Перешкоди в організаційній комунікації

Викривлення повідомлень. Коли інформація рухається всередині організації по вертикалі, зміст повідомлень дещо викривлюється. Таке викривлення може бути зумовлено низкою причин. Повідомлення можуть викривлятися випадково через труднощі в контактах між особами (про що йшлося вище). Свідоме викривлення інформації може існувати, коли керівник не згоден з повідомленням. У такому разі він модифікує повідомлення так, щоб зміна змісту відбувалася в його інтересах.

Проблеми обміну інформацією внаслідок викривлення повідомлень можуть виникати також унаслідок фільтрації. Тому в організації існує потреба фільтрувати повідомлення для того, щоб вони відразу потрапляли до адресата (виконавця) повідомлення. Для прискорення руху інформації або надання повідомленню більшої ясності різноманітні відомості об’єднують і спрощують перед тим, як направити їх у різні сегменти організації. Такий відбір може стати причиною не потрапляння важливої інформації до іншого сектору організації або потрапляння інформації туди з суттєвим викривленням змісту.

Повідомлення, які відправляють «вгору», можуть викривлятися через різні статуси рівнів організації. Керівники вищої ланки мають вищий статус, тому існує тенденція надавати їм лише позитивну інформацію. Це може призвести до того, що підлеглий не інформує керівника про потенційну проблему, що існує, оскільки «не бажає повідомляти керівникові погані новини». Підлеглі часто мають бажання отримати схвалення від керівника, вони можуть повідомляти йому лише те, що він хоче почути. У числі інших причин, що заважають працівникам передавати інформацію нагору, можуть бути страх перед покаранням і відчуття непотрібності цієї справи.

Способи подолання невдалої комунікації

На шляху руху інформації від відправника до одержувача трапляються різні перешкоди, які можуть носити як психологічний особистісний характер, так

• організаційний. Найрозповсюдженіший

перелік цих бар’єрів враховує такі основні категорії. Змістовні бар’єри – проблеми в розумінні змісту і значення

відправленого або одержаного повідомлення. Вони поділяються

• свою чергу на:

фонетичні – використання елементів з інших мов і діалектів, дефекти мови і дикції, невиразність мови, порушення темпу мови, наявність багатьох звуків і слів паразитів;

семантичні – вкладання різного змісту, використання жаргонів і сленгів;

стилістичні – незбігання стилю мови комунікатора (відправника) зі змістом повідомлення;

логічні – різні логічні системи доказів.

Індивідуальні бар’єри – проблеми, пов’язані з індивідуальними особливостями мислення чи роботи, які можуть визначатися фізичними вадами, хворобами і проблемами, пов’язаними з особистими комунікативними навичками в одержанні і передачі інформації, що можуть визначатися невмінням слухати та висловлювати свою думку, нестійкою увагою при читанні, психічним настроєм, очікуваним задоволенням або незадоволенням від повідомлення.

Соціально-культурні бар’єри – різний рівень розвитку соціального інтелекту. Вони поділяються на:

етичні – незбігання норм поведінки керівника і підлеглого; рольові – інтерпретація повідомлення з позиції

«керівника» або «підлеглого»;

бар’єри неавторитетності – низька авторитетність

комунікатора;

бар’єри світосприйняття – різні погляди на життя.

Міжособистісні бар’єри – проблеми психологічного клімату, системи цінностей і негативних установок учасників

спілкування, відсутність інтересу учасників комунікаційного процесу один до одного і до повідомлення.

Організаційні бар’єри – проблеми, пов’язані з віддаленістю учасників комунікаційного процесу один від одного; зі спеціалізацією завдань; з розходженнями у сфері влади, авторитету і статусу осіб, які спілкуються; із власністю на інформацію; неефективним зворотним зв’язком; незадовільною структурою підприємства; інформаційним перекручуванням.

Економічні, географічні та часові бар’єри – проблеми часових і грошових ресурсів, різного місця розташування і впливу часу на одержання повідомлення.

Проблеми каналів і засобів поширення інформації – перевантаження каналів комунікації, проблема конфлікту між способами передачі інформації: який з них краще, наприклад, що краще: передати повідомлення особисто чи надіслати в письмовій формі?

Психолог Томас Гордон, спираючись на висновки багатолітньої практики вивчення мистецтва спілкування, поділив наші відповідні судження на дванадцять категорій. Ці судження він називав «бар’єрним спілкуванням». Кожного разу, коли ми висловлюємо ці або подібні думки, то створюємо труднощі у спілкуванні. По мірі знайомства з деякими з них спробуйте згадати ситуацію, коли ви самі або ваші співрозмовники сказали дещо подібне і що відчували при цьому.

1. Наказ, вказівка, команда:

«Повторіть ще раз!» «Говоріть повільніше!» «Не говоріть зі мною так!»

2. Попередження, погроза або обіцянка: «Ще раз повторите – і з вами все закінчено». «Заспокойтеся, я вас охоче вислухаю».

«Ви пожалкуєте, якщо я це зроблю».

3. Доручення, вказівка на цілеспрямованість:

«Вам потрібно піти першим». «Це неправильно?» «Вам не слід так робити».

4. Порада, рекомендація або рішення: «Чому б вам не сказати так?» «Я б запропонував вам це оскаржити!» «Спробуйте зробити так».

4. Моральні повчання, логічна аргументація: «Подивіться на це інакше».

«Вам це доручено, то це ваша проблема». «У вашому віці я такого не мав».

4. Осудження, критика, незгода, звинувачення: «Те, що ви зробили – неправильно».

«Тепер ви на правильному шляху».

«Я більше не можу сперечатися з вами». «Я ж попереджував вас, що це трапиться».