Емоційно-вольова сфера студента

Пізнання людини спрямоване на відображення об’єктивних властивостей і закономірностей дійсності. У результаті виникають образ, думка, знання.

По-іншому відображається дійсність в емоційно-вольових процесах. Своєрідність полягає у тому, що емоції і почуття відображають значення об’єктів для життя людини у формі переживання (приємне – неприємне, задоволення – незадоволення).

Враховуючи значення об’єктів, людина регулює свою діяльність за допомогою волі: уникає шкідливого та засвоює корисне. Емоційно-вольові процеси іноді називають афективною сферою особистості.

Емоції – психічне відображення у формі безпосереднього пристрасного переживання життєвого сенсу явищ та ситуацій, обумовленого відношенням їх об’єктивних властивостей до потреб суб’єкта.

В емоційних процесах студента своєрідно відображаються умови і задачі його діяльності, виявляється його ставлення до них, до всього того, що він пізнає і робить, що відбувається навколо. Емоції та почуття студента збагачують його внутрішній світ, роблять його сприйняття яскравим і змістовним, спонукають до активності, до подолання труднощів.

Емоції і почуття яскраво виявляються й виконують важливі функції у діяльності студента, Вони безпосередньо (без раціонального осмислення), сигналізують про життєве значення явищ і предметів оточуючого. Приємні емоції співвідносяться з позитивною оцінкою, неприємні – з негативною. Якщо студент не задоволений своєю відповіддю на занятті, то це свідчить про його негативну оцінку цієї відповіді. Відповідно це спонукає його бути більш наполегливим і ретельніше готуватись до занять. Позитивні емоції – організують, а негативні дезорганізують навчальну діяльність. Водночас бурхливі емоції негативно впливають на продуктивність діяльності.

Емоції відчутно впливають на пізнавальні процеси студента. Емоційно насичена інформація краще осмислюється, запам’ятовується, використовується. Емоції впливають на роботу організму. Стенічні активізують його, астенічні пригнічують, розслабляють. Таким чином, в діяльності студентів емоції і почуття виступають у ролі регулятора, що підсилює і спонукає психологічну активність, вони впливають (позитивно або негативно) на сприймання і переробку інформації, на спрямованість уваги і дії.

Для емоційних процесів студентів у навчанні характерні:

• значна інтенсивність (особливо інтелектуальних почуттів)

• різноманітність за модальністю та формами

• переходи від одних до інших

• прискорений розвиток вищих почуттів.

Для навчання у виші властивий значний вміст емоційно напружених ситуацій, зокрема, ситуацій навчальних випробувань (тести, контрольні роботи, екзамени, заліки тощо). В юнацькому віці особистість вже добре володіє своїми негативними переживаннями, відзначається емоційною стабільністю, здатна зберігати хороший настрій у несприятливих обставинах. Це дозволяє студенту успішно долати емоційно напружені ситуації.

Особливо інтенсивно у студентів розвиваються вищі почуття, що відображають ставлення особистості до явищ соціальної дійсності. Ці почуття є результатом формування в умовах навчання та виховання. Рівень особистісного розвитку людини оцінюється за тим, якою мірою їй властиві ці почуття. Вищі почуття поділяють на моральні, естетичні, праксичні та інтелектуальні.

Моральні почуття відображають стійке ставлення студента до інших та до себе, до суспільних явищ і норм (любов, заздрість, відповідальність, совість, чемність). За допомогою цих почуттів студент оцінює вчинки людей, регулює свої взаємини з оточуючими. Особливу значущість для ефективності діяльності студента має почуття відповідальності за свою успішність перед батьками, викладачами, державою.

Естетичні почуття виявляють ставлення особистості до явищ прекрасного та потворного (насолода, захопленість, огида). Почуття прекрасного викликають гармонічно побудовані явища: будинки, звуки, рухи, симетрія, пропорційність тощо. Індивідуальні особливості естетичних почуттів називають естетичним смаком. Найвищий рівень естетичних почуттів становлять гумор, почуття трагічного, комічного, які безпосередньо пов’язані з моральними почуттями і стосуються краси людських взаємин.

Праксичні – це переживання студентом свого ставлення до різних видів діяльності (радість успіху, сумління, натхнення). Іноді їх не відрізняють від моральних, оскільки діяльність є також соціальним явищем. Вони виникають в діяльності та залежать від її організації та умов. Позитивні емоції викликає творча, самостійна діяльність. Робота з примусу викликає відразу.

Інтелектуальні – відображають ставлення особистості до пізнавальної діяльності (сумнів, здивування, впевненість, інтерес, почуття нового). Вони виконують особливо важливу роль в навчанні та в науковій діяльності студента. Тому до проведення заняття ставиться вимога наповнення його емоційним змістом, який є умовою формування вищих почуттів. Плануючи заняття, викладач конструює умови, що викликають переживання студентів. При цьому слід враховувати специфіку навчального матеріалу. На заняттях з навчальних дисциплін гуманітарного циклу створюються найбільш сприятливі умови для розвитку естетичних і моральних почуттів. На інших заняттях (зокрема з точних наук) – найбільш інтенсивно розвиваються інтелектуальні почуття. Проте завжди є можливість звернути увагу студентів на красу явищ природи, гармонійність та злагодженість їх побудови, на їх значущість для людини. Отже, на кожному занятті варто викликати в студентів цілий комплекс різноманітних емоцій, що є важливим фактором їх діяльності та розвитку.

Складність та напруженість діяльності студента зумовлюється ситуаціями навчальних випробувань, зростанням відповідальності, значними розумовими і вольовими навантаженнями, необхідністю подолати перевтому, які призводить до емоційного стресу. Це – стан напруги при загрозі або перевантаженні. При стресі, як і при афекті, порушується життєдіяльність організму (прискорюється серцебиття, дихання), але втрати самоконтролю не відбувається. Він може відбуватись і без сильно виражених проявів, але при цьому студент важко зосереджує, розподіляє, та переключає увагу, погано розв’язує мислительні задачі, знижується рівень виконання творчих завдань. Водночас виконання автоматизованих дій покращується. Негативний варіант стресу, який погіршує результативність діяльності, називають дистресом. Водночас, незначний і нетривалий стрес може викликати активізацію діяльності, тоді він називається еустресом. Прояви дистреса й еустреса залежать і від індивідуальних особливостей студента. Наприклад, деякі студенти у ситуації стресу на іспиті відповідають краще, ніж на заняттях. Інші – навпаки. Вивчення емоційних станів студента, пов'язаних з іспитом, показує, що вони різноманітні і динамічні. Їх інтенсивність то наростає, то спадає, досягаючи кульмінації у момент отримання контрольного завдання й ознайомлення з ним.

Під час підготовки до відповіді яскравих емоційних реакцій, як правило, не буває, домінує інтелектуальна напруга, за винятком зміни кольору лиця, деякої тривожності. Залежно від рівня домагань, індивідуальних особливостей особистості і ставлення до оцінки студенти після іспиту переживають радість, полегшення, розслаблення або ж, навпаки, розчарування, спустошеність, незадоволеність тощо. Після іспитів емоційна напруга, звичайно, спадає, але досить повільно. Потрібний дещо довший період відпочинку.

Виконання навчальних, дослідницьких, громадських і інших задач діяльності вимагає від студентів чіткого визначення мети, ухвалення рішення, подолання труднощів, мобілізації сил, управління собою, тобто проявів волі. Високий рівень саморегуляції, уміння управляти своєю поведінкою є важливою психологічною передумовою успішної діяльності студента.

Воля – психічний процес свідомої та цілеспрямованої регуляції людиною своєї діяльності та поведінки з метою досягнення поставлених цілей.

Воля дозволяє студенту загальмовувати й стримувати несвоєчасні або недоцільні спонукання та дії, що відволікають від мети. І – навпаки – мобілізувати, стимулювати доцільну активність, яка наближає до мети.

Вольова поведінка потрібна тоді, коли у студента немає достатньої мотивації до необхідної дії. Адже більшість справ, які виконує студент, він робить за зовнішньою вказівкою – за завданням викладача. Важливо, щоб студент умів перетворити завдання ззовні на власну мету. Якщо завдання виконується без внутрішнього схвалення, всупереч особистим бажанням, то труднощі зростають. Наприклад, юнак бажає працювати в інтернеті, коли потрібно виконати письмове домашнє завдання.

Для здійснення вольової дії студент повинен розуміти необхідність виконання заданого заради досягнення бажаного, причому необхідна дія зовні не пов’язана з бажанням. Цей зв’язок необхідно уявити (щоб отримати професію, треба виконувати вимоги вишу). Виникнення такого уявного зв’язку стає зрозумілим, якщо студент відчуває відповідальність перед батьками і державою. Отже, воля тісно пов’язана з мораллю і світоглядом особистості. Завдяки волі студент підпорядковує важливішим цілям всі інші мотиви поведінки, які мають меншу значущість.

Коли способи здійснення вольових дій набувають стійкості, стабільності, повторюваності, вони перетворюються на вольові якості особистості, що можуть бути як позитивними, так і негативними. Так, для студентів властива низка наступних вольових якостей.

Самостійність, що виявляється у здатності молодої людини визначати власні вчинки виходячи з власних переконань, знань, а не під тиском інших людей. Протилежна властивість – залежність, навіюваність.

Рішучість – це здатність своєчасно приймати правильні рішення. Нерішучість – сумнів, перегляд вже прийнятих рішень.

Наполегливість – здатність студента до тривалого напруження енергії для подолання труднощів на шляху до мети. Наполегливість виявляється в ситуаціях неуспіху, коли потрібно неодноразово починати все спочатку. Наполеглива людина має звичку всі справи доводити до кінця. Цю якість слід відрізняти від упертості. Вперта особа не оцінює змін в ситуації, не орієнтується на інших, проявляє егоїзм.

Цілеспрямованість – здатність зберегти мету в умовах, провокуючих її втрату чи підміну. Передбачає глибоку усвідомленість студентом своїх завдань та їх значущості, звичку керуватись у своїх діях стійкими переконаннями та принципами.

Витримка і самовладання – це вміння примусити себе виконувати розумне рішення, незалежно від перешкод, підпорядковувати свою поведінку інтересам досягнення мети, не відволікатись на сторонні справи. Протилежна властивість – імпульсивність (дії виникають безпосередньо під впливом емоцій та потреб, а не цілей).

Сукупність позитивних якостей волі зумовлює силу волі студента, яка є результатом формування його особистості в умовах навчання та виховання.

Недоліки волі можуть бути причиною порушення навчальної дисципліни, неправильного використання студентом знань, пониження його інтелектуальних здібностей під час навчальних випробувань.

Безвілля характеризується зниженням загальної активності студента, його безініціативністю, неспроможністю докладати зусилля, доводити справи до кінця, легким відволіканням з дріб’язкових приводів, непослідовністю, невпевненістю, конформністю та навіюваністю. Безвілля поєднане з відразою особистості до зусиль при виконанні дії, перекладанням психологічної активності в план лише внутрішніх переживань без спроби подолати перешкоди, добитися мети. В екстремальних ситуаціях безвільні студенти розгублюються, панікують, стають безпорадними. Причинами є недоліки виховання або функціональні та органічні розлади головного мозку. У випадку хворобливого безвілля його називають абулією.