6. Конституційно-процесуальні строки

Конституційно-процесуальний строк – це період часу, протягом якого повинна бути вчинена певна процесуальна дія сторонами й іншими учасниками конституційного процесу, органами, що виконують рішення органів конституційної юрисдикції.

Особливості конституційно-процесуальних строків:

1) встановлюючи строк, протягом якого повинна бути вчинена певна процесуальна дія, слід виходити з конкретних обставин ситуації, що склалася, цей строк має бути достатнім для здійснення процесуальної дії і разом з тим не надто тривалим, аби не створювати умов для затримки остаточного вирішення справи чи спору. Призначені строки можуть бути продовжені, тобто їм можуть бути призначені нові, більш тривалі терміни для провадження відповідних процесуальних дій. Необхідність у цьому може виникнути у зв'язку з неможливістю вчинити певну процесуальну дію у визначений термін, наприклад надати документи, що у даний момент у сторони відсутні;

2) строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо не визначені законом, — встановлюються судом;

3) строки обчислюються роками, місяцями, днями, можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати. В окремих випадках строки обчислюються в годинах або хвилинах;

4) строки для здійснення процесуальних дій визначаються:

– точною календарною датою;

– вказівкою на подію, що повинна обов'язково настати;

– періодом часу, протягом якого відповідна дія може бути вчинена;

5) перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Першим днем строку, який відповідно до закону має початися у зв'язку з настанням певної події, є день, наступний після дня настання вказаної події. Останнім днем строку, який відповідно до закону має закінчитися у зв'язку з настанням певної події, є день, що передує дню вказаної події.

6) строк, обчислюваний роками, закінчується у відповідні місяць і число останнього року строку. Строк, обчислюваний місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця строку.

Якщо закінчення строку, обчислюваного місяцями, припадає на такий місяць, що відповідного числа не має, строк закінчується в останній день цього місяця. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Перебіг строку, закінчення якого пов'язане з подією, яка повинна неминуче настати, закінчується наступного дня після настання події;

7) останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію в органах, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу;

8) строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв'язку;

9) право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, якщо уповноважений суб'єкт за клопотанням особи, що їх подала, не знайде підстав для поновлення або продовження строку;

10) уповноважений суб'єкт поновлює або продовжує строк, встановлений відповідно законом або судом, за клопотанням сторони або іншої особи у разі його пропущення з поважних причин. Одночасно з клопотанням про поновлення чи продовження строку може бути вчинено ту дію або подано той документ чи доказ, стосовно якого заявлено клопотання.

НАВЧАЛЬНО-НАУКОВИЙ ІНСТИТУТ ПРАВА ТА ПСИХОЛОГІЇ