4. У діловому спілкуванні можна виділити два види ставлення до навколишнього світу: позитивне і негативне.

Позитивне мислення більш сприяє створенню гарного психологічного клімату в будь якій розмові. А якнайбільший виграш від негативного мислення дорівнює нулю. Можна більше виграти, якщо спрямувати свій розум на розв’язання проблем, замість того, щоб нарікати на їх існування.

Отже, враховуючи вищевикладене, можна виокремити такі основні правила вміння говорити.

Одна з умов ефективної комунікації – це наявність у керівника певних навичок та вмінь у взаєморозумінні, знання комунікативної техніки і вміння працювати, ефективно застосовуючи ці знання. Особливу увагу слід приділяти вмінню слухати і вмінню говорити. Перш за все потрібно звернути увагу на типи співрозмовників і відповідно до цього обирати свою поведінку (див. табл. 1).

		Таблиця 1
		Тити співрозмовників
Тип		Особливості поведінки з ним під час бесіди
співрозмовника
«Позитивна		Помірно вести з ним дискусію
людина»
«Непідступна		За можливості визнавати його знання і досвід
людина»
«Незацікавлена		Розпитувати, залучати до бесіди
людина»
«Важлива птаха»		Використовувати дискусію типу «Так, але...»,
		не критикувати
«Людина,		Намагатися висловлювати певну позицію
яка все знає»		відповідно до того, що він каже
«Говірка людина»		Намагатися зупиняти і обмежувати
«Конфліктна		Зберігати спокій, залишатися в межах
людина»		професійної бесіди, намагатися спокійно
		спростовувати нелогічні висновки
«Обережна		Задавати легкі запитання, поступово
людина»		втягувати в бесіду

Пристосування повідомлення до аудиторії

Встановлення надійного контакту, взаєморозуміння з аудиторією є одним найважливіших завдань будь якого комунікатора. Будуючи свої стосунки з аудиторією, комунікатор покликаний враховувати як стійкі соціальні і соціально психологічні характеристики різних груп аудиторії, так і ситуативні настрої, думки, запити людей на цей час, що переходять, змінюються.

Багато комунікаторів забувають про те, що повідомлення адресується не лише до розуму слухача, але й до його почуттів. Аудиторія, як вже зазначалося, може складатися з людей різних за характером, професією, схильностями, інтересами. Але всі вони згодні в одному – в бажанні сприймати інформацію.

Сьогоднішня аудиторія вимагає яскравого викладу інформації. Вона не сприймає «штампованих» фраз, «сірих» слів, упертих зворотів, канцелярських висловів.

Існують певні вимоги до комунікатора. Передусім він має добре продумати початок, зробити його таким, що інтригує. Від того, як буде почато повідомлення, значною мірою залежить його сприйняття. Викладати свій матеріал потрібно, широко використовуючи розмовну мову, говорити просто і зрозуміло. Точність у підборі слів, чіткість у побудові фраз мають логічно переплітатися з образним і яскравим викладом думок. Комунікаторові у твердженнях, особливо економічного характеру, доводиться оперувати цифрами, посилаючись на статистичні дані. Як їх роз’яснити, порівняти, перевести у відомі, такі, які легко сприймати, величини – про це треба думати заздалегідь.

Високі вимоги висуває аудиторія до культури мови комунікатора. Неприйнятною є погана дикція, монотонність, неграмотність, використання слів паразитів.

Звичайно, що сприйняття повідомлення, крім вищеперелічених факторів, залежить і від глибини знань, ерудиції комунікатора. Безперечно важлива й тема повідомлення. Але зовсім не випадково, що значна частина аудиторії на перше місце у сприйнятті інформації поставила емоційність виступу.

Очевидно, що без уваги активне сприйняття неможливе, і комунікатор, знаючи засоби викликання уваги, повинен так організувати потік інформації, щоб увага не дрімала впродовж усього процесу комунікації.

Не менш важливо правильно визначити, яка саме увага потрібна в певну конкретну мить, мимовільна, довільна чи послідовна. Мимовільна увага виконує роль первинної орієнтації

– це може бути шрифтове виділення, заставка і таке інше. З усвідомленням цінності, важливості, потрібності інформації, з включенням волі виникає довільна увага. А що довільна увага – завжди самоспонукання, то вона неминуче призводить до втоми

– до несприйнятливості. Тому, пропонуючи аудиторії великий за обсягом інформації текст, комунікатор має прагнути до послідовної уваги (при сприйманні коротких текстів така увага непотрібна).

Тим, хто займається бізнесом і використовує бесіди для розв’язання ділових проблем, допоможе знання класифікації типів людей, яку запропонував психолог А. Егідес. Він поділяє людей на сім психотипних груп й описує особливості кожної з них.

До першої групи належать люди порядні, дисципліновані, ті, що визначають чіткий порядок для себе та інших і жорстко дотримуються його. Їхня педантичність іноді дратує, але вони все роблять у повному обсязі і в зазначені терміни. Іноді вони бувають агресивні, але вміють стримуватися, їм можна довіряти, покладати на них відповідальність за розв’язання конкретних питань.

До другої групи належать люди, які живуть радісно і виділяються своєю добротою, чуйністю. Вони мають багато знайомих, комунікабельні і дуже мобільні. У бесіді з ними можна отримати різну цікаву інформацію. Проте водночас в їхніх діях немає чіткості і точності. Якщо вони візьмуть у борг гроші, то забудуть віддати, якщо щось пообіцяють, то можуть не зробити.

