- •Конспект лекцій
- •Тема 1. Поняття і джерела міжнародного приватного морського права
- •Тема 2. Колізійні норми в міжнародному приватному морському праві
- •Тема 3. Міжнародні міжурядові та неурядові морські організації
- •Міжнародний морський комітет
- •Тема 4. Порівняльна характеристика морських законодавств провідних морських держав
- •Індонезія
- •Іспанія
- •Нідерланди
- •Сполучені штати
- •Франція
Сполучені штати
Право власності при передачі судна від будівельника до судновласника регулюється контрактом. Сторони вільні, домовитися про терміни того, коли право власності та комерційний ризик можуть перейти.
Будь яка гарантія відшкодування, якщо визначена умовами контракту буде дійсною.
Згідно з американським законодавством, контракт для покупки судна не є морським контрактом, і, в результаті питання регулюється державним правом. Існує 50 штатів і у кожного з є свої власні закони, що керують примусове здійснення контракту. Засоби, щоб спонукати верф передати право власності на судно, залежать від вибору контрактних юридичних умов, або якщо це не має місця бути, тоді закон штату, де розглядається справа. Взагалі, у національному законодавстві є право утримання судна (заставне утримання) для будь-яких неоплачених сум.
Вимоги щодо відповідальності за яка кість продукції можуть бути заявлені покупцем і будь-яким кінцевим користувачем.
Як правило, щоб плавати під американським прапором, судно, повинно бути побудовано в Сполучених Штатах, належати американським громадянам і ніколи не продаватися поза Сполучених Штатів. Судна можуть належати фізичним особам, корпораціям, товариствам та іншим юридичним особам, які здатні мати права на майно за загальним правом. Для корпорації, яку вважається громадянином, корпорація має бути зареєстрована на території США, а так само головний виконавчий директор та голова ради директорів повинні бути громадянами СШ, і тільки меншість директорів, може бути не громадянами, щоб скласти кворум. Крім того, принаймні 75 відсотків цінних паперів повинні бути належати США.
У кожного з 50 штатів є свої власні закони, що стосуються формування корпоративних вимог. Найпопулярніший штат для корпорацій - Делавер через свою довгу історію як корпоративний центр і її добре встановлене прецедентне право, яке стосується корпоративного управління та інших справ. Процес формування корпорації в Делавере дуже простий, з бланками, які можуть бути заповнені онлайн.
Американське законодавство забороняє подвійну реєстрацію суден та «подвійний прапор».
Привілейовані іпотечні застави судна можуть бути зареєстровані в Береговій охороні Сполучених Штатів або в Національному Центрі збору і зберігання документації суден.
Сполучені Штати застосовують свій власний Закон про обмеження відповідальності, який кодифікований в 46 USC секція 30505. Тільки «власник» або демайз чартерний перевізник судна в змозі обмежити відповідальність згідно з законом. Закон не визначає термін «власник», і прецедентне право розширило визначення, щоб включати корпоративних батьків, акціонерів і заставодержателів, як приклади.
Закон про обмеження відповідальності містить гарантію права на обмеження («Якщо інакше не заборонено законом, вимоги, борги, і відповідальність, підпорядковані обмеженню під підрозділом (a), ті, які є випливають з будь-якої розтрати, втрати, чи знищення будь-якої власності, товарів, або товар поставляється або розташований на борту судна, будь-які втрати, пошкодження, або аварії, зіткнення, або будь-якої події, питання, або речі, втрати, пошкодження, або конфіскації, зроблені, заподіяні, або понесені, без відома власника») є, однак, винятки до закону. Наприклад, певна відповідальність щодо забруднення, витрати щодо усунення уламків, заробітна плата та особисті зобов'язання за контрактом не підлягають обмеженню.
Власник або фрахтувальник за дімайз-чартером, який прагне обмежити відповідальність, повинен подати «вимогу про обмеження» в належний окружний суд Сполучених Штатів протягом шести місяців після отримання повідомлення про позов. Власник зобов'язаний вносити суму, рівну цінності інтересу власника судна та його незакінченого фрахту після нещасного випадку або альтернативного інтересу власника судна та незакінченого фрахту плюс «такі суми, або прийняте забезпечення для цього, які суд може час від часу встановлювати» в міру необхідності, для виконання норм законів із внесеними поправками. Забезпечення витрат також необхідно.
