- •Тема 3. Професіографія і професійний відбір.
- •1. Загальне поняття професійного відбору.
- •2. Завдання професійного відбору.
- •3. Етапи професійного відбору.
- •4. Види професійного відбору.
- •5. Принципи професійного відбору.
- •6. Професійна придатність, її види, фактори і показники.
- •7. Етапи формування професійної придатності.
- •8. Здібності особистості та їх вивчення.
- •9. Професійно-важливі якості.
- •10. Методи професійного відбору.
9. Професійно-важливі якості.
В успішності навчання і професійної діяльності особливе місце належить системі професійно важливих якостей. Слід відмітити, що ще у 20-ті роки минулого століття І.П.Шпільрейн і С.Г.Геллерштейн на основі психологічного вивчення професій описали групи професійно-важливих якостей, які характеризували можливості людини, як суб’єкта конкретної професійної діяльності з різних боків. Ними, зокрема були виділені такі важливі для досягнення професійного успіху якості і функції:
які виражають стійкі індивідуальні особливості людей, але які важко піддаються тренуванню, розвитку, що особливо є важливим для того, щоб зпрогнозувати майбутню професійну успішність вступника до професійної школи і молодого фахівця;
які можна розвивати у процесі навчання і тому їх тренування повинні бути включені до програми професійної підготовки;
які у значній мірі піддаються функціональному розладу під впливом довготривалої чи напруженої роботи або зміни знаряддя праці.
Отже, виділені І.П. Шпільрейном і С.Г. Геллерштейном різні категорії професійно важливих якостей, які включені до критеріїв профвідбору, дозволяють більш диференційовано оцінювати вагомі компоненти динамічної функціональної структури клієнта.
Професійно важливі якості (ПВЯ) – це індивідуальні властивості суб’єкта діяльності, які необхідні й достатні для реалізації на нормально заданому рівні оволодіння професією і виконання професійної діяльності. До професійно важливих якостей традиційно входить широкий спектр якостей – від професійних знань, отриманих у процесі професійного навчання і самопідготовки, до природних задатків, які у процесі діяльності формуються у професійні здібності. До ПВЯ відносяться також особливості особистості (мотивація, спрямованість, характер), психофізіологічні особливості (темперамент, особливості нервової системи), особливості психічних процесів (пам'ять, увага, мислення, уява тощо), а стосовно певних видів професійної діяльності – навіть соматичні, морфологічні, конституціональні та інші якості людини. Наприклад, елементарні фізична сила і витривалість є яскраво вираженими професійно-важливими якостями для багатьох професій. Конкретний перелік цих якостей для кожної професійної діяльності досить специфічний (за їх складом, необхідною мірою вираженості, за характером взаємозв’язку між ними) і визначається за результатами психологічного аналізу діяльності і розробки її професіограми і психограми.
Система професійно важливих якостей є основою будь-якої професійної діяльності. Це означає, що кожна професійна діяльність вимагає певної сукупності професійно важливих якостей, але сукупність ПВЯ не є рядоположною “механічною” сумою якостей, а їх закономірно організованою системою. Між окремими ПВЯ встановлюються функціональні взаємозв’язки компенсаторного і сприятливого типів, а сама система ПВЯ виступає як певний симптомокомплекс суб’єктивних властивостей, специфічних для тієї чи іншої діяльності. Цей комплекс не заданий у готовому вигляді, а формується в процесі освоєння суб”єктом професійної діяльності в цілому і її основних компонентів зокрема (ключових дій, основних функцій тощо). Тому з внутрішнього, власне психологічного боку, процес професійної діяльності є динамічною зміною цілісних підсистем ПВЯ, що забезпечують кожен її етап (дію, завдання, функцію).
Можна виділити дві найважливіші категорії професійно важливих якостей: ПВЯ, що характеризуються найбільшим, безпосереднім зв’язком з параметрами професійної діяльності (провідні ПВЯ) і професійно важливі якості, що мають найбільшу кількість внутрішньо системних зв’язків і займають центральне місце у всій системі якостей (базові ПВЯ). Саме на основі базових ПВЯ об’єднуються, структуруються й організовуються усі інші якості суб’єкта, необхідні для забезпечення діяльності, а також її основні дії, функції. Ці якості забезпечують можливість і готовність людини до трудової діяльності й успіх у будь-якій професії. Саме такі базові ПВЯ, як працездатність, відповідальність до своєї роботи, своїх обов’язків і забезпечують успіх у будь-якій професійній діяльності. Тому вони є структуроутворюючими для всіх професій. Одній й ті ж ПВЯ у різних випадках можуть виступати або як провідні, або як базові, чи як ті і другі одночасно. В останньому випадку значущість ПВЯ для забезпечення діяльності є найвищою.
Будь-яка діяльність характеризується певними основними параметрами, перш за все продуктивністю, якістю і надійністю. Для їх забезпечення необхідні різноманітні індивідуальні якості суб’єкта. Тому прийнято виділяти ПВЯ продуктивності і якості діяльності. Вони частково перекриваються одна одною, але значно частіше не співпадають.
Не всі ПВЯ пов’язані з параметрами діяльності простою лінійною залежністю, тобто чим вищий рівень розвитку ПВЯ тим ефективніша діяльність. Ряд ПВЯ пов’язані з параметрами діяльності нелінійною залежністю: параметри діяльності досягають найбільших значень не на максимальних і не на мінімальних, а на деяких середніх – оптимальних рівнях розвитку ПВЯ. Наприклад, робота складальників напівпровідникових приладів найбільш ефективна не на максимальному рівні розвитку рухливості-інертності нервових процесів, а на їх середньому рівні.
