26. Аналіз теорій особистості, які пояснюють сутність особистості в дихотомії «конституціоналізм – інвайронментализм»

У конституціоналізмі (положення про спадкування рис) довга історія в психології. У деяких найбільш значних теоріях особистості важливим фактором вважається також біологічний субстрат індивідуума. Така, наприклад, фрейдівска концепція Воно, представленого у вигляді успадкованого базисного компонента особистості, закріпленого в конституції даного індивідуума. Інвайронментализм. Уотсон наголошував на основних процесах обумовлення, грунтуючись на вихідній передумові про те, що навколишнє середовище має визначальне значення у формуванні поведінки людини. Справді, дослідження навчання вважають таким важливим саме тому, що навчення - психологічний процес, за допомогою якого навколишнє середовище формує поведінку.Ці висновки, важливі для психології особистості, проглядаються найбільш явно в сучасній біхевіорістськой теорії навчання. Риси инвайронментализма можна знайти практично у всіх теоріях особистості. Теоретик, який схиляється до конституціоналізму, буде найімовірніше розглядати особистість людини як продукт внутрішніх фізичних сил, а не як результат впливу зовнішніх чинників (наприклад, Джейн і Джон дуже агресивні, тому що у них сильне Воно або тому що агресія - успадковується риса). Навіть якщо теоретик визнає певні зовнішні впливи на поведінку, в його особистісних концепціях будуть, тим не менш, відображені положення про конституціональної схильності. Навпаки, теоретик, що дотримується інвайронменталізму, розглядатиме природу людини як в набагато більшому ступені підвладну примхам навколишнього середовища (наприклад, Джейн і Джон дуже агресивні, тому що таким був їхній минулий досвід навчання - по суті, їх зробило такими оточення). Персонолог, який схиляється до інвайронменталізму, буде вибудовувати свої доводи з цихпозицій і, до того ж, сфокусується на процесах навчання, за допомогою яких середовище впливає на розвиток особистості. Майже всі сучасні психологи з даного положення займають інтеракціоністского позицію. З цієї точки зору, поведінка людини розглядається незмінно як результат взаємодії конституції і навколишнього середовища. Це означає, що даний конституційний фактор проявляється по-різному в різних умовах середовища, а вплив середовища буде давати різний ефект в залежності від конституції даної людини. Однак для наших цілей буде корисним відокремити конституцію від навколишнього середовища. Завдяки цьому концептуальному поділу нам стане більш зрозумілий особистий внесок кожного вченого-теоретика.

27. Аналіз теорій особистості, які пояснюють сутність особистості в дихотомії «змінюваність – незмінність»

В більшості визначень особистості основний упор робиться на історію життя або історію розвитку або перспективи розвитку. Положення змінності-незмінності виливається в запитання: скільки фундаментальних змін може зазнати особистість протягом життя? Навіть в руслі однієї і тієї ж широкої традиції в персонології можна виявити розбіжності між вченими з цієї проблеми. Наприклад, і Фрейд і Еріксон, що представляють психодинамическую традицію в теорії особистості, грунтовно розходяться з цього основного положення. Еріксондопускав змінність особистості набагато більшою мірою, ніж Фрейд. Підкреслюючи, що життя - це постійні зміни, Еріксон описував особистість, як обов'язково проходить в своєму розвитку певні стадії, кожна з яких відзначена особливим психосоціальним кризою. Зміни особистості тривають в сприятливому або несприятливому напрямі в залежності від того, яким способом люди дозволяють ці кризи. Цілковито протилежним чином Фрейд представляє базисну структуру характеру людини такою, якою вона встановлюється під впливом переживань в дитинстві. З точки зору Фрейда, незважаючи на поверхневі зміни в поведінці людини протягом життя, основна структура його характеру залишається в значній мірі незмінною. Істотні ж зміни особистості можуть бути досягнуті в кращому випадку з великими труднощами і то тільки в результаті тривалого і дуже болючого процесу психоаналітичної терапії. Персонологи, переконані в змінності людської особистості, можуть по-різному виявляти це в своїх теоріях. Наприклад, їх теорії можуть:Містити концепцію стадійного розвитку протягом усього життя індивідуума;Бути сфокусовані на силах, що викликають зміни в поведінці;Містити гіпотези, що пояснюють, як людям вдається не стикатися зі своїм минулим;Ставити акцент на подальші перспективи розвитку особистості.

Персонологи, що схиляються до положення незмінності, швидше за все, затвердять його в вигляді теорії про деякі незмінні структури, що становлять ядро особистості і визначають поведінку індивідуума на всьому протязі його життя. Вони підкреслять доречність подібних структур; виділять конституціональні або середовищні фактори, відповідальні за їх становлення, а також спосіб, за допомогою якого ці структури з необхідністю характеризують поведінку індивіда протягом життя.