Якщо власник надає гарантію для судна і його незакінченого фрахту, то необхідно також забезпечити безпеку для інтересу за відсотковою ставкою 6 відсотків щорічно.
Для морехідних судів у випадках, які включають травму або смерть людини, фонд обмеження зобов'язаний бути збільшеним на суму втрат до максимуму 420 US $ за регістрову тонну судна, яке вимагає обмеження. Ця вимога мінімальної величини не застосовується до яхт, буксирним судам, рибальським судам, суду для каналів, шаланди, баржі, ліхтери, або інші подібних суден (46 USC 30506).
Обмеження може бути скасоване, якщо втрата, як вважають, сталася з причетністю і з відома власника або оператора судна. Обізнаність була класично визначена як «особиста участь власника в деяких помилках, або недбалості, що викликало або сприяло виникненню втрат, або деякі особисті знання або засоби пізнання, яким він зобов'язаний користуватися або завершені втрати, або стан речей спричиняє або сприяти втратам, без прийняття відповідних заходів, щодо запобігти таких витрат (Lord v Goodall, Nelson & Perkins SS Co, 15 FCas 8, 506 (CC Cal 1877)) . Сучасні переваги в комунікаціях, і обов’язкові закони, такі як закон про забруднення нафтою 1990 та імплементація Кодексу ISM, зробили більш важким для власників стверджувати, що вони відчувають нестачу в обізнаності та знанні суднових конструкцій і, в результаті для власників стає більш важким отримати обмеження. Крім того, у разі тілесних ушкоджень або смерті за «обізнаність капітана або керівника власника або керуючого агента, в або перед початком кожного рейсу», відповідає власник.
За контроль суден державою порту відповідальна Берегова охорона Сполучених Штатів (USCG). Органи влади надають USCG повноваження оглядати судна ( 46 USC секція 3301).
USCG може накласти безліч штрафів. Грошово-кредитні штрафи можуть бути до 10,000$ US за день за порушення. На додаток до того, щоб бути затриманим судно може також бути додане до цільового списку, що змушує його більш часто підлягати оглядам. При визначенні суми штрафу уряд зобов'язаний брати до уваги «природу, обставини, і ступінь, серйозність заборонених дій, щодо порушника, ступень винності, будь-якої історії попередніх порушень, здатність заплатити, і інші питання, які можуть брати важливими для правосуддя (46 USC секція 2107).
Дії органу державного портового контролю можуть бути оскаржені письмово чи усно в адміністративному відомстві. Скарга може також бути подана до відповідного окружного суду Сполучених Штатів.
Уряд Сполучених Штатів не визнає класифікаційні товариства. Деякі товариства,однак, визнаються USCG, і їм делеговано повноваження береговою охороною для виконання огляду суден і функції видачі свідоцтв. Вимоги є суворими і сформульовані в Зводі федеральних постанов (46 склепінь федеральних постанов 8.200). Товариства класифікації, які в даний час визнаються, включають:
- Американське Бюро Відвантаження (Американської телерадіомовної компанії);
- Бюро Верітас;
- Регістр Англійського Лойда;
- Німецьке класифікаційне товариство;
- Дет Норск Верітас;
- Ніппон Кейдж Кіокей;
Класифікаційні товариства походять на інших постачальників обслуговування і можуть нести відповідальність за свою неуважність та недбалість. Недбалість, однак, визначена як невиконання обов'язків, і є питання, щодо яких сторін класифікаційні товариства повинні бути відповідальними. Крім того, умови контракту можуть обмежити вплив класифікаційного товариства на власнику судна.
Держава або місцева влада може наказувати усунути наслідки аварії, а саме це федеративні органи та органи штатів.
У власника, орендаря або оператора судна, яке перекрило судноплавний канал, є обов'язок визнати і швидко видалити це. Відмова зробити це своєчасно може привести до відмови від уламків, в такому випадку уряд Сполучених Штатів бере на себе відповідальність для видалення і може тоді вимагати компенсацію від власника, орендаря або оператора (33 USC секція 409).
Сполучені Штати не прийняли угоду про зіткнення 1910 р. ,1989 р. Міжнародна конвенція Порятунку чинна в Сполучених Штатах, від 14 липня 1996 року.
Не існує стандартна форма угоди про порятунок. Відкрита форма Ллойда часто використовується. Рятувальні операції можуть бути виконані будь-якою компетентною компанією, з якою власники знаходяться в контракті, хоча USCG і державні службові особи можуть, в деяких випадках, здійснити значний вплив на вибір
Сполучені Штати не є учасниками угоди щодо Міжнародних конвенцій про арешт судна.
