20. Цінова стратегія "виклик лідеру".

Підприємство, що не займає домінуючої позиції, може або віддати перевагу стратегії слідування за лідером, діючи відповідно до його рішень, або атакувати лідера, тобто кинути йому виклик. Така стратегія характеризує підприємство, що: є номером 2 або 3 в галузі або підрозділом корпорації із значними ресурсами; сприймається як альтернатива лідеру; новаторське і агресивне; прагне до лідерства; охоплює основний ринок; збільшує частку ринку; інвестує в майбутні прибутки; здійснює значний вплив на ринок.

Мета агресивної стратегії «виклику лідеру» - зайняти місце лідера. У цьому випадку ключовими є три питання:

1) вибір напряму для атаки на лідера;

2) вибір часу для атаки;

3)оцінка його можливостей реакції і захисту.

При виборі напряму враховуються альтернативи фронтальної або флангової атаки.

21. Диференціація цін в рамках товарного аспортименту.

Важливий аспект цінової стратегії - диференціація цін у рамках товарного асортименту за наявності широкої номенклатури товарів, між якими існує тісний взаємозв'язок як з точки зору ринкового попиту, так і витрат на їх виробництво та реалізацію, а також умов продаж

При встановленні цін у рамках товарного асортименту підприємство повинно прийняти рішення про диференціювання цін на різні товари, що утворюють асортиментну групу. При визначенні цінового інтервалу слід враховувати різницю у собівартості товарів, споживче сприйняття їхніх диференційованих властивостей, а також ціни конкурентів на аналогічні товари.

22. Взаємозв’язок товарів в асортименті

Існує взаємозв'язок в придбанні двох і більше товарів, коли придбання другого товару обумовлено придбанням першого. Зазначимо на дві пари таких товарів.

Перша пара - товари-лідери та товари підтримки :

• товари-лідери, або товари основного асортименту, - сукупність товарів, які забезпечують основну частину прибутку підприємства. Як правило, товари-лідери користуються підвищеним попитом і сприяють продажу інших товарів;

• товари підтримки, або товари додаткового асортименту, або тактичні товари, - включають в себе продукти, що доповнюють основний асортимент, щоб не змушувати споживача звертатися до іншого продавця. Приклад: комп'ютери, з одного боку, модеми, спеціальні столи і крісла - з іншого. Серед товарів додаткового асортименту виділяють товари поглибленого асортименту, що містить товари, що задовольняють унікальні потреби споживачів.

Друга пара - товари-локомотиви і товари-супутники .

Продаж перших тягне попит на другі, як, наприклад, фотоапарат і фотоплівка, автомобіль і бензин, принтер і картридж. Окремо слід виділяти "закличні" товари, які, як правило, дешеві, широко рекламуються і можуть бути престижними.

23. Цінова дискримінація

Цінова дискримінація – встановлення виробником різних цін на продукцію за умови однакових витрат виробництва і якості продукції.

Умови існування цінової дискримінації:

• наявність ринкової влади з боку виробника, що дає можливість впливати на попит;

• можливість класифікувати споживачів;

• неможливість продажу товару однієї групи іншій;

Розрізняють такі види цінової дискримінації:

1. просторова (продаж у місті та селі, місця в театрі);

2. часова (ціни на денні та вечірні сеанси, телефонні тарифи);

3. по доходах споживачів (послуги для багатих і бідних);

4. по обсягу споживання блага (мінімально необхідна кількість та надлишок);

5. по соціальному статусу споживача (проїзні квитки).

При ціновій дискримінації чистий монополіст одержує більший доход, а отже, більший прибуток.

Поняття цінової дискримінації ввів в економічну науку в першій третині XX ст. А.Пігу, але саме явище було відоме й раніше.

А.Пігу розрізняв три ступені цінової дискримінації.

Цінова дискримінація першого ступеня (бездоганна дискримінація) спостерігається в тому випадку, коли на кожну одиницю блага встановлюється ціна, рівна його ціні попиту, тому ціни продажу блага для всіх покупців різні.

Цінова дискримінація другого ступеня має місце, коли ціни блага однакові для всіх покупців, однак розрізняються в залежності від обсягу купівель. При цьому виді цінової дискримінації блага групуються в певні партії, на кожну з якої встановлюються різні ціни. Цінова дискримінація другого ступеня нерідко виступає у формі цінового дисконту або знижок.

Цінова дискримінація третього ступеня припускає, що різним особам благо продається за різними цінами, але кожна одиниця блага, придбана конкретним покупцем, оплачується ним за однаковою ціною. Якщо при ціновій дискримінації перших двох ступенів передбачалося розподіл благ на групи, то в основі цінової дискримінації третього ступеня передбачається розподіл самих покупців на групи або ринки, де встановлюються свої ціни продажу. Фірми-монополісти систематизують споживачів за перевагами, доходами, віком, місцем проживання, характером роботи і продають свої блага відповідно до цієї градації.