2. Порядок утворення та державної реєстрації суб’єктів господарювання.

Процес утворення суб’єкта господарювання охоплює відносини, пов’язані з його фактичним виникненням та наступною легалізацією його правового статусу.

Відмінності у процесі створення суб’єктів господарювання обумовлені: існуванням різних видів таких суб’єктів; наявністю різних порядків створення суб’єктів господарювання — юридичних осіб (господарських організацій); особливостями створення, притаманними окремим організаційно-правовим формам; додатковими вимогами до суб’єктів окремих сфер господарювання тощо.

Для набуття статусу суб’єкта підприємницької діяльності громадянину достатньо зареєструватися в порядку, встановленому чинним законодавством.

Суб’єкти господарювання зі статусом юридичної особи створюються за рішенням власника майна або уповноваженого ним органу, а у випадках, спеціально передбачених законодавством, також за рішенням інших органів, організацій і громадян шляхом заснування нового, реорганізації (злиття, приєднання, виділення, поділу, перетворення) діючого суб’єкта господарювання з додержанням вимог законодавства. Суб’єкти господарювання можуть утворюватися шляхом примусового поділу (виділення) вже існуючого суб’єкта господарювання за розпорядженням антимонопольних органів відповідно до антимонопольно-конкурентного законодавства України.

Відповідно до ст. 81 ЦК України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів згідно із ст. 87 ЦК України. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування. Порядок утворення та правовий статус юридичних осіб публічного права встановлюються Конституцією України та законом. Держава, територіальні громади можуть створювати юридичних осіб як приватного (підприємницькі товариства), так і публічного права (державні унітарні та казенні підприємства, комунальні унітарні підприємства). Рішення про створення господарських організацій — юридичних осіб публічного права оформлюється розпорядчим актом, який є одним із видів правових актів (актів правозастосування), що приймається управненим владними суб’єктом відповідно до його повноважень. Такими актами є Указ Президента України, постанова Кабінету Міністрів України, наказ міністерства, рішення органів місцевого самоврядування тощо.

Першим етапом створення господарської організації, що є юридичною особою приватного права, є прийняття засновниками рішення про намір створення господарської організації та розробку її установчих документів; другим етапом — організація та формування майнової бази господарювання; третім етапом під час створення господарських організацій кооперативного типу — організація та проведення установчих зборів, які приймають рішення про створення господарської організації та затверджують її установчий документ (порядок скликання та проведення установчих зборів нормативно визначений тільки для акціонерних товариств (статті 35, 36 Закону України «Про господарські товариства»1 від 19 вересня 1991 р.) та кооперативів (ст. 7 Закону України «Про кооперацію»2 від 10 липня 2003 р.); під час створення унітарних господарських організацій прийняття засновником одноособового рішення про створення господарської організації та затвердження її уставного документу; четвертим етапом — державна реєстрація, як обов’язкова умова легалізації суб’єкта господарювання та необхідна передумова його законної участі в господарсько-виробничих правовідносинах.

Процедуру державної реєстрації регламентовано Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»3 від 15 травня 2003 р. Новелою для вітчизняного законодавства став інститут резервування найменування юридичної особи. Так, засновник юридичної особи має право зарезервувати найменування такої юридичної особи строком на два місяці, а найменування відкритих акціонерних товариств — строком на дев’ять місяців. Найменування повинно містити інформацію про її організаційно-правову форму та назву. Засновник юридичної особи у заяві про резервування має вказати найменування юридичної особи, повне найменування юридичної особи, під яким він мають намір її зареєструвати.

Для резервування найменування юридичної особи засновник юридичної особи або уповноважена ним особа повинен подати (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) державному реєстратору такі документи:

– заяву встановленого зразка про резервування найменування юридичної особи;

– документ, що підтверджує внесення плати за проведення резервування найменування юридичної особи.

Резервування найменування юридичної особи здійснюється протягом трьох робочих днів із дати надходження необхідних документів.

Для проведення державної реєстрації юридичної особи засновник або уповноважена ними особа повинні особисто подати державному реєстратору (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) такі документи:

– заповнену реєстраційну картку на проведення державної реєстрації юридичної особи;

– примірник оригіналу або нотаріально засвідчену копію рішення засновників або уповноваженого ними органу про створення юридичної особи у випадках, передбачених законом;

– два примірники установчих документів;

– документ, що засвідчує внесення реєстраційного збору за проведення державної реєстрації юридичної особи.

У випадках, визначених законом, крім загального пакета документів, додатково подається копія рішення органів Антимонопольного комітету України або Кабінету Міністрів України про надання дозволу на узгоджені дії або на концентрацію суб’єктів господарювання.

У разі державної реєстрації юридичної особи, для якої законом встановлено вимоги щодо формування статутного фонду (статутного або складеного капіталу), крім загального пакета документів, додатково по­дається документ, що підтверджує внесення засновником вкладу до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) юридичної особи в розмірі, який установлено законом.

У разі державної реєстрації відкритих акціонерних товариств, крім загального пакета документів, додатково подається звіт про проведення підписки на акції, який засвідчено Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку України.

У разі державної реєстрації фермерського господарства, крім загального пакета документів, додатково подається копія Державного акта на право приватної власності засновника на землю або копія Державного акта на право постійного користування землею засновником, або нотаріально засвідчена копія договору про право користування землею засновником, зокрема на умовах оренди.

У разі державної реєстрації юридичної особи, засновником якої є іноземна юридична особа, крім перелічених документів, додатково подається документ про підтвердження реєстрації іноземної особи в країні її місцезнаходження, зокрема витяг із торговельного, банківського або судового реєстру, який відповідає вимогам ч. 6 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців».