Арешти і затримки судна регулюються Федеральними правилами по цивільний процес а також Додаткових Правил для Адміралтейства та морських справ. Додаткове Правило B) має відношення до процедури затримки суден, Додаткове Правило C) має відношення щодо арештів суден, і Додаткове Правило E) має відношення щодо скасування арешту або затримки суден.
Додаткові Правила забезпечують, що судно може бути арештовано, щоб привести у виконання будь-яке морське заставне право або всякий раз, коли закон Сполучених Штатів передбачає морський речовий позов чи судовий розгляд відносно цього.
Арешт є неправомірним, якщо він накладений недобросовісно злочинним наміром або з крайньою недбалістю.
Виконавча служба СШ вимагає щоб депозит достатніх фондів покрив очікувані витрати перш, ніж заарештувати судно. Крім того, якщо власник судна подає зустрічний позов, суд може вимагати, щоб забезпечення було надано для збитків, які можуть виникнути із зустрічного позову. Згідно з Додатковим Правилу E) суд на свій розсуд, може встановити суму будь-якого забезпечення. Додаткове Правило E) встановлює максимальну суму забезпечення - подвійна сума позову.
Коли судно заарештовано, сторона арешту відповідальна за обслуговування судна. Це взагалі зроблено через призначення опікуна.
Закон СШ про перевезення товарів морем (COGSA) (46 USC секця 1300 і seq) і закон Хартера (46 USC секцій 190) регулює перевезення вантажу морем їз іноземної держави в той чи інший штат, в тому числі й інститут коносамента, а також встановлює права і обов’язки вантажовідправника і перевізника. COGSA посилається в більшості відносин на Гаазьку конвенцію.
Якщо коносамент є ордерним коносаментом (оборотний кредитно-грошовий документ) тоді, будь-який правомірний держатель може пред'явити позов щодо коносаменту. Позов може також бути поданий і страховиком вантажовідправника і одержувачем товарів.
Умови чартеру можуть бути повністю включені в коносамент, але відсутність деяких незвичайних обставини, коносамент може викликати представлення, як квитанція, а не як контракт перевезення
Обмовки про вибір іноземних судів та обмовки в контракті про вирішення спорів через іноземний арбітраж зазвичай мають силу і виконуються, включаючи положення щодо третіх осіб, правами яких регулює договір перевезення. У сторони, яка прагне уникати примусового здійснення іноземного арбітражу або обмовку про вибір судів, має тягар доказування, та вірогідно, матеріальне право, яке буде застосовано, зменшить зобов'язання фрахтувальника вантажовласникові, що дозволяє COGSA.
Немає ніякої категоричної відповіді на питання у якому випадку стаття, що ідентифікує перевізника, вважається визнаною і закріпленої, оскільки різні окружні суди взяли суперечливі положення. Американський закон про перевезення вантажів морем визначає фрахтувальника, як власника або фрахтувальника, який укладає договір перевезення з вантажовідправником. В результаті деякі суди вважали, що будь-яка спроба обмежити вплив обмовки про демайз або ідентифікацію фрахтувальника суперечить статті COGSA-.
Деякі судові округи вимагають, щоб перевізник і вантажовідправник були у співучасті перш, ніж вони встановлять відповідальність згідно з COGSA. Таким чином, якщо агент підписує коносамент, але без власника судна або капітана, може статися так, що вантажовідправник і фактичний перевізник не у співучасті. У більшості випадків, однак, агент уповноважений, щоб підписати коносаменти від імені власника, і судновласник несе відповідальність фрахтувальника за коносаментом, навіть якщо власник не видавав коносамент. Власник судна може підняти всі договірні і встановлені законом заходи захисту, дозволені COGSA, включаючи примусове здійснення обмовки вибору суду, якщо вона є в наявності.
Відхилення від курсу перевізника буде зазвичай позбавляти фрахтувальника права обмежити відповідальність щодо обмеження (500 US $ за місце або загальноприйнятою фрахтової одиниці).
