5. Концепції капіталу

Капітал являє собою вартість активів, не обтяжених зобов'язаннями, тобто це вартість активів, які не будуть спрямовані в майбутньому на врегулювання зобов'язань. Формула горизонтальній моделі балансу така:

А = Е + L,

де А (assets) - активи; L (liabilities) - зобов'язання; Е (equity) - власний капітал.

Дана модель перетвориться в формулу визначення капіталу:

Е = А - L.

Капітал включає в себе кошти, внесені акціонерами, нерозподілений прибуток, коректування, що забезпечують підтримання капіталу, і резерви. Відповідно до МСФЗ резерви класифікуються за чотирма основними характеристиками:

- Резерви капіталу, включаючи фонд переоцінки вартості;

- Нормативні резерви (встановлені законодавством) і ненормативні резерви (рішення про утворення яких приймається в самій організації);

- Розподільні та перерозподільні резерви: перші з них можуть розподілятися між акціонерами, іноді вони і створюються тільки для цих цілей; другі не підлягають розподілу аж до ліквідації організації;

- Цільові і загальні резерви: перші передбачають їх використання на строго встановлені цілі, другі не мають вираженої цільової установки.

Існують дві концепції капіталу

Фінансовий капітал розглядається як синонім чистих активів або власного капіталу компанії.

Фізичний капітал розглядається як виробнича потужність компанії, заснована, наприклад, на випуску одиниць продукції в день.

Фінансова концепція підтримки капіталу застосовується найчастіше при складанні фінансової звітності відповідно до міжнародних стандартів.

Відповідно до фізичної концепцією підтримки капітана виходять з того, що він зберігається, якщо організація в кінці звітного періоду має такий же рівень виробничого потенціалу або операційних можливостей, який вона мала на початку цього ж періоду

6. Особливості побудови плану рахунків в умовах застосування мсфз

У міжнародних стандартах немає правил формування плану рахунків, оскільки в багатьох зарубіжних країнах план рахунків не приймається на законодавчому рівні. Компанії самостійно розробляють свій план рахунків, адаптований ні до завдань управління майном, а до завдань управлінського обліку. Найбільш важливими умовами, якими повинна керуватися компанія при складанні плану рахунків, є:

а) можливість проведення аналізу всіх елементів звітності, тобто статті звітів повинні бути досить аналітичні;

б) з метою спрощення процедури аналізу витрат у звітності рекомендується окремими рядками виділяти оборотні активи.

Наведемо приклад плану рахунків, розробленого іноземною компанією.

Приблизний план рахунків зарубіжної компанії

1000 Активи

1100 Довгострокові активи

1 110 Нематеріальні активи

1120 Основні засоби

1130 Довгострокові фінансові вкладення

1 200 Короткострокові активи

1 210 Дебіторська заборгованість

1220 Грошові кошти

2000 Зобов'язання

2100 Довгострокові зобов'язання

2110 Довгострокова кредиторська заборгованість

2 120 Довгострокові позики

2 200 Короткострокові зобов'язання

2210 Поточна частина довгострокових зобов'язань

2 220 Податки і збори

2 230 Інші короткострокові зобов'язання

3000 Капітал

+3100 Акціонерний капітал

3110 Оголошений капітал

3120 Сплачений капітал

+3130 Власні акції, викуплені в акціонерів

+3200 Емісійний дохід

+3300 Прибутки (збитки) минулих років

+3400 Прибутки (збитки) поточного року

+4000 Прибутки та збитки

+4100 Доходи

4200 Виручка від реалізації

+4300 Інші доходи

5100 Витрати

+5200 Змінні витрати

5310 Собівартість реалізованої продукції

5311 Заробітна плата

+5312 Матеріали

+5313 Плата за транспортні послуги

5199 Маржинальний прибуток

+5200 Постійні витрати

+5210 Загальні, комерційні та адміністративні витрати

5999 Валовий прибуток

+6000 Інші доходи

7000 Інші витрати

7999 Операційний прибуток

8000 Податки на прибуток

+8100 Витрати з податку на прибуток

+8200 Відкладені податки на прибуток

+9000 Чистий прибуток (збиток) звітного періоду.

Чотирьохзначна нумерація рахунків означає деталізацію об'єктів обліку, так, наприклад, елементи витрат показані номерами 5311-5313. Нумерація рахунків у плані рахунків зарубіжних компаній застосовується, як правило, чотирьох- або п'ятирівнева.

З даного прикладу можна зробити висновок, що в закордонних компаніях модель плану рахунків повторює структуру двох форм звітності - бухгалтерського балансу і звіту про сукупні доходи. Така модель плану рахунків носить назву англосаксонської моделі (табл. 1.1).

Таблиця 1.1

Англосаксонська модель плану рахунків

Активи	Балансовий звіт
Зобов'язання
Капітал
Доходи	Звіт про сукупні доходи
Витрати
Податки на прибуток
Чистий прибуток

У більшості європейських країн, а також у США план рахунків починається з високоліквідних активів, тобто він будується в порядку убування ліквідності активів і пасивів, в ньому відображаються.