60.Способи забезпечення сплати податкового зобов'язання платника податків.

Способами забезпечення сплати податкового зобов'язання платника податків є: податкова застави, адміністративний арешт, пеня та податкове поручительство. Згідно п. 14.1.155. ПК податкова застава — спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов’язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений ПК. Податкова застава виникає на підставах, встановлених ПК. У разі невиконання платником податків грошового зобов’язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному ПК, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави. Зогідно зі ст. 89. ПК право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені ПК, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, — з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов’язання, самостійно визначеної контролюючим органом, — з дня виникнення податкового боргу. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому. У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею. Адміністративним арештом активів визнається накладення податковим або митним органом обмежень на майно платника податків. Як і обмеження операцій по рахунках платника податків у банках, метою накладення арешту на майно є забезпечення виконання рішення податкового органу. Арешт активів полягає в обмеженні повноважень власника щодо володіння, користування й розпорядження приналежним платнику податків майном. Згідно зі ст. 94 ПК адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з’ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби; відсутні свідоцтва про державну реєстрацію суб’єктів господарювання, дозволи (ліцензії) на її здійснення, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій; відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов’язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу, та/або акта опису (виділення) майна для його продажу.

Згідно з п. 14.1.162. ПК пеня — сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов’язань, не сплачених у встановлені законодавством строки. Згідно з п. 129.1. ПК пеня нараховується: 1. після закінчення встановлених ПК строків погашення узгодженого грошового зобов’язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов’язання платником податків — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов’язання контролюючими органами — від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов’язання, визначеного у податковому повідомленні — рішенні згідно із цим Кодексом; 2. у день настання строку погашення податкового зобов’язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); 3. у день настання строку погашення податкового зобов’язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків — фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента. Особливістю податкового поручительства є специфічне стано­вище органів, що представляють панівну сторону, державу. Дані органи (насамперед, податкові) виступають представниками держави й не є кредиторами платників податків. Безпосередніми суб'єктами, які, фактично, кредитують платників податків, є власники фондів коштів, які акумулюються на рівні різних видів бюджетів - держави й територіальних громад. Поручительство як спосіб забезпечення виконання податкового обов'язку може бути застосоване у випадках, установлених подат­ковим законодавством. Сторони договору поручительства - поручитель і податковий орган. Традиційно поручителем можуть виступати будь-які юридичні або фізичні особи. Однак, відповідно до п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим поручителем виступає банк - поручитель. Механізм податкового поручительства регулюється п. 8.8 ст. 8 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" і деталізує саме податковий характер цих відносин. Податковий орган при цьому зобов'язаний відмовитися від права податкової застави активів платника, якщо банк-резидент поручається за нього.