2. 3. Методичні підходи у роботі з повільними дошкільниками.

Робота з повільними дітьми вимагає великого терпіння, уваги, розуміння їхніх психологічних особливостей і проблем. Дорослим необхідно знайти такі варіанти індивідуального підходу, які б допомогли працювати дитині в оптимальному для неї темпі.

Повільній дитині протипоказано:

•  працювати у швидкому темпі;

•  постійно переводити увагу з тексту на ілюстрації, відповіді, записи та ін.;

•  за обмежений проміжок часу засвоювати значний за обсягом, різноманітний і складний матеріал; 

•  ситуації несподіваного запитання та швидкої відповіді; 

•  опитування на початку заняття.

Правила роботи вихователя з повільними дітьми

1. Не вимагати від дітей негайного включення в роботу – їхня активність у виконанні нового виду завдань зростає поступово.

2. Варто пам’ятати, що повільні діти не можуть виявляти високу активність у виконанні завдань, а деякі взагалі відмовляються працювати в такій ситуації.

3. Не треба вимагати від повільних дітей швидкої зміни невдалих формулювань, їм необхідний час на обміркування нової відповіді, вони частіше дотримуються прийнятих стандартів у відповідях, уникають імпровізації.

4. Не слід їх першими запитувати на заняттях, тому що вони з ускладненням відволікаються від попередньої ситуації.

5. Треба уникати ситуації, коли від повільного малюка потрібна швидка усна відповідь на несподіване запитання, їм необхідно давати час на обміркування запитання та підготовку відповіді на нього.

6. Під час виконання не варто їх відволікати, переключати увагу на що-небудь інше.

7. Небажано змушувати повільну дитину відповідати на запитання з нового, щойно пройденого матеріалу. Варто відкласти їх до наступного разу, давши можливість працювати вдома.

Як батькам допомогти улюбленим «черепашкам»?

1. Вже до віку чотирьох років потрібно познайомити малюка, для чого годинник і що таке час. Так ви сформуєте основу сприйняття часу. Дитина навчиться розуміти, що можна і чого не можна встигнути за годину, півгодини. Краще паралельно купити кілька різних пісочних годинників. І частіше використовуйте їх - під час одягання на прогулянку, під час їжі або збору іграшок. Завжди заохочуйте дитину в кожній конкретній ситуації: «Дивись, сьогодні ти вже одяглася за десять хвилин, ще весь пісочок не висипався!» Тоді вже наступного разу дитина стане співвідносити свої повільні дії з реальним часом.

2. Дорослим важливо пам'ятати, що «уповільнена» дитина не винна у своїй нерозторопності. Постійні окрики, глузування, покарання здатні перетворити її в невротика, але не «прискорити». Роздратування з боку більш активного, нетерплячого дорослого може призвести до хронічних конфліктів, страждань дитини, неврозів. Такій дитині здається, що її недостатньо люблять. А найсильніші побоювання у неї – страх бути покинутою і страх втрати любові близьких їй людей.

3. Не варто підганяти дитину в будь-якому випадку (вони впадають у ступор, роблять це ще повільніше, не на зло вам, а це особливість нервової системи).

4. Спонукати дитину до того, щоб вона сама захотіла зробити щось швидко (зараз поїси та підеш гуляти на вулицю…).

5. Важливо також привчити малюка до дотримання режиму дня, який допоможе йому створити відчуття сталості, до якого він так прагне. Планувати розпорядок дня за принципом: кілька обов’язкових справ, а потім невеликий відпочинок.

6. Велику користь приносять також різного роду змагання між дітьми і дорослими на тему: хто швидше. Звичайно ж, дорослим доведеться злегка піддатися, зате дитина отримає свою порцію похвали за перемогу, за можливість стати найпершим і швидким.

7. Уповільненим дітям потрібна постійна увага з боку дорослих, ненав'язлива допомога від мами чи тата, їх участь і співчуття. Ці малюки, як правило, невпевнені в собі і в ставленні до них людей, тому необхідно підтримувати їх переконання, що все в результаті вийде добре.

8. Іноді флегматична дитина не може приступити до якої-небудь справи через побоювання невдачі. Досить запропонувати їй допомогу, і вона напевно зробить все сама. Для неї важливіше за все відчуття впевненості у тому, що вона не одна, що вона отримає заохочення і підтримку.

9. З неквапливою дитиною грати в ігри, які сприяють підвищенню її активності, але в доступному для малюка темпі. Включення нешвидкого малюка в ігри змагального типу заздалегідь приречене на невдачу. Краще підбадьорювати його, заохочувати, хвалити за успіхи, які він може порівняти зі своїми минулими результатами або діями дорослого: «Сьогодні це вийшло в тебе швидше і краще, ніж учора», «От ти вже навчився швидко їсти, як я», і т . д. Порівняння успіхів дитини з успіхами інших дітей болісне для повільного малюка. Грайте разом з дітьми в ігри.