Сполучені Штати визнають і делікт і контрактне право утримання майна. Привілейовані морські заставні права доступні для: привілейованої іпотеки; для пошкодження, що виникає з морського делікту; за заробітну плату вантажника; за заробітну плату команди судна; для загальної аварії; або для порятунку, включаючи контракт порятунку. Морські делікти, які дають початок заставному утриманню, включають недбалість загального права, відмова заплатити за обслуговування та лікування, відповідальність за зіткнення, шкоду власності, деліктної відповідальності за порушення контрактів, і відповідальність нафтових платформ. Контракт стверджує, що це дає початок морському праву на утримання, включаючи несплату заробітної плати моряків, вкладів загальної аварії, та послуг з порятунку. Право утримання майна може також бути надано сторонам, які поставляють приналежності судну Приклади приладдя включають ремонт судна, причальний збір, генерального агента судна, паливо, витрати інспектора, і т.д. У фрахтувальника може також бути право кредитора утримувати власність боржника для фрахту проти вантажу, який несли.
Фрахтівник, який поставляє вантаж без видачі оригіналу коносамента, може бути відповідальним за неправильну поставку товарів, навіть якщо поставка зроблена консигнатору, названому в коносаменті. При деяких обставинах поставку товарів без видачі оригіналу коносамента можна було б вважати нерозсудливим відхиленням від контракту, достатнього, щоб позбавити фрахтівника переваги обмеження відповідальності COGSA. У більшості випадків, однак, таку поставку, ймовірно, будуть вважати звичайною недбалістю, і фрахтівник може найбільш ймовірно вимагати обмеження.
Вантажовідправник (не обов'язково держатель коносамента) відповідальний за належні марки, число, кількість та вага вантажу і повинен гарантувати відшкодувати збитки перевізнику «у відношенні всіх збитків, шкоду, витрати, які виникають чи викликаються із-за неправдивих відомостей. Крім того, вантажовідправник може бути відповідальним за належну упаковку вантажу. Згідно з законом про перевезення товарів морем перевізник не відповідальний за втрату або пошкодження вантажу, викликаного недоліком маркування, вродженим недоліком вантажу, недоліком упаковки або шкоди, заподіяної діями або упущеннями вантажовідправника або його агентів.
Суди штатів і федеральні суди мають співпадаючу юрисдикцію; проте, певні вимоги можуть бути лише підсудні судам по морським справам і повинні бути подані в федеральні суди (наприклад, позбавлення боржника права викупу закладеного майна іпотеки на судно, арешти судна, затримка з постачання палива згідно з Додатковим Правилу B)
США застосовують Гаазьку конвенцію про вручення за кордоном судових та позасудових документів.
Немає ніякого американського закону, що вимагав би, щоб федеральні суди визнавали іноземні рішення. У деяких штатах є закони, що дозволяють судам штату приводити у виконання іноземні рішення. Каліфорнія, наприклад, прийняла однорідний закон про визнання майнових рішень зарубіжної країни (Каліфорнійський Цивільно-процесуальний кодекс, секції 1713 - 1724). Той закон, проте, не вимагає примусового здійснення іноземних рішень за податки, штрафи або санкції, і Каліфорнійський суд не буде визнавати і приводити у виконання іноземне рішення у великій кількості випадків, включаючи, де іноземний суд не враховує неупереджені суди або належну законну процедуру, де іноземному суді був недолік персоналу або-внутрішньої компетенції, якщо у відповідача не було достатнього повідомлення або якщо підстава позову або суд були незручними відповідачу.
Засіб судового захисту у випадку, коли позивач в порушення статті про застосовне право заявляє в іншому суді, полягає в заявлені клопотання залишити або відхилити судові розгляди в Сполучених Штатах. Взагалі судові витрати не відновлюваністю, поки вони не передбачені відповідно до закону, контракту або іншими винятковими обставинами.
Відповідач може заявити клопотання про залишення або відхилення позову, поданого в порушення до іноземного арбітражу.
Існують строки позовної давності в залежності від вимог. В результаті краще консультуватися з юристом у відповідній юрисдикції. Як правило, вимоги до тілесного пошкодження членам команди мають строк позовної давності – 3 роки, вимоги щодо вантажного пошкодження -1 рік , а вимоги щодо обмеження відповідальності 6 місяців. Інші вимоги підпорядковані правилу прострочення, в якій у відповідача є тягар доведення на упередженні, наступному з затримки. Терміни можуть бути розширені за угодою сторін.
Суди або арбітражні суди можуть збільшити строки давності. У деяких випадках суди розширили періоди часу по рівноправним причин.
