4. Реанімація та інтенсивна терапія в разі шоку.

Шок (від англ. shok – удар, потрясіння)

Стан шоку було вперше описаний Гіппократом.

Шок (від англ. shock — удар, потрясіння) — це патологічний стан організму, який виникає при дії на нього надмірних подразників і супроводжується прогресуючим порушенням життєво важливих функцій нервової системи, кровообігу, дихання, обміну речовин і інших функцій організму.

По суті, це зрив компенсаторних реакцій організму у відповідь на пошкодження.

Патогенез та класифікація шоку

З сучасної точки зору, шок розвивається у відповідності з теорією стресу Г. Сельє. Згідно цієї теорії, надмірний вплив на організм надсильного подразника викликає в ньому специфічні і неспецифічні реакції.

Перші залежать від характеру дії на організм.

Другі - тільки від сили впливу. Неспецифічні реакції при впливах надсильного подразника отримали назву загального адаптаційного синдрому.

Загальний адаптаційний синдром протікає завжди однотипово, в три стадії:

• стадія компенсована (оборотна),

• стадія декомпенсована (частково оборотна, характеризується загальним зниженням резистентності організму і навіть загибеллю організму),

• стадія термінальна (необоротна, летальна).

М. І. Пирогов в середині XIX століття визначив в патогенезі шоку поняття еректильної (збудження) і торпидної (млявість, заціпеніння) фаз. Унаслідок шоку порушується співвідношення між об'ємною швидкістю кровотоку і потребою тканин у кисні, зменшується кровозабезпечення тканин через відкриття артеріовенозних шунтів.

Недостатність кровозабезпечення позначається на кровообігу в органах черевної порожнини і нирках.

Ємнісні судини (вени) звужуються, артеріальні шунти внутрішніх органів відкриваються; розвивається ацидоз тканин.

Патогенетична класифікація шоку

• гіповолемічний (зниження ОЦК);

• кардіогенний (серцева недостатність);

• перерозподільний (дистрибутивний);

• змішаний.

Клінічна класифікація шоку

• геморагічний або гіповолемічний.

• травматичний:

а) в результаті механічних дій (рановий, операційний, компресійний);

б) опіковий;

в) електричний;

г) холодовий.

• кардіогенний.

• анафілактичний.

• токсико - інфекційний.

• екзогенний (при отруєннях).

Классификация (за етіологічними ознаками)

I. Больовий шок:

1) екзогенний больовий шок (травматичний):

а) при механічних ушкодженнях;

б) при термічних і хімічних опіках;

в) при відмороженні;

г) при електротравмі;

2) ендогенний больовий шок:

а) кардіогенний;

б) нефрогенний;

в) при гострій кишковій непрохідності;

г) при перфорації статевого органа черевної порожнини.

II. Гуморальний шок:

1) анафілактичний;

2) гемолітичний;

3) адреналіновий;

4) бактеріальний;

5) токсичний.

III. Психогенний шок, який виникає в результаті тяжких нервово-психічних стресів (жах, гнів, відчай, переляк та ін.).

Найбільш часто в клінічній практиці зустрічається больовий шок, причиною якого є механічна травма (особливо травматичний шок), термічні ушкодження (опіковий шок) і інфаркт міокарда (кардіогенний шок).

При гуморальному шоку пошкоджуючим фактором є токсичні продукти ендогенного походження, які з’являються в крові (анафілактичний, гемолітичний шок та ін.) і екзогенного походження (бактеріальний шок). Гуморальний шок зустрічається рідше, чим больовий шок, але протікає вкрай тяжко, з високою летальністю.

Виражений шок психогенного походження зустрічається дуже рідко.

Перебіг шоку ускладнюють:

• крововтрата,

• голодування,

• інтоксикація,

• а також особливості соматичного стану організму (хронічні захворювання серцево-судинної системи, органів дихання, печінки, нирок та ін.).

Патофізіологічні зміни під час шоку визначають особливості розвитку клінічної картини і перебігу шоку і залежать від виду шоку.

Класифікація шоку за ступенями

І ступінь шоку

• Стан потерпілого компенсований, середньої важкості.

• Свідомість збережена, ясна, хворий контактний, злегка загальмований.

• Систолічний артеріальний тиск (АТ) перевищує 90 мм рт. ст.,

• пульс прискорений, 90-100 ударів у хвилину.

• Прогноз сприятливий.

ІІ ступінь шоку

• Потерпілий загальмований, загальний стан важкий,

• шкірні покриви бліді,

• тони серця приглушені,

• пульс частий - до 140 ударів на хвилину, слабкого наповнення,

• максимальний артеріальний тиск знижений до 90-80 мм рт. ст.

• Дихання поверхневе, прискорене,

• свідомість збережена.

• На запитання потерпілий відповідає правильно,

• говорить повільно, тихим голосом.

• Прогноз серйозний.

• Для порятунку життя потрібне проведення протишокових заходів.

ІІІ ступінь шоку

• Стан хворого дуже важкий.

• Хворий адинамічний, загальмований,

• на біль не реагує, на запитання відповідає коротко і вкрай повільно або зовсім не відповідає, говорить глухим ледве чутним голосом.

• Свідомість сплутана або відсутня зовсім.

• Шкіра бліда, покрита холодним потом, виражений акроціаноз.

• Тони серця глухі.

• Пульс ниткоподібний - 130-180 ударів на хвилину, визначається тільки на великих артеріях (сонній, стегновій).

• Дихання поверхневе, часте.

• Систолічний АТ нижче 70 мм рт. ст.,

• центральний венозний тиск (ЦВТ) дорівнює нулю.

• Анурія .

• Прогноз дуже серйозний.

ІV ступінь шоку

• Проявляється клінічно як одне з термінальних станів.

• Тони серця не вислуховуються,

• потерпілий без свідомості,

• шкірні покриви сірого кольору, з мармуровим відтінком, із застійними плямами типу трупних (ознака зниження кровонаповнення і застою крові в дрібних судинах),

• губи синюшні,

• артеріальний тиск нижче 50 мм рт. ст., часто не визначається зовсім.

• Пульс ледь відчутний на центральних артеріях,

• анурія.

• Дихання поверхневе, рідке (судорожно схлипує), ледь помітне,

• зіниці розширені, рефлексів і реакцій на больове подразнення немає.

• Прогноз майже завжди несприятливий.

Орієнтовно тяжкість шоку можна визначити по індексу Альговера, тобто по відношенню пульсу за 1 хвилину до значення систолічного артеріального тиску.

У нормі індекс дорівнює чи близький значенню 0,5 (60 : 120 = 0,5).

Збільшення індексу свідчить про загрозу виникнення шоку (100:100=1,0) – перехідний стан.

Чим більший індекс, тим важчий ступінь шоку.

Індекс, який перевищує значення 1,5, свідчить про розвиток важкого шоку.