3.1 Інтерактивна теорія особистості (Берроуз ф. Скіннер)

З точки зору Скіннера, поведінка людини цілком залежить від можливості підкріплення з навколишнього середовища. Для того, щоб пояснити поведінку потрібно проаналізувати функціональні відносини між видимим дією і видимими післядії. 

30. Теорії особистості можна розділити на чотири основних типи:

1) гомеостатичні з орієнтацією на конфлікт;

2) гомеостатичні з орієнтацією на згоду;

3) гетеростатичні з орієнтацією на конфлікт;

4) гетеростатичні з орієнтацією на згоду.

Гомеостатичні теорії з орієнтацією на конфлікт припускають, що наявність конфлікту є "тягарем" людини, протягом всього свого життя безуспішно намагається дозволити поставлене йому власною природою конфлікт і повернутися в безтурботне стан рівноваги. Типовим прикладом такого трактування особистості є класична психоаналітична теорія 3. Фрейда. Конфлікт тут неминучий не тільки у зв'язку з вихідною "зіпсованістю" людини, але й тому, що за відсутності конфлікту зникає джерело динаміки в розвитку особистості.

Гомеостатичні теорії з орієнтацією на згоду дотримуються нейтральної трактування людської природи. Прикладом тут є теорії, що розглядають особистість як систему, що створює психічну модель мінливого зовнішнього світу з метою більш ефективної адаптації до нього (біхевіоральний і когнітивний підходи).

Теорії гетеростатичного типу роблять акцент на самодетермінації процесу ускладнення й удосконалення особистості в ході її становлення (для позначення цього процесу використовується термін "особистісний ріст"). Такі теорії визнають природної сутністю особистості "безкорисливу" (Надситуативно) активність і постійне прагнення розвиватися і змінюватися ("виходити за межі самої себе"), але можуть включати в себе і уявлення про різних конфліктних, кризових ситуаціях як додаткових механізмах розвитку (гетеростатіческіе теорії з орієнтацією на конфлікт). Особистість виявляється тоді постійно "незавершеним проектом". Природно, виникає питання про джерело даного ідеального проекту особистості. У ряді гетеростатіческіх концепцій джерелом, ідеалом, до якого прагне особистість, служить деякий природний універсальний проект (моделі самореалізації в гуманістичної психології), у той час як в інших теоріях цей проект визнається не заданих спочатку, а формується в залежності від різних соціокультурних норм і діяльностей особистості (культурно-історичний і діяльнісний підходи). Теорії гетеростатіческого типу з орієнтацією на згоду пропонують однозначно оптимістичний погляд на природу людини і його життєвий шлях, а теорії, орієнтовані на конфлікт, покладають відповідальність за проект власного розвитку і результат його реалізації виключно на саму людину.

гомеостаз-гетеростаз.Олпорт визнавав обгрунтованість гомеостатических потреб, складових примітивну і спільну з тваринами частина мотивації людини. Але він також наполягав на тому, що зниження напруги не пояснює всього поведінки людини. По суті, Олпорт відчував, що зростання і зміна - найбільш помітні особливості особистості людини. «Здорова дитина і доросла людина постійно накопичують напруження ... і просуваються по ту сторону основного, надійного рівня гомеостазу. Прагнення більшості з нас до нового досвіду і нових переживань не можна пояснити зниженням напруги; неможливо це пояснити і прагненням до накопичення знань заради самих знань, до створення прекрасних і непотрібних творів мистецтва; не пояснює цього ні прагненням любити, ні бути коханим ... »(Allport, 1961, р. 90). Таким чином, у всій теорії Олпорта простежується сильна прихильність до положення гетеростаз.

31. Пізнаванності-непізнаванність.Як і більшість інших гуманістично орієнтованих психологів, Олпорт оптимістично налаштований щодо здійсненності спроби науковими методами розгадати таємницю людської поведінки. Точніше кажучи, він вважав, що, хоча і можливо вивчення окремих аспектів індивідуума, одна лише наука не може забезпечити повного розуміння людської природи. Наприклад, Олпорт (Allport, 1966) виступав на захист того, що він називав «магічними реалізмом» - основного емпіричного підходу до вивчення особистості. Згідно з цією доктриною, всередині кожного індивідуума існують генералізовані прагнення до дій або риси особистості; задача психології - розкрити їх і описати. Оскільки риси особистості не доступні прямому, безпосередньому спостереженню, а лише виведені в результаті аналізу, розкриття засобами науки їх істинної природи пов'язане з цілою низкою перешкод. І все ж послідовний «евристичний реаліст» прагне вперед. Незважаючи на знання того, що повного успіху він не досягне, як через складність самої особистості, так і через неадекватність сучасних методів її вивчення, він вважає за краще вірити, що майбутнє особистості почасти або приблизно пізнаване 

32. Теорія особистості повинна відповідати ряду критеріїв, відкривати можливість не тільки для пояснення поведінки людей, а й мати передбачувану валідність, що дозволяє прогнозувати особливості поведінки та розвитку особистості. Теорія повинна включати основні концепції, необхідні для різнобічного висвітлення функціонування особистості. Так, Л. Х'єлл і Д. Зіглер в своєму підручнику по теоріям особистості пропонують враховувати наступні їх компоненти:

1. Структуру особистості (поряд з нею розглядається і типологія);

2. Мотивацію (основну тенденцію існування);

3. Розвиток особистості (стадії або закономірні етапи);

4. Психопатологію (пояснення причин порушень);

5. Психічне здоров'я (критерії оцінки);

6. Зміна особистості за допомогою терапевтичної дії

Для оцінки теорії потрібно виробити систему формальних характеристик, які визначали б, наскільки дана теорія здатна описати і пояснити те, що передбачається дослідити. Л. Хьел і Д. Зіглер формулюють наступні критерії оцінки теорії особистості:

1. Верифікованість (відкритість для перевірки);

2. Евристичну цінність (поштовх для нових досліджень);

3. Внутрішню узгодженість (несуперечність);

4. Економність (відсутність надлишкового теоретичного багажу);

5. Широту охоплення (різноманітність поведінкових феноменів);

6. Функціональну значущість (можливість зрозуміти повсякденну поведінку)