6. Класифікація педагогічних технологій за рівнем застосування в педагогічному процесі:

1. загальнопедагогічні (це ті технології, які застосовуються до всіх навчальних предметів. Наприклад, технологія співробітництва, технологія індивідуалізації навчання, технології диференціації навчання, комп’ютерні технології, модульні, блочні, програмовані технології і т.д.);

2. предметнометодичні технології (це ті технології, які застосовуються безпосередньо при навчанні окремих предметів). Наприклад:

• технологія вивчення літератури як предмета, який формує людину (Е.Ильин. Путь к ученику. - М., 1988);

• технологія навчання математики на основі розв’язування задач Р.Г.Хазанкин Десять заповедей учителя математики // Народное образование. - 1991. - № 1);

• технологія поетапного навчання фізики (Н.Н.Палтишев Поэтапное обучение физике // Советская педагогика. - 1988. - № 12);

• технологія раннього та інтенсивного навчання грамоти (М.Н.Зайцев В помощь ученикам и родителям // Педагогический весник. - 1995. № 8);

3. локальні (внутріпредметні). (Наприклад, технологія розв’язування задач певного типу, технологія формування понять тощо). В наступних розділах монографії буде схарактеризовано найбільш складні і вживані в шкільній практиці педагогічні технології.

Найдосконалішою серед багатьох вважають класифікацію, за якою педагогічні технології згруповано за різноманітними системними та інструментально значущими ознаками. Відповідно в сукупності педагогічних технологій виокремлено:

1. За рівнем застосування:

• загальнопедагогічні (стосуються загальних засад освітніх процесів);

• предметні (призначені для вдосконалення викладання окремих предметів);

• локальні та модульні (передбачають часткові зміни педагогічних явищ).

2. За провідним чинником психічного розвитку:

• біогенні (провідна роль належить біологічним чинникам);

• соціогенні (переважають соціальні чинники);

• психогенні (провідна роль належить психічним чинникам).

3. За філософською основою:

• матеріалістичні та ідеалістичні;

• діалектичні та метафізичні;

• наукові та релігійні;

• гуманістичні й антигуманні;

• антропософські (грец. anthropos – людина і sophia – мудрість) і теософські (засновані на вченнях про всезагальний абсолют, божественну суть усіх речей);

• вільного виховання та примусу тощо.

4. За науковою концепцією засвоєння досвіду:

• асоціативно-рефлекторні (в основу покладено теорію формування понять);

• біхевіористські (англ. behavio(u)rism, від behavior(u)r – поведінка) (за основу взято теорію научіння);

• розвивальні (ґрунтуються на теорії розвитку здібностей);

• сугестивні (засновані на навіюванні);

• нейролінгвістичні (засновані на нейролінгвістичному програмуванні);

• гештальттехнології (нім. Gestalt – цілісна форма, образ, структура і технологія) та ін. (засновані на психотерапевтичному впливі).

5. За ставленням до дитини:

• авторитарні (засновані на чіткій надмірній регламентації);

• дидактоцентристські (центровані на навчанні);

• особистісно-орієнтовані (гуманно-особистісні, технології співробітництва, технології вільного виховання).