Розділяють професійно важливі якості освоєння діяльності і її виконання. Перші – найбільш важливі для успішності професійного навчання, а другі – для реалізації діяльності на нормативно заданому рівні. Ці групи ПВЯ співпадають тільки частково. Цей факт необхідно мати на увазі при проведенні професійного відбору.
Для певного кола професій актуальною є диференціація ПВЯ на такі, які необхідні при нормальних умовах діяльності, та такі, які необхідні у складних, а часто й екстремальних умовах її реалізації. Останнє пояснюється тим, що екстремальні умови, пов’язані часом з підвищеною небезпекою, загрозою для життя, вимагають від працівника інших якостей і властивостей, ніж ті, що необхідні в нормальних умовах. Для екстремальних умов характерні не тільки ПВЯ (у порівнянні з нормальними), але й інші професійно важливі якості в цілому. У екстремальних умовах якісно змінюються основні способи реалізації професійної діяльності: кожний спосіб вимагає опори на ту підсистему ПВЯ, що найбільш відповідає його змісту.
Для досягнення успіху в багатьох видах професійної діяльності слід розрізняти професійно важливі якості, що відповідають за її власне виконавчу частину, і ті, що необхідні для сприйняття, прийому професійно значущої інформації. У цьому випадку прийнято говорити про професійно важливі якості виконавчі й інформаційні.
Таким чином, загальна структура професійно важливих якостей, як головних детермінант професійної діяльності, є досить складною і внутрішньо диференційованою. Вона включає ряд основних категорій ПВЯ, наявність яких є основною умовою успішності навчання і ефективної реалізації професійної діяльності. Система професійно важливих якостей одночасно характеризує систему здібностей особистості стосовно конкретної діяльності.
У будь-якій професійній діяльності бере участь цілісна особистість, тому можлива компенсація недостатньо вираженої професійно важливої якості іншими властивостями особистості. Проблеми компенсації, у більшості випадків, розглядаються як пошук закономірностей змінюваності недостатнього рівня розвитку ПВЯ більш високим рівнем розвитку інших якостей.
При вивченні професійно важливих якостей слід враховувати той факт, що деякі з них можуть бути природними і відносно стабільними (наприклад, типологічні властивості нервової системи), інші, навпаки, підлягають розвитку і тренуванню (багато психологічних якостей). Тому спеціально спрямоване формування і вдосконалення таких ПВЯ і їх коригування можуть активно проводитися при підготовці особистості до майбутньої діяльності. Доцільність проведення тренування виникає особливо у тих випадках, коли досить висока мотивація до оволодіння професійною діяльністю протистоїть низькому розвитку відповідних прфесійно важливих якостей.
У ряді випадків низький рівень деяких ПВЯ може бути нейтралізований шляхом професійної компенсації, під якою розуміється можливість успішного виконання діяльності при недостатньому розвитку одних якостей за рахунок більш високого рівня розвитку інших якостей.
Можливості професійної компенсації реалізуються двома шляхами. По-перше, це компенсація не досить розвинених психічних функцій більш вираженими. Так, наприклад, низька рухливість нервових процесів, а, отже, і швидкість реакції у ряді випадків, можуть компенсуватися умінням заздалегідь планувати свою діяльність, більше уваги приділяти прогнозуванню небажаних ситуацій, що вимагають екстрених дій. Це дозволяє, у ряді випадків, попередити виникнення таких ситуацій, або заздалегідь підготуватися до них. В інших випадках (наприклад, у професії розмітника) низький рівень такої якості, як окомір, може бути компенсований за рахунок високого рівня розвитку властивостей уваги (концентрації, переключення). По-друге, нарівні з компенсацією одних психічних властивостей іншими, можлива компенсація недостатньо виражених функцій за допомогою умінь та навичок. Вони, у деяких випадках, можуть маскувати відсутність тієї чи іншої психічної якості в структурі ПВЯ або замінювати її. Але можливості професійної компенсації недостатньо розвинених якостей іншими є далеко не безмежні. Є цілий ряд професій, де низький рівень тієї чи іншої ПВЯ не може бути компенсований ні іншими якостями, ні посиленими тренуваннями. В таких випадках необхідний професійний відбір.
Можливість компенсації професійно важливих якостей слід обов’язково враховувати при проведенні профвідбору. Людина може компенсувати окремі якості, яких бракує, до того ж з тим більшою ймовірністю, чим наполегливіше і заповзятіше вона до цього прагне. Результатом цього є вироблення людиною індивідуального стилю діяльності.
Індивідуальний стиль діяльності являє собою закономірно організовану індивідуально-специфічну систему виконання тієї чи іншої діяльності. Він стає можливим і необхідним в силу індивідуальних відмінностей людей у компенсуванні недостатньо розвинених якостей особистості, детермінуючих дану діяльність іншими, більш розвиненими якостями. Індивідуальний стиль діяльності, таким чином, дозволяє досягти однакової ефективності діяльності при різному розвитку професійно важливих якостей. Формується індивідуальний стиль діяльності тільки за наявності достатньої мотивації до цієї діяльності.
Необхідно підкреслити, що професійна компенсація й індивідуальний стиль діяльності можуть забезпечити ефективне виконання діяльності лише у певних межах, бо їх можливості обмежені рівнем продуктивності відповідних психологічних і психофізіологічних функціональних систем.
