5. Джерела конституційно-процесуального права.

Джерелами галузі конституційного процесуального прана є нормативно-правові та інші акти, які містять конституційно-процесуальні норми.

Акти, що містять конституційно-процесуальні норми, поділяють на:

1) акти загальнопроцедурного характеру – до них відносять регламенти, що регулюють діяльність відповідних органів. Наприклад, це Регламенти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, місцевих рад;

2) акти спеціалізованого призначення - це процесуальні акти, що характеризуються компактністю та єдністю предмета регулювання. Наприклад, Положення про апарат Верховної Ради України;

3) акти, що містять приписи фрагментарного порядку. Практично будь-який закон, що містить конституційно-правові норми, включає також норми конституційно-процесуального характеру, які більшою або меншою мірою деталізують порядок реалізації матеріальних конституційних норм.

При цьому слід зазначити, що у конституційно-процесуальному праві України (на відміну від інших вітчизняних процесуальних галузей) відсутній єдиний кодифікований акт, що обумовлено існуванням власного, специфічного процесу реалізації для кожного інституту конституційно-процесуального права, який не може використовуватися за аналогією при регулюванні інших конституційно-процесуальних відносин.

Система джерел конституційно-процесуального права, яка являє собою організовану сукупність взаємопов'язаних нормативно-правових актів, що містять конституційно-процесуальні норми, включає:

1) Конституцію України, яка як Основний Закон держави має вищу юридичну силу і пріоритет перед іншими правовими актами (в тому числі й міжнародними), які приймаються на її основі і повинні їй відповідати.

2) акти всеукраїнського та місцевих референдумів як акти безпосередньої влади народу, що виступає її єдиним носієм;

3) закони України, інші нормативні акти Верховної Ради України;

4) нормативні укази Президента України;

5) нормативні постанови Кабінету Міністрів України;

6) накази, інструкції та інші підзаконні акти центральних та місцевих органів виконавчої влади;

7) рішення та висновки Конституційного Суду України;

8) статути територіальних громад, інші акти органів місцевого самоврядування;

9) нормативно-правові (наприклад, Конституційний Договір між Верховною Радою України та Президентом України «Про основні засади організації та функціонування державної влади та місцевого самоврядування в Україні на період до прийняття нової Конституції України» від 8 червня 1995 року) та міжнародно-правові договори України;

10) нормативно-правові акти колишньої Української РСР, які діють на території України на підставі принципу правонаступництва або на період до прийняття нових нормативно-правових актів з відповідних питань (ст. 3 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 pоку);

11) конституційно-правові звичаї – норми, які регулюють політико-правові суспільні відносини, пов'язані з організацією та здійсненням державної влади, виникають внаслідок тривалого і однакового застосування учасниками конституційно-процесуальних відносин на практиці, та забезпечуються або санкціонуються державою;

12) конституційні прецеденти як об'єктивовані рішення органів державної влади у конкретній справі, яким надається формальна обов'язковість при вирішенні наступних аналогічних справ. До конституційних прецедентів можна віднести рішення Конституційного Суду України як акти конституційного судочинства.