттями як “підлітковий вік” та “підліткова криза”. Саме в цей момент за даними американського психолога Еріка Еріксона підліток має відповісти самому собі на питання “Хто я ?”. Для самопізнання себе кожна людина повинна усвідомити і оцінити свої дії та їх результати , тобто цілковита оцінка самого себе повністю і звичайно свого місця в своєму житті. Це ми називаємо самооцінкою, а саме самооцінка показує ступінь розвитку в особистості почуття самоповаги,відчуття своєї цінності і хорошого відношення до всього того, що входить до сфери його “Я”.  Мораль – завжди була запорукою визначення поняття людина. Оскільки створення вище перекислених компонентів передбачає довготривалу і тяжку роботу над самим собою. Мораль у Сократа невід’ємно пов’язана з самовихованням, тому що самовдосконалення людини він розуміє як процес, що відбувається на протязі усього його життя. фанатична любов може призвести до найгірших наслідків. Не потрібно приносити себе в жертву шаленому коханню. Така моя думка тому, що, по-перше коли людина повністю поринула у кохання, вона робить не зовсім обдумані, навіть можна сказати, божевільні речі, про які згодом обов’язково шкодує. По-друге, довести свою думку я можу такими словами: кохання не завжди йде на благо того кого ми кохаємо. Якщо людина звикла лише отримувати щось і не звикла віддавати, то їй буде важко жити з такою звичкою у нашому не легкому світі. По-третє,доведенням на сторону моєї думки може бути,що люди схильні змінюватися самі,а також змінювати своє ставлення. Їхні ідеали, емоції, стосунки світосприйняття згодом змінюються, а обов’язки зберігаються.

64. Актуальні моральні норми поведінки людини у суспільстві України.

Моральна поведінка - це завжди вибір, це творчість. Але останнє неможливе без свободи. Без свободи нема особистості, нема моральності.

Моральну свободу однозначно детермінує (визначає) добро. Сам же вибір полягає у виявленні найбільш оптимальних способів утвердження добра у конкретній ситуації, так як добро існує в багатоманітності людських вчинків. В одному випадку - в елементарній пораді, в другому - в матеріальній допомозі, в третьому - в співчутті і співпереживанні. Реальне утвердження добра пов’язане з певними, часом значними, труднощами. Ці труднощі бувають різноманітними. Адже моральна поведінка окремих осіб носить багато в чому зовнішній характер без достатньої моральної мотивації, без бажання утвердити добро та справедливість. Проте бувають такі обставини, коли особистість при всьому бажанні не в змозі утверджувати добро. Це ситуація морального конфлікту, коли державному службовцю доводиться обирати між двома моральними цінностями, які в даний конкретний момент взаємно виключають одна одну. Інколи мова йде про ієрархію цінностей. Наприклад, дехто з чиновників вважає до цього часу, що інтереси держави стоять вище інтересів рядового громадянина, що суперечить ст. 3 Конституції України. Таким чином, поведінка державного службовця в процесі своєї діяльності має бути не тільки етичною, а й оцінюватися з позиції моралі і соціальної справедливості. Нові політичні та економічні реалії вимагають виробити нові морально-етичні стандарти суспільної поведінки.