Державний реєстратор має право залишити без розгляду документи, подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, якщо:

– документи подані за неналежним місцем проведення державної реєстрації;

– документи не відповідають вимогам, які встановлені Законом;

– документи подані не в повному обсязі.

Про залишення документів, які подані для проведення державної реєстрації юридичної особи, без розгляду засновнику або уповноваженій ним особі не пізніше наступного робочого дня з дати їх надходження державним реєстратором видаються відповідне повідомлення із зазначенням підстав залишення документів без розгляду та документи, що подавалися для проведення державної реєстрації юридичної особи, відповідно до опису.

За відсутності підстав для відмови у проведенні державної реєстрації юридичної особи державний реєстратор повинен внести до реєстраційної картки на проведення державної реєстрації юридичної особи ідентифікаційний код заявника відповідно до вимог Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України та внести до Єдиного державного реєстру запис про проведення державної реєстрації юридичної особи на підставі відомостей цієї реєстраційної картки.

Свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи повинно бути оформлено і видано засновнику або уповноваженій ним особі державним реєстратором не пізніше наступного робочого дня з дати державної реє страції юридичної особи. Разом із свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи засновнику або уповноваженій ним особі видається один примірник оригіналу установчих документів з відміткою державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи.

Підставою для взяття юридичної особи на облік в органах статистики, державної податкової служби, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування є надходження до цих органів повідомлення державного реєстратора про проведення державної реєстрації юридичної особи та відомостей з відповідної реєстраційної картки.

Відмову в проведенні державної реєстрації юридичної особи може бути оскаржено в суді.

Заміна свідоцтва про державну реєстрацію проводиться у разі: внесення змін до установчих документів юридичної особи, якщо ці зміни пов’язані із зміною найменування юридичної особи; внесення змін до відомостей про юридичну особу, якщо ці зміни пов’язані із зміною місцезнаходження юридичної особи; внесення змін до відомостей про фізичну особу-підприємця, якщо ці зміни пов’язані із зміною імені та місця проживання фізичної особи-підприємця; втрати або пошкодження свідоцтва про державну реєстрацію.

Обмеження щодо заснування суб’єкта підприємницької діяльності на правах юридичної особи умовно можна поділити на три групи: 1) вікові обмеження; 2) обмеження, пов’язані з дотриманням вимог антимонопольного законодавства; 3) обмеження, пов’язані з різновидом діяльності для провадження якої засновується суб’єкт господарювання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 32 ЦК України фізична особа у віці від чотирнадцяти років має право бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи. Згідно зі ст. 10 Закону України «Про кооперацію» від 10 липня 2003 р. членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16-річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності.

Створення суб’єктів господарювання здійснюється з додержанням вимог антимонопольно-конкурентного законодавства, яким у тому числі передбачено певні обмеження щодо заснування суб’єкта господарювання. Так, згідно із Законом України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001 р. з метою запобігання монополізації товарних ринків, зловживання монопольним (домінуючим) становищем, обмеження конкуренції органи Антимонопольного комітету України здійснюють державний контроль за концентрацією суб’єктів господарювання. Згідно зі ст. 22 Закону України «Про захист економічної конкуренції» концентрацією визнається:

1) злиття суб’єктів господарювання або приєднання одного суб’єкта господарювання до іншого;

2) набуття безпосередньо або через інших осіб контролю одним або кількома суб’єктами господарювання над одним або кількома суб’єктами господарювання чи частинами суб’єктів господарювання, зокрема шляхом:

а) безпосереднього або опосередкованого придбання, набуття у власність іншим способом активів у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, одержання в управління, оренду, лізинг, концесію чи набуття в інший спосіб права користування активами у вигляді цілісного майнового комплексу або структурного підрозділу суб’єкта господарювання, в тому числі придбання активів суб’єкта господарювання, що ліквідується;

б) призначення або обрання на посаду керівника, заступника керівника спостережної ради, правління, іншого наглядового чи виконавчого органу суб’єкта господарювання особи, яка вже обіймає одну чи кілька з перелічених посад в інших суб’єктах господарювання, або створення ситуації, за якої більше половини посад членів спостережної ради, правління, інших наглядових чи виконавчих органів двох чи більше суб’єктів господарювання обіймають одні й ті самі особи;

3) створення суб’єкта господарювання двома і більше суб’єктами господарювання, який протягом тривалого періоду буде самостійно здійснювати господарську діяльність, але при цьому таке створення не призводить до координації конкурентної поведінки між суб’єктами господарювання, що створили цей суб’єкт господарювання, або між ними та новоствореним суб’єктом господарювання;

4) безпосереднє або опосередковане придбання, набуття у власність іншим способом чи одержання в управління часток (акцій, паїв), що забезпечує досягнення чи перевищення 25 або 50 відсотків голосів у вищому органі управління відповідного суб’єкта господарювання.

Антимонопольний комітет України чи адміністративна колегія Антимонопольного комітету України надають дозвіл на концентрацію у разі, якщо вона не призводить до монополізації чи суттєвого обмеження конкуренції на всьому ринку чи в значній його частині.

Обмеження щодо заснування суб’єкта господарської діяльності також пов’язані із самим різновидом такої діяльності. Так, із Законом України «Про страхування»1 від 7 березня 1996 р. страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств із додатковою відповідальністю згідно із Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох.

Відповідно до Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»2 від 19 грудня 1995 р., виробництво спирту етилового (у тому числі як лікарського засобу), біоетанолу, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового може здійснюватися лише на державних підприємствах за наявності у них ліцензій. Перелік підприємств, що мають право виробляти біоетанол, затверджується Кабінетом Міністрів України.