До третьої групи входять люди, які мають добрий смак, елегантність, пластичність. Вони виділяються своїм артистизмом, уміють встановлювати контакти, можуть знайти вихід із скрутного становища. Вміло організовують прийоми, презентації, зустрічі, але серйозну кропітку або аналітичну роботу можуть провалити.

До четвертої групи відносяться люди, які не дуже контактні. Це тип людей емоційно холодних, з розвиненим асоціативним мисленням. Серед них багато талановитих митців, учених, винахідників і т. п. Вони – генератори ідей, вміють запропонувати різні варіанти розв’язання завдань, знайти нестандартні рішення, але спілкуватися з ними важко, бо їхня життєва енергія спрямована на себе самих.

П’яту групу становлять люди, яких часто називають сентиментальними. Вони чуйні, боязкі, сором’язливі, вразливі, вміють співчувати, вносять атмосферу людяності, надії. Коли виникають труднощі в роботі або особистих справах, то на допомогу приходять насамперед люди саме цього типу.

Шоста група – це конформісти, представники якої найкраще реалізують чужі ідеї. Вони, як правило, легко приєднуються до думки інших. Нічого не запитуючи, не розмірковуючи, конформісти легко погоджуються виконати доручену справу. Люди цього психотипу можуть іноді прийняти

• самостійно ухвалити, але в основному чекають, щоб їм сказали, коли, що і як треба зробити.

До сьомої групи, на думку А. Егідеса, можна віднести людей, які не можуть займатися бізнесом і бути менеджерами. Це люди нестійкі, які легко змінюють свою думку, недовірливі. Під час розмови з ними важко бути впевненим у позитивному результаті бесіди.

ВИСНОВОК

Значення комунікації у бізнесі на сучасному етапі розвитку суспільства постійно зростає. Це пов’язано з тим, що підприємствам, організаціям, їхнім керівникам і співробітникам потрібно перебувати в комунікаційному просторі, який їм допомагає розв’язувати виробничі проблеми і досягати успіхів.

Важливість комунікації в управлінні пояснюється досягненням мети як в організаційному процесі діяльності підприємства, так і в ефективному обміні інформацією. Комунікація – це складний процес, що складається з взаємозалежних кроків.

Комунікація – це обмін інформацією, на основі якого керівник отримує інформацію, потрібну для ухвалення ефективних рішень, і доводить ці рішення до співробітників організації.

Неефективна комунікація – одна з головних сфер виникнення проблем. Глибоко осмислюючи комунікацію на рівні особи й організації, потрібно навчитися знижувати частоту випадків неефективної комунікації і ставати кращими, ефективнішими менеджерами.

Процес спілкування побудовано на функціях комунікації, серед яких виділяють: інформативну, інтерактивну (вплив), перцептивну (сприйняття) і експресивну (пов’язану з почуттями). Розрізняють два основні види комунікації: організаційну та міжособистісну.

Організаційний вид комунікації поділяється на зовнішній і внутрішній. Останній у свою чергу – на формальний (вертикальний і горизонтальний) і неформальний.

Організаційна комунікація – це сукупність її видів, що будуються на основі спілкування, опосередкованого інформацією про саму організацію, її цілі і завдання.

Міжособистісна комунікація передбачає усне спілкування людей в одному з перелічених видів. Ефективна міжособистісна комунікація дуже важлива для успіху в управлінні, оскільки, з одного боку, розв’язання багатьох управлінських завдань будується на безпосередній взаємодії людей.

Комунікаційний процес – це обмін інформацією між двома або більше людьми. У процесі обміну інформацією виділяють чотири базові елементи, це: відправник, повідомлення, канал і одержувач.

До етапів комунікаційного процесу відносять: зародження ідеї, кодування і вибір каналу, передачу, декодування, зворотний зв’язок, «шум». Кожен етап процесу комунікації передбачає проблеми, що породжують неефективність передачі інформації.

Обмежувачем ефективності міжособистісного обміну інформацією може бути відсутність зворотного зв’язку, а отже неможливість встановити, чи дійсно повідомлено одержувачеві потрібне тлумачення.

Спотворення інформації на підприємстві можливе внаслідок неефективного її розповсюдження. Причини спотворення інформації можуть бути навмисні через труднощі в міжособистісних контактах між колегами чи керівником і підлеглим.

Перешкоди на шляхах обміну інформацією можуть також бути наслідком перевантаження каналів комунікації, наприклад, через великий потік інформації або погано сформовану структуру.

• комунікаційних бар’єрах перешкоди, що заважають контактові між комутатором і реципієнтом, адекватному прийому, розумінню, засвоєнню повідомлень, бувають такі: технічні, психофізичні, соціальні, культурні.

Для уникнення формалізму в процесі комунікації слід дотримуватися заходів: розширення рамки для ділової та особистої комунікації (менше інструкцій); скорочення обсягів комунікацій у письмовому вигляді (менше бюрократизму), впровадження правил проведення бесіди, зустрічей тощо.

Організація не може функціонувати за обставин внутрішнього вакууму. Представники бізнесу вважають за потребу створювати оптимальну систему комунікації, щоб підвищити інформованість та згуртованість персоналу.

Комунікація є одним з найважливіших складників управління, керівникові потрібно намагатися стежити за

комунікаційним процесом, виявляти проблеми на кожному його етапі і намагатися усувати їх, щоб підвищити ефективність передачі та сприйняття інформації.