97.Методи підвищення засвоєння мікроелементів.

Серед речовин, що грають важливу роль в харчуванні тварин, значне місце займають мікроелементи, необхідні для росту і розмноження. Вони впливають на функції кровотворення, ендокринних залоз, захисні реакції організму, мікрофлору травного тракту, регулюють обмін речовин, беруть участь в біосинтезі білка, проникності клітинних мембран і т.д.  Основне джерело мікроелементів для тварин - корми. Однак мінеральний склад останніх залежить від типу грунтів, кліматичних умов, виду рослин, фази вегетації, агрохімічних заходів, технології збирання, зберігання і підготовки до згодовування, інших факторів. У зв'язку з цим нерідко спостерігається нестача одних і надлишок інших елементів, що призводить до виникнення захворювань, зниження продуктивності, плодючості, погіршення якості продукції та ефективності використання корму. Щоб не допустити цього, використовують різні сполуки, проте їх біологічна доступність неоднакова. Крім того, технологічні властивості солей мікроелементів суттєво впливають на якість преміксів і комбікормів.  Точні механізми вилучення заліза з кормів і його абсорбції невідомі. У тварин комплексні сполуки цього елементу під впливом соляної кислоти і пепсину шлункового соку розщеплюються, і тривалентне залізо, відновлюючись, переходить в двовалентне. Утворені солі добре іонізуються і абсорбуються. Всмоктування відбувається в основному у дванадцятипалій кишці і залежить від насичення залізом феритину слизової кишечника і трансферину крові. Абсорбції заліза сприяють редуцирующие речовини корму, або антиоксиданти: аскорбінова кислота, токоферол, цистеїн, глютатіон. Всмоктування інгібують органічні кислоти, які утворюють нерозчинні солі заліза (оксалат, цитрат, фитат), а також надлишок у раціоні фосфатів, госипола, таніну, цинку, марганцю, міді, кадмію. На засвоєння заліза сильно впливає рН вмісту шлунка.  У дорослих особин недолік заліза зустрічається рідко у зв'язку з високим вмістом його в рослинних кормах, задовільною засвоюваністю і реутилізації елемента в організмі, хоча іноді Залізодефіцитних стан реєструють і у високопродуктивного худоби. Анемія частіше проявляється у молодняку.  Встановлено, що у моногастричних тварин залізо досить добре всмоктується з сульфатів, хлориду, тартрату, фумарату, глюконату, цитрату, хелатних комплексів, погано - з карбонатів, пірофосфатів, ортофосфатів, відновленого заліза і практично недоступно з оксидів. Введення в комбікорми хелатних сполук заліза з молочною кислотою, гліцином або метіоніном сприяє кращому впливу елемента в порівнянні з сульфатом, тоді як добавки ЕДТА-заліза погіршують цей показник. Ефективність використання заліза на утворення гемоглобіну у курчат з комплексу з ЕДТА була приблизно такою ж, як з сірчанокислої солі, а з відновленого заліза - в три рази нижче. 

98. Наслідки недокорму телят до 6 міс віку.

Основою раціону в зимовий період є силос, сінаж, концентровані та грубі корми. Якщо господарство розташоване в бурякосійних ра­йонах, до раціону молодняку вводять 25 — 35 % жому за загальною поживністю, а для балансування його за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами до комбікорму чи зелених кормів додають 500 — 600 г амідоконцентратних добавок, а також діамонійфосфат і мононатрійфосфат.

У літній період у раціоні молодняку зелені корми мають стано­вити 75 % за поживністю. Для забезпечення тварин протеїном кра­ще згодовувати злаково-бобові суміші. Із концентрованих викорис­товують комбікорми або високоенергетичні кормові суміші. Доціль­но вирощувати молодняк на природних та культурних пасовищах. За умов доброго травостою без згодовування концкормів середньо­добові прирости тварин можуть досягати 1000 г. Потреба в енергії і перетравному протеїні залежить від віку й живої маси молодняку

99.Ф-ції мікрофлори в передшлунках жуйних.

Одна з головних особливостей у жуйних тварин - це їх спроможність ефективно засвоювати поживні речовини грубих та соковитих кормів для свого росту й розвитку, а також для виробництва продуктів харчування.

Багатокамерний шлунок ВРХ складається з 4-х відділів: рубця, сітки, книжки та сичуга. З них лише сичуг має залози, які виділяють кислий сік, а рубець, сітка й книжка не мають залозної тканини і одержали назву передшлунків. Найбільш важливе значення у живленні худоби має рубець.

Рубець худоби це велика бродильна камера у яку весь час надходить слина (до 80 л на добу), яка багата на бікарбонат та інші іони. Розчинні продукти життєдіяльності мікроорганізмів легко всмоктується у кров через стінку рубця.

Жуйка як процес, при якому корм із рубця та сітки відригується у ротову порожнину, потім знову пережовується, змішується із слиною і проковтується, зумовлює зменшення часток корму, що полегшує їх видалення із рубця.

Основна функція рубця - перетравлення клітковини корму, яке відбувається за рахунок целюлозолітичної активності популяцій мікроорганізмів. Значна частка потреби жуйних щодо білка забезпечується за рахунок мікроорганізмів.

Дуже важливе значення має те, що мікрофлора рубця спроможна використовувати прості азотисті речовини (наприклад, аміак) для синтезу білків свого тіла. У результаті синтезу білка в рубці жуйні тварини забезпечують себе в незамінних амінокислотах, а також за рахунок діяльності мікрофлори рубця задовольняють свій організм у вітамінах групи В. Тільки жиророзчинні вітаміни А, Д, Е не синтезуються мікрофлорою рубця і повинні надходити з кормом. Проте в молочний період вирощування у телят ще не функціонує рубець, необхідно контролювати вміст у раціоні жиро- та водорозчиних вітамінів, а також кількість незамінних амінокислот.

Серед бактерій рубця найбільше стрептококів. Вони ферментують глюкозу і крохмаль з утворенням молочної кислоти, а також целюлозолітичні бактерії, що здійснюють перетравлення клітковини корму і розкладають її до летких жирних кислот (оцтова, пропіонова, масляна). Крім того, в рубці існують молочнокислі бактерії, які ферментують вуглеводи до молочної кислоти. Дріжджоподібні мікроорганізми є другою за чисельністю мікрофлорою рубця ВРХ і розчеплюють цукри до летких жирних кислот.

Раціони, багаті на крохмаль сприяють утворенню пропіонової кислоти, а згодовування худобі об'ємистих кормів стимулює утворення у вмісті рубця оцтової кислоти, яка є попередником у процесі синтезу молочного жиру.

Головне значення рубця в обміні азотистих речовин полягає в тому, що в ньому відбувається зміна або доповнення складу амінокислот, які знаходяться у з'їденому білку корму, а також зміна кількості азотистих сполук, доступних для худоби.

У годівлі високопродуктивних корів існує проблема захисту кормового протеіну від руйнування його мікрофлорою рубця. Завдання полягає в тому, щоб кормовий протеін потрапив до сичуга і тонкого відділу кишечника незруйнованим, де він використовується для синтезу білкової частини продукції.