Геморагічний шок

Стадії геморагічного шоку

І стадія – компенсований зворотний шок.

ІІ стадія – некомпенсований шок.

ІІІ стадія – незворотний шок.

Клінічні симптоми і об'єм крововтрати при синдромі малого викиду і геморагічному шоку

І стадія геморагічного шоку

• Помірна тахікардія.

• Гіпотонія.

• Олігурія.

• Похолодання кінцівок.

• Крововтрата 15-20% - 700-1300 мл.

ІІ стадія геморагічного шоку

• Блідість шкіри, ціаноз.

• Задишка, неспокій.

• Пульс 120-140 за 1 хвилину.

• АТ 100 мм рт. ст.

• Олігурія (менше 20 мл/год.).

• Крововтрата 25-45% -1300-1800 мл.

ІІІ стадія геморагічного шоку

• Свідомість відсутня.

• Різка блідість шкіри,

• холодний піт.

• Похолодання кінцівок.

• Пульс більше 140 за 1 хвилину.

• АТ нижче 60 мм рт. ст. або не визначається.

• Олігоанурія.

Шоковий індекс Альговера

Для визначення об'єму крововтрати та ступеня глибини шоку використовують діагностичний показник – шоковий індекс Альговера.

Зниження АТ та компенсаторна тахікардія у хворих, що знаходяться в стані шоку, збільшують шоковий індекс.

Визначення об'єму крововтрати за шоковим індексом

Шоковий індекс	Об'єм крововтрати (% від ОЦК)	Ступінь шоку
До 1	До 20	І
1,1-1,7	20-40	ІІ
1,8 і вище	Понад 40	ІІІ

Визначення об'єму крововтрати за шоковим індексом

Наприклад: маса тіла 80 кг, показання гемодинаміки: АТ = 80/50 мм рт. ст., ЧСС – 120/хв.

ОЦК становить: 70 х 80 = 5600 (мл) 70 мл/кг маси тіла

Шоковий індекс: 120 : 80 = 1,5.

Ступінь глибини шоку (згідно з таблицею) = ІІ.

Крововтрата становитиме близько 30% від ОЦК (5600 мл), або 5600 х 0,3 = 1680 мл крові.

Лікування геморагічного шоку

Головна мета:

• ліквідація гіповолемії,

• покращення мікроциркуляції,

• зупинка кровотечі.

Для відновлення ОЦК вводять в/в краплинно або струминно:

• синтетичні кровозамінники (поліглюкін, реополіглюкін, реоглюман, желатиноль);

• кров, еритроцитарну масу, плазму і білкові плазмозамінники (альбумін, протеїн);

• кристалоїдні препарати (Рінгер - лактат, 0,9% розчин натрію хлориду, лактасіль, дисіль);

• безсольові (5-10% розчини глюкози);

• розчин натрію гідрокарбонату 4%, трисамін;

• глюкокортикоїди.

Кардіогенний шок

Форми кардіогенного шоку (по Е. М. Чазову)

1. Істинно кардіогенний шок (в перші години після інфаркту міокарда, зумовлений зниженням його скорочування).

2. Аритмічний кардіогенний шок (при повній атріовентрикулярній блокаді).

3. Рефлекторний (результат інтенсивного больового синдрому).

4. Кардіогенний шок в результаті розриву міокарда (тампонада серця, стиснення порожнистих вен кров’ю).

Клініка кардіогенного шоку (клініка гострої недостатності кровообігу з гіпотонією).

• Шкіра бліда з ціанотичним відтінком, вкрита холодним потом.

• Наростає ГДН («шокова легеня»).

• Олігурія до анурії.

• Головний симптом: гіпотонія, яка важко корегується, аж до повної відсутності АТ.

• Метаболічний ацидоз.

Лікування кардіогенного шоку

• Положення хворого на спині з підвищенням верхньої половини тулуба.

• Оксигенотерапія.

• Терапія препаратами, які підвищують скорочувальну функцію серця:

0,2% розчин норадреналіну 4-8 мг (2-4 мл на 1 л 5% розчині глюкози або фізрозчині), гіпертензин, глюкагон, 1 % розчин мезатону 0,5-1 мл в/м, в/в, 0,5% розчин дофаміну 25-50 мл на 250 мл 5% розчині глюкози, неотон 100-300 мл в/в до стабілізації гемодинаміки.

• Для боротьби з аритміями: лідокаїн, анаприлін, хінідін, препарати калію.

• Для покращення скорочення міокарду: серцеві глюкозиди (0,5-1 мл 0,05% розчин строфантину або 0,06% розчин корглюкону в/в, повільно шприцом на ізотонічному розчині, розчин целаниду).

• Для зняття больового синдрому: анальгетики, психотропні (діазепам, таламонал).

• Глюкокортикоїди від 90-500 мг за добу по преднізолону в/в, краплинно до стабілізації АТ.