50.Комплексна оцінка поживності кормів.

Під поживністю розуміють властивість корму задовольняти природні потреби тварин в їжі. Визначити поживність корму можна тільки в процесі його взаємодії з організмом за фізіологічного стану тварини і зміни його продуктивності. Поживність корми не можна виразити яким або одним показником. Проведені вченими дослідження ролі окремих поживних речовин у життєдіяльності організму тварини дозволили зробити висновок про необхідність всебічної системи оцінки поживності кормів. Ця оцінка складається з наступних даних: хімічного складу корму і його калорійності; перетравлюваність поживних речовин; загальної (енергетичної) поживності; протеїнової, мінеральної та вітамінної поживності.  Для оцінки поживності кормів необхідно знати їх хімічний склад та основні процеси, що відбуваються при перетворенні поживних речовин корму в продукти тваринництва.

Спосіб оцінки поживності кормів за перетравлювані поживним речовинам має свої недоліки, оскільки перетравлення корму - це засвоєння тільки частини поживних речовин корму тваринного і перший етап обміну речовин між організмом і середовищем. Не всі перетравлювані поживні речовини однаково використовуються організмом для життєдіяльності та освіти продукції. Наприклад пшеничні висівки і зерно ячменю мають практично однакові кількість поживних речовин (60 - 62%), але продуктивна дія висівок приблизно на 25% нижче, ніж ячменю. Крім того, одна частина, вважається перетравлюється, насправді руйнується мікроорганізмами з утворенням вуглекислоти, метану та органічних кислот, інша частина виводиться з організму з рідинами у вигляді сечовини та теплоти. Таким чином, для більш повної оцінки поживності кормів і раціонів необхідно знати кінцеві результати годування, тобто яка частина перетравлюваних поживних речовин кожного корму засвоюється організмом і перетворюється на складові частини тіла тварини або в що отримується від тварини продукцію. Тому поряд з оцінкою за перетравлювані поживних речовин використовують оцінку по загальній поживності (калорійності).  Під спільної енергетичної поживністю корми (раціону) розуміють зміст усіх доставляються з кормом органічних речовин або вноситься з нею енергією. Загальна поживність відображає енергетичну цінність корму. 

51.Деталізовані норми годівлі тв. Їх використ.

Організація годівлі передбачає використання норм, розроблених науковими установами для різних видів і вікових груп тварин. Нор­ма годівлі — це потреба організму в енергії, поживних і біологічно активних речовинах, зумовлена живою масою, продуктивністю, фі­зіологічним станом, господарським використанням та особливостя­ми утримання.

Загальну потребу тварин в енергії і поживних речовинах теоре­тично прийнято розподіляти на такі частини, зокрема на пов’язану з:

1) підтриманням життєдіяльності організму в спокійному і не­продуктивному стані (підтримувальна потреба);

2) основною продуктивністю — ростом молодняку, приростом живої маси при відгодівлі, утворенням молока у лактуючих тва­рин, яєць у птиці під час яйцекладки (потреба на продукцію);

3) супутньою продуктивністю або з специфічним станом тварин, наприклад із продовженням росту молодої лактуючої корови, з но­вою вагітністю і розвитком плода у лактуючих тварин тощо (супутня потреба).

Норми, що застосовуються нині у нас в практиці тваринництва, розраховані на сумарну потребу тварин для підтримання життє­вих функції організму, ріст і розвиток молодняку, основну продук­цію чи репродуктивні функції й не враховують для деяких груп тварин потреби на супутню продуктивність, яку необхідно додат­ково брати до уваги при визначенні загальної норми, наприклад на ріст молодих дійних корів, роздій новотільних тощо. Нині для визначення норми годівлі використовують деталізовані норми, за якими рекомендується враховувати від 20 до 40 показників по­живності раціону. Відповідно до встановленої норми годівлі скла­дають раціони.

Раціон — це набір і кількість кормів, які споживає тварина за певний проміжок часу (доба, місяць, сезон, рік). Якщо раціон по­вністю і всебічно задовольняє потребу організму в необхідних пожи­вних речовинах, то він називається збалансованим. Раціон склада­ють із доброякісних кормів, що відповідають природі живлення тва­рин. До нього мають входити різноманітні корми, які при поєднанні сприятливо впливають на процеси травлення, відповідають струк­турі кормовиробництва у господарстві і по можливості є дешевими. В раціоні має бути і певне співвідношення між окремими кормами. У практиці годівлі сільськогосподарських тварин можливі різні співвідношення кормів у раціонах залежно від типу годівлі, що склався в господарстві. Під типом годівлі розуміють умовну назву раціону, яка зале­жить від умісту в ньому окремого корму або групи кормів за енерге­тичною поживністю чи сухою речовиною. Визначають тип годівлі за структурою раціону. Структура раціону — це співвідношення окремих груп кормів у ньому за вмістом енергії, виражене у відсотках до загальної його поживності.