Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Шамардина Г.Н. (книга).doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
19 Мб
Скачать
☆

1.2. Основні поняття теорії та методики фізичної культури

Вивчення будь-якої навчальної дисципліни, як правило, починається з освоєння її понятійного апарату, тобто із специфічних професійних термінів і понять.

Поняття – це основна форма людського мислення, яка дає однозначне тлумачення того чи іншого терміну, виражаючи при цьому найістотніші сторони, властивості або ознаки об'єкта (явища), що визначається.

Терміни, поняття мають велике наукове, навчальне і практичне значення, оскільки наука закріплює в них досягнення теоретичного пізнання на основі узагальнення емпіричного досвіду. Вони відображають розвиток науки, рівень узагальнення практики і розкривають специфіку кожної професії або галузі наукових знань.

Для успішної роботи в будь-якій сфері професійної діяльності фахівці повинні вільно володіти професійними специфічними термінами і поняттями. Інакше вони не зможуть вести дослідження, правильно зрозуміти один одного, вивчати спеціальну літературу. Різне розуміння (або незнання) професійних термінів затруднює спілкування, позбавляє можливості грамотно навчати, підвищувати свою компетентність.

У теорії фізичного виховання використовуються такі поняття, як "фізична культура", "фізичне виховання", "фізична підготовка – неспеціальна фізкультурна освіта", "фізичний розвиток", "фізична досконалість" "спорт", "фізична рекреація", "рухова реабілітація", "адаптивне фізичне виховання", "фізична вправа" і багато іншого. Ці поняття мають загальний характер, а конкретні терміни і поняття, так чи інакше, витікають із визначень більш загальних категорій.

Головним і найбільш загальним є поняття "фізична культура". Як вид культури вона в соціальному плані є найширшою галуззю творчої діяльності, як наукової, так і практичної. В особистому плані вона є мірою і способом всебічного фізичного розвитку людини.

В обох випадках фізична культура має вирішальне значення не сама по собі як галузь діяльності, а її якісні результати, ступінь ефективності, цінності, корисності для людини і суспільства. В більш широкому плані результативність цієї діяльності може проявлятися в стані фізкультурної роботи в країні, в її матеріально-технічній, теоретико-методичній і організаційній забезпеченості, в конкретних показниках фізичного розвитку членів суспільства.

ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА – це вид культури, який є специфічним процесом і результатом людської діяльності, засобом і способом фізичного вдосконалення людей для виконання ними своїх соціальних обов'язків.

Це складне і багатофункціональне явище, яке має свою структуру, відображає її форми і зміст, а також власне функціонування. Її компоненти повністю задовольняють всі потреби суспільства і особистості у фізичній підготовці людей до їх життєдіяльності (в праці, побуті, військовій справі, в активному відпочинку).

ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ – процес формування потреби в заняттях фізичними вправами на користь всебічного розвитку особи, формування позитивного ставлення до фізичної культури, вироблення ціннісних орієнтацій, переконань, смаків, звичок, схильностей.

Фізичне виховання. Це вид виховання, специфічним змістом якого є навчання рухам, виховання фізичних якостей, оволодіння спеціальними фізкультурними знаннями і формування усвідомленої потреби у фізкультурних заняттях (рис.1).

Навчання рухам має своїм змістом фізичну освіту – системне освоєння людиною раціональних способів управління своїми рухами, набуття необхідного в житті фонду рухових умінь, навиків і пов'язаних з ними знань.

Вивчавши рухи, які мають смислове значення і важливі для життя або спорту вправи, ті, хто займаються фізичними вправами, набувають уміння раціонально і повноцінно проявляти свої фізичні якості. Одночасно з цим вони пізнають закономірності рухів свого тіла.

За ступенем освоювання техніка рухової дії може виконуватися в двох формах – у формі рухового уміння і у формі навику. Тому часто замість словосполучення «навчання рухам» у практиці фізичного виховання використовують термін «формування рухових умінь і навиків».

Виховання фізичних якостей є не менш істотною стороною фізичного виховання. Цілеспрямоване управління прогресуючим розвитком сили, швидкості, витривалості та інших фізичних якостей торкається комплексу природних властивостей організму і тим самим обумовлює кількісні і якісні зміни його функціональних можливостей.

Всі фізичні якості є природженими, тобто дані людині у вигляді природних задатків, які необхідно розвивати, удосконалювати. А коли процес природного розвитку набуває спеціально організований, тобто, педагогічний характер, то коректніше говорити не «розвиток», а «виховання фізичних якостей».

У процесі фізичного виховання набувається також широке коло фізкультурних і спортивних знань соціологічного, гігієнічного, медико-біологічного і методичного змісту. Знання роблять процес занять фізичними вправами більш осмисленим і через це більш результативним.

Таким чином, фізичне виховання є процесом вирішення певних виховно-освітніх завдань, якому властиві всі ознаки педагогічного процесу. Відмінною ж особливістю фізичного виховання є те, що воно забезпечує системне формування рухових умінь і навиків і направлений розвиток фізичних якостей людини, сукупністюь яких визначає його фізичну дієздатність.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА – вид неспеціальної фізкультурної освіти: процес формування рухових навиків і розвитку фізичних здібностей (якостей), необхідних у конкретній професійній або спортивній діяльності (фізична підготовка льотчика, монтажника, сталевара та ін.).

"Неспеціальна фізкультурна освіта", на відміну від спеціальної освіти, яка дається як професійна в середніх і вищих фізкультурних навчальних закладах, розуміється як процес формування спеціальних знань, умінь, рухових навиків, так і розвиток фізичних здібностей людини. Як і освіта в цілому, вона є загальною і вічною категорією соціального життя особи і суспільства. Її конкретний зміст і спрямованість визначаються як потребами особи, так і суспільства у фізично підготовлених людей і втілюються в їх самостійній і організованій освітній діяльності. Подібно до того, як в процесі освіти людей здійснюється їх виховання, так і в процесі фізичної освіти йде фізичне виховання.

Розрізняють загальну фізичну підготовку і спеціальну.

Загальна фізична підготовка спроямована на підвищення рівня фізичного розвитку, широкої рухової підготовленості як передумов успіху в різних видах діяльності.

Спеціальна фізична підготовка – спеціалізований процес, що сприяє успіху в конкретній діяльності (вид професії, спорту та ін.), яка передбачає спеціалізовані вимоги до рухових здібностей людини. Результатом фізичної підготовки є фізична підготовленість, що відображає досягнуту працездатність у сформованих рухових уміннях і навиках, які сприяють ефективності цільової діяльності (на яку орієнтована підготовка).

Фізичний розвиток. Це процес становлення, формування і подальшої зміни протягом життя індивідуума морфофункціональних властивостей його організму і заснованих на них фізичних якостей і здібностей.

Фізичний розвиток характеризується змінами трьох груп показників:

1. Показники статури (довжина тіла, маса тіла, постава, об'єми і форми окремих частин тіла, величина жировідкладення і ін.), які характеризують перш за все біологічні форми або морфологію людини.

2. Показники (критерії) здоров'я, що відображають морфологічні і функціональні зміни фізіологічних систем організму людини. Вирішальне значення для здоров'я людини відіграє функціонування серцево-судинної, дихальної і центральної нервової систем, органів травлення і виділення, механізмів терморегуляції та ін.

3. Показники розвитку фізичних якостей (сили, швидкісних здібностей, витривалості та ін.).

Приблизно до 25-річного віку (період становлення і росту) більшість морфологічних показників збільшуються в розмірах і удосконалюються функції організму. Потім до 45-50 років фізичний розвиток ніби стабілізується на певному рівні. Надалі, в процесі старіння, функціональна діяльність організму поступово слабшає і погіршується, можуть зменшуватися довжина тіла, м'язова маса та ін.

Характер фізичного розвитку як процес зміни вказаних показників протягом життя залежить від багатьох причин і визначається цілим рядом закономірностей. Успішно управляти фізичним розвитком можна тільки в тому випадку, якщо відомо ці закономірності і вони враховуються при побудові процесу фізичного виховання.

Фізичний розвиток певною мірою визначається законами спадковості, які повинні враховуватися як чинники, що сприяють або, навпаки, перешкоджають фізичному вдосконаленню людини. Спадковість, зокрема, повинна братися до уваги при прогнозуванні можливостей і успіхів людини в спорті.

Процес фізичного розвитку підкоряється також закону вікової східчатості. Втручатися в процес фізичного розвитку людини з метою управління нею можна тільки на основі обліку особливостей і можливостей людського організму в різні вікові періоди: в період становлення і зростання, в період щонайвищого розвитку його форм і функцій, у період старіння.

Процес фізичного розвитку підкоряється закону єдності організму і середовища і, отже, певним чином залежить від умов життя людини. До умов життя, перш за все, належать соціальні умови. Умови побуту, праці, виховання і матеріального забезпечення значною мірою впливають на фізичний стан людини і визначають розвиток і зміну форм і функцій організму. Певним чином впливає на фізичний розвиток географічне середовище.

Велике значення для управління фізичним розвитком у процесі фізичного виховання мають біологічний закон виконання фізичних вправ і закон єдності форм і функцій організму в його діяльності. Ці закони є відправними при виборі засобів і методів фізичного виховання у кожному конкретному випадку.

Вибираючи фізичні вправи і визначаючи величину їх навантажень згідно з законом виконання фізичних вправ, можна розраховувати на необхідні адаптаційні перебудови в організмі тих, хто навчається цих вправ. При цьому враховується, що організм функціонує як єдине ціле. Тому, підбираючи вправи і навантаження, переважно виборчої дії, необхідно виразно уявляти собі всі сторони їх впливу на організм.

Фізична досконалість. Це історично обумовлений ідеал фізичного розвитку і фізичної підготовленості людини, який оптимально відповідає вимогам життя.

Найважливішими конкретними показниками фізично досконалої людини сучасності є (А.М. Максименко, 1999):

1) міцне здоров'я забезпечує людині можливість безболісно і швидко пристосовуватися до різних, у тому числі і несприятливих умов життя, праці, побуту;

2) висока загальна фізична працездатність, яка дозволяє досягти значної спеціальної працездатності;

3) пропорційно розвинута статура, правильна постава, відсутність тих або інших аномалій і диспропорцій;

4) всесторонньо і гармонійно розвинені фізичні якості, які виключають однобокий розвиток людини;

5) володіння раціональною технікою основних життєво важливих рухів, а також здібність швидко освоювати нові рухові дії;

6) фізкультурна освіченість, тобто володіння спеціальними знаннями і уміннями ефективно володіти своїм тілом і фізичними здібностями в житті, праці, спорті.

На сучасному етапі розвитку суспільства основними критеріями фізичної досконалості служать норми і вимоги державних програм у поєднанні з нормативами єдиної спортивної класифікації.

Спорт. Є власне діяльністю змагання, спеціальною підготовкою до неї, а також міжлюдськими стосунками і нормами, які їй властиві (Ж.К. Холодов, В.С. Кузнєцов, 2001).

Спорт – вид фізичної культури: ігрова, змагальна діяльність і підготовка до неї, засновані на використовуванні фізичних вправ іспрямовані на досягнення найвищих результатів.

Він направлений на розкриття резервних можливостей і виявлення граничних для даного часу рівнів функціонування організму людини в процесі рухової діяльності. Змагальність, спеціалізація, спрямованість на найвищі досягнення, видовищність є специфічними ознаками спорту як виду фізичної культури.

Характерною особливістю спорту є змагальна діяльність, специфічною формою якої є змагання, які дозволяють виявляти, порівнювати і зіставляти людські можливості на основі чіткої регламентації взаємодій тих, хто змагається, уніфікації складу дій (вага приладу, суперника, дистанція та ін.), умов їх виконання і способів оцінки досягнень за встановленими правилами.

Спеціальна підготовка до змагальної діяльності в спорті здійснюється у формі спортивного тренування.

ФІЗИЧНА РЕКРЕАЦІЯ – вид фізичної культури, заснований на використовуванні фізичних вправ і видів спорту в спрощених формах для активного відпочинку людей, отримання задоволення від цього процесу, розваги, переходу з одного виду діяльності на інший, відволікання від звичайних видів трудової, побутової, спортивної, військової діяльності.

Вона складає основний зміст масових форм фізичної культури і є рекреативную діяльністю.

РУХОВА РЕАБІЛІТАЦІЯ – вид фізичної культури, цілеспрямований процес використовування фізичних вправ для відновлення або компенсації частково або тимчасово втрачених рухових здібностей, лікування травм і їх наслідків.

АДАПТИВНЕ ФІЗИЧНЕ ВИХОВАННЯ – вид фізичної культури, цілеспрямований процес використовування фізичних вправ для людей зі стійкими порушеннями функцій організму, основною метою якого є стимуляція позитивних реакцій у системах і функціях організму, формування рухових умінь і навиків, розвиток фізичних якостей і здібностей, які забезпечують нормалізацію життєвоважливих функцій організму.

Ці процеси здійснюються комплексно, під впливом спеціально підібраних фізичних вправ, масажу, водних і фізіотерапевтичних процедур і деяких інших засобів. Це – відновна та адаптаційна діяльність (Р.В.Чудная, 2000).

ФІЗИЧНІ ВПРАВИ – рухи або дії, які використовуються для розвитку фізичних здібностей (якостей), органів і систем, для формування і вдосконалення рухових навиків.

З одного боку – це засіб фізичного вдосконалення, тілесного перетворення людини, її біологічного, психічного, інтелектуального, емоційного і соціального змісту. З другого боку – це також і метод (спосіб) фізичного розвитку людини. Фізичні вправи є основним "наскрізним" засобом всіх видів фізичної культури неспеціальної фізкультурної освіти, спорту, фізичної рекреації і рухової реабілітації.