- •2.Хімічний склад кормів Хімічний склад кормів для тварин
- •3. Перетравність поживних речовин кормів. Коефіціенти перетравності поживних речовин.
- •4.Методи вивчення обміну речовині енергії в організмі тварин.
- •6. Оцінка поживності кормів у вівсяних кормових одиницях.
- •7. Оцінка енергетичної поживності кормів в одиницях обмінної енергії.
- •8. Розподіл енергії корму в організмі тварин.
- •10.Протеїнову поживність кормів
- •11. Роль незамінних амінокислот в годівлі тварин.
- •13. Особливості вуглеводневого живлення у тварин.
- •12. Проблема кормового білку в тваринництві та шляхи її вирішення.
- •14. Мінеральна поживність кормів.
- •15. Роль макроелементів у годівлі тварин.
- •16. Роль мікроелементів у годівлі тварин.
- •17. Вивчення балансу мінеральних речовин в організмі тварин.
- •18. Вітамінна поживність кормів.
- •20. Характеристика вітамінних та мінеральні добавок.
- •22. Нетрадиційні джерела мінеральних речовин в годівлі тварин.
- •25. Зоотехнічний аналіз кормів
- •26. Комплексна оцінка поживності кормів. Комплексна оцінка поживності кормів.
- •27. Класифікація кормів.
- •29. Наукові основи приготування високоякісного силосу. Поживність комбінованого силосу.
- •36.Методи підготовки грубих кормів до згодовування.
- •37. Поживність зернових кормів та відходів їх переробки.
- •38. Поживність відходів олійногоекстракційного виробництва.
- •41.Поживність Харчових відходів.
- •42. Корми і кормові добавки мікробіологічного походження.
- •43.Поживність кормів тваринного походження.
- •45. Премікси, бвд,бвмд.Їх склад та використання.
- •47.Вплив якості кормів на продуктивність кормів.
- •48.Розрахунок річної потреби в кормах
- •49.Облік кормів та основні методи оцінки їх якості.
- •50.Комплексна оцінка поживності кормів.
- •52.Мікотоксини пліснявих грибів їх вплив на здоровя.
- •53.Особливості травлення в передшлунках жуйних.
- •54.Використання синтетичних азот вмісних речовин в годівлі жуйних.
- •55.Годівля бугаїв плідників.Норми і раціон.
- •57.Годівля корів в літній період. Особливості скл раціонів.
- •58.Годівля корів в зимово стійловий період.
- •60. Годівля сухостійний період.
- •61.Годівля телят до 6 міс.
- •62.Поживність молозива та його використання.
- •63.Годівля ремонтних телиць віком 6-18 міс.
- •65. Особливості годівлі корів у господарствах промислових типах.
- •66.Сучасні методи підвищення молочної продуктивності.
- •68. Годівля вівцематок.
- •69.Годівля молодняку овець.
- •70.Особливості травлення свиней.
- •71.Типи годівлі свиней.
- •72.Годівля кнурів-плідників.
- •76.Годівля підсисних поросят.
- •77.Годівля відлучених поросят.
- •78. Відгодівля молодняку свиней.
- •80.Відгодівля свиней до жирних кондицій.
- •81.Особливості складання раціонів для свиней.
- •83.Особливості годівлі свиней в господарствах промислового типу.
- •84. Особливості травлення у коней.
- •85.Годівля жеребців-плідників.
- •86. Годівля кобил.
- •87. Годівля молодняку коней.
- •94.Методи контролю повноцінності годівлі тварин.
- •96.Умови проведення раннього відлучння поросят від свиноматок.
- •97.Методи підвищення засвоєння мікроелементів.
- •98. Наслідки недокорму телят до 6 міс віку.
- •100.Метод авансованої годівлі дійних корів.
- •101.Вплив викосотемпературної обробки кормів на доступність амінокислот.
- •102. Роль не розчинних і розчинних протеїнів у передшлунках жуйних.
66.Сучасні методи підвищення молочної продуктивності.
Під час одомашнювання тварин, змінюючи умови годівлі та утримання, проведення селекційної роботи виведено такі породи тварин, продуктивність яких перевищує продуктивність потомків у 10-20 разів.
У вимені дикої корови утворюється 200-300 л молока, необхідного для годування теляти. Високопродуктивні корови дають за лактацію 5000-6000 л молока і більше.
Щоб запобігти передчасному запуску, а також одержати від корови більше молока, необхідно дотримуватися таких заходів: — приведення у відповідність кількість дійних корів з кількістю земельних угідь того чи іншого господарства; — значне поліпшення породності стада у господарстві.
- Осіменяти корів необхідно спермою високопродуктивних бичків; — годівля тварин повинна бути раціональною і збалансованою за кількістю білка, жиру, вуглеводів, мінеральних речовин і вітамінів;
67.Годівля баранів-плідників.
Завдання годівлі баранів полягає в забезпеченні постійної'заводської вгодованості, нормальної статевої активності і тривалого їх використання. При нормуванні годівлі баранів враховують їх живу масу, інтенсивність використання і заплановану вовнову продуктивність. За нормами баранам-плідникам дають на добу на 100 кг живої маси в передпарувальний період 1,9 кормової одиниці, в парувальний період при 2—3 садках на добу 2,4 кормової одиниці і при 5—6 садках на добу — 2,8 кормової одиниці. На кожну кормову одиницю раціону потрібно давати перетравного протеїну в непарувальний період 90—ПО г, в парувальний період — 120—150 г, кальцію — відповідно 5—6 і 6—8 г, фосфору 3—4 і 5—6 г, каротину 15—20 і 20—30 мг. Раціони для баранів-плідників складають з різноманітних кормів. У непарувальний період баранам на добу необхідно згодовувати взимку по 2—2,5 кг доброякісного сіна, 1 —1,5 кг соковитих кормів і 0,5—0,9 кг суміші концентратів, а влітку — зелений корм і приблизно таку ж кількість концентратів. За 1,5—2 місяці до початку парування норму годівлі баранів-плідників підвищують і поступово переводять на раціон парувального періоду. В цей час їм зменшують даванку об'ємистих кормів при одночасному збільшенні н 1,5—2 рази кількості концентратів. Кожен баран одержує взимку 1—1,5 кг сіна або 4—6 трави влітку і 1 — 1,5 кг суміші концентрованих кормів. При інтенсивному використанні в разі потреби в раціони баранів-плідників включають корми тваринного походження. Годують баранів два рази на добу.
68. Годівля вівцематок.
Головним завданням годівлі вівцематок після відлучення ягнят до запліднення є відновлення вгодованості їх після лактації і створення необхідних запасів енергії і вітамінів для майбутнього виношування плода. В цей період використовують для годівлі вівцематок траву, а при недостатній її кількості і незадовільній вгодованості тварин підгодовують концентрованими кормами — 0,2—0,4 кг на голову за добу. В перші три місяці кітності підтримують вівцематок у тих кондиціях, в яких вони були перед паруванням. Вівцематкам нижчесередньої вгодованості збільшують даванку кормів на 0,3—0,4 кормової одиниці на добу. У другій половині кітності рівень годівлі вівцематок збільшують за загальною поживністю на 30—40%, за перетравним протеїном — на 40—60, а за кальцієм і фосфором — у два рази. В стійловий період в першу половину кітності даван-ка і—2 кг якісного сіна і 2—4 кг силосу повністю задовольняє потреби вівцематки живою масою 50—60 кг. Частину сіна можна замінити ярою соломою. В другу половину кітності даванку грубих кормів дещо зменшують при тій же кількості соковитих. Концентровані корми згодовують з розрахунку 20—30% від поживності раціону. У підсисних вівцематок порівняно з холостими потреба в поживних речовинах збільшується вдвічі. У стійловий період у перші 2—3 дні після окоту їм згодовують доброякісне сіно, поступово включаючи в раціони концентровані і соковиті корми. Через 1—1,5 тижня їм дають по 1—2 кг сіна, 1,5—3 соковитих і 0,4—0,5 кг концентрованих кормів. Влітку основним кормом для підсисних вівцематок є трава природних і сіяних кормових культур. Протягом року кітні і підсисні вівцематки повинні регулярно одержувати мінеральні підгодівлі. їм слід згодовувати тільки доброякісні корми, тому що мерзлі і плісняві викликають аборти, розлад травлення, здуття, зменшення молочності